Державний переворот у Латвії 1934 року, відомий в Латвії як переворот 15 травня або переворот Улманіса, був ветерана (прем'єр-міністра) (Карліса Улманіса) проти парламентської системи в Латвії. Його режим тривав до (радянської окупації Латвії в 1940 році).
![image](https://www.wikidata.uk-ua.nina.az/image/aHR0cHM6Ly91cGxvYWQud2lraW1lZGlhLm9yZy93aWtpcGVkaWEvY29tbW9ucy90aHVtYi9hL2EwL0thcmxpc19VbG1hbmlzXzE5MzQuanBnLzMwMHB4LUthcmxpc19VbG1hbmlzXzE5MzQuanBn.jpg)
(Історія Латвії) |
![]() Доісторична Латвія Середньовіччя Новий час Новітній час Сучасність |
У ніч з 15 на 16 травня Улманіс, за підтримки міністра війни (Яніса Балодіса) і воєнізованої організації (Айзсарги) взяв під контроль головні державні та партійні офіси, проголосив стан війни в Латвії, призупинив Конституцію, розпустив всі політичні партії та (Сейм Латвії).
Улманіс заснував непарламентський (авторитарний режим), в якому він керував як прем'єр-міністр Латвії. Закони продовжував оприлюднювати чинний уряд. Тодішній (президент Латвії) (Альбертс Квіесіс), який також був з (Селянського союзу Латвії) Улманіса, прийняв переворот і працював до кінця свого терміну 10 квітня 1936 року. Потім Улманіс незаконно прийняв посаду президента держави і був офіційно відомий як Valsts un Ministru Prezidents (державний і міністр-президент), але зазвичай в публікаціях називався Tautas Vadonis (лідер нації) або просто Vadonis (лідер).
Ульманіс був унікальним серед європейських диктаторів того часу, бо він не створив жодної правлячої партії і не вніс нову конституцію. Натомість Улманіс створив професійні палати, що контролюються державою, на основі моделей (корпоратизму) авторитарних режимів (Костянтина Пятса) в Естонії і (Антоніу де Олівейра Салазара) в Португалії. Режим значною мірою базувався на авторитетах і культах особистості Улманіса і Балодіса як засновників Латвії під час (Війни за незалежність Латвії), яка, як вони стверджували, звільнила народ від багатопартійного хаосу.
Безкровний переворот здійснювався армією і підрозділами національної гвардії (Айзсарги), відданими Улманісу. Вони захопили ключові державни установи, засобі зв'язку та транспорту. Багато виборних посадовців і політиків (майже виключно з , а також фігури з крайнього правого і лівого боку) були затримані, як і будь-які військові офіцери, які чинили опір перевороту. Спочатку близько 2000 соціал-демократів були затримані владою, включаючи більшість соціал-демократичних членів розформованого Сейму. Але також були затримані й члени різних правих радикальних організацій, таких як . Всього 369 соціал-демократів, 95 членів Перконкрустс, пронацистських активістів від (балтійських німців) і кілька політиків з інших партій були інтерновані в табір, заснований в районі , Лієпая. Після того, як декілька соціал-демократів, таких як , були очищені судом від звинувачень у володінні зброєю, більшість з тих, хто потрапив у в'язницю, почали з часом виходити на свободу, і деякі вирішили емігрувати. Ті, хто був засуджений судами за зради, такі як лідер Перконкрустс , залишалися за ґратами протягом усього строку ув'язнення (три роки, як це було у випадку Цельмінша).
Див. також
- (Латвійська Республіка (1918—1940))
- (Державний переворот в Естонії (1934))
Примітки
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет