Геязен (фортеця)

Геязен або Геязан (азерб. Göyəzən, Geyazan); (також Гаварзін, Гевразін, Кавазін, Козін) або Гавазан (вірм. Գավազան) — середньовічна фортеця на схилах гори Геязен за 15 км на захід від міста Ґазах (сучасний Азербайджан) і за 1 км на північний захід від села Аббасбейлі, за 1,5 км від річки Воскепар. До нашого часу збереглися залишки фортечних стін і невеликого поселення всередині фортеці.

Геязен
41°05′19″ пн. ш. 45°11′04″ сх. д. / 41.08870555558377191° пн. ш. 45.184686111138773867° сх. д. / 41.08870555558377191; 45.184686111138773867Координати: 41°05′19″ пн. ш. 45°11′04″ сх. д. / 41.08870555558377191° пн. ш. 45.184686111138773867° сх. д. / 41.08870555558377191; 45.184686111138773867
Країна	Азербайджан
Розташування	Ґазахський район
Тип	фортеця
Геязен Геязен (Азербайджан)
Медіафайли у Вікісховищі

Історія

Перша згадка про фортецю в письмових джерелах сягає 1060-х років, коли грузинський цар Баграт IV (1027—1072) напав на Тбілісі, яке в той час перебувало у володінні гянджинського еміра Патлуна. Останнього розгромили війська Іване Орбеляна, захопили в полон і відпустили лише після того, як повернув грузинському царю «…Тпхіс, Гаг та Ковзин…».

1123 року грузинський цар Давид Будівельник (1073—1125) відвоював Гавазан та інші фортеці регіону в сельджуків.

А по осені перейшов у Гегуті, пополювати, упокоївся, управив тамтешнє все. І в березні перейшов у Картлі і взяв місто Дманісі. А в квітні напали на Шабурана, дербентців, і побили курдів, лезгинів і половців дербентця і забрали ширванські фортеці Гасани і Хозаонд і прилеглі до них країни. І вмить піднявся, як орел, і в травні забрав фортеці вірменські: Гаги, Теронакал, Кавазіни, Норбед, Манасгоми і Талінджакар. Оригінальний текст (рос.) А по осени перешел в Гегути, поохотился, упокоился, управил тамошнее все. И в марте перешел в Картли и взял город Дманиси. А в апреле напали на Шабурана, дербент-ца, и побили курдов, лезгин и половцев дербентца и забрали ширванские крепости Гасаны и Хозаонд и прилегающие их страны. И вмиг востек, как орел, и в мае забрал крепости армянские: Гагы, Теронакал, Кавазины, Норбед, Манасгомы и Талинджакар.

У XIII столітті Гавазан згадується в письмових джерелах, що стосуються навали на Вірменію татаро-монголів на чолі з полководцем Моларом Нуїні.

Наступна згадка належить якомусь Колофосу і припадає на 1436 рік, коли у фортеці знайшли притулок християни, що втекли від набігів татаро-монголів:

Коли ми дійшли до Агстева, монгольські вершники Джагатая напали на нас і пограбували до останнього клаптика одягу, позбавивши нас навіть наших черевиків у цей суворий холод. Потім ми потрапили до фортеці Гавазан , де нам дали трохи одягу, щоб приховати наші голі тіла. Оригінальний текст (вірм.) Եկաք մինչև Աղեստև, հանդիպեցաւ Ջաղաթին իլղարն՝ բազում հեծեալ. և թալանեցին զմեզ ու զամէն քրիստովնեայքն, և մերկեցուցին, որ քան զոտից ամանն այլ իրք չթողին, այլ ձմերան աւուրք և ցուրտ: Այլ եկաք ի Գավազանին բերթն, քրիստովնեայքն ի վերա եկին և ծածկեցին զմեր մերկութիւնն

Архітектура

Фортеця Гавазан на листівці початку XX століття

Фортеця була побудована на 400 метровій височині, на її північно-східній частині і відносно навколишнього ландшафту має переважне розташування. Збереглися залишки цитаделі і невеликого поселення всередині фортеці. У 1960—1961 роках територію пам'ятника обстежено експедицією Академії Наук Вірменської РСР. Розміри цитаделі становлять 140 x 40 метрів. Гавазан споруджений з жовтого вапняку, укріплений сімома напівкруглими вежами, тільки збережена висота яких становить від 4 до 7 метрів. Вхід розташований з заходу. Оточене фортечними стінами місто розкинулося на північ від цитаделі на відстані 400 метрів. Стіни цитаделі були зведені з жовтого вапняку і необробленого крупного граніту.

Перший короткий опис Гавазана зробив у першій половині XIX століття С. Джалалянц:

Замок, збудований з каменю одного типу, має високі вежі і знаходиться посередині долини. Він має водосховища і цілу низку житлових приміщень, які служили притулком у різні періоди. Це досить неприступна фортеця, укріплена земляними валами. Оригінальний текст (вірм.) Է դղեակ ի վեր սեպացեալ միապաղաղ քարամբք. ի գլուխ ունի զո՛չ սակաւ տնատեղիս վասն ապաստանի, այս դղեակ կառուցեալ կայ ի դաշտին Գագայ. որ ունի զմիևեթ ճանապարհ, և այն դժուարագնալի. շրջապատն է ամենևին անմատչելի. ի միոյ կողմանէ միայն ունի զճանապարհ, և այն արուրաձանօք պաշտպանեալ. ի գլուխ ունի զաւազան ջրոյ

Опис фортеці 1895 року:

На лівому березі річки Воскепар стоїть відокремлена висока сірого кольору фортеця, яка одночасно є дивовижною і страхітливою. У східній частині в давнину були побудовані стіни, з внутрішнього боку яких містяться кімнати і келії, в яких зберігаються запаси води. Ви зможете піднятися на вершину скелі, якщо подолаєте вкрай небезпечний, вузький і зовсім крутий, страшний шлях на північ. Її поверхню складає рівнина … Ця частина і відома, як оплот Гавазана. На західній частині скелі можна побачити великі щілини, за якими знаходиться печера досить великих розмірів, але нині^[коли?] немає дороги, що веде туди. Знову і знову орли знаходять гнилі шматки килимів у цих печерах і кидають їх униз. Оригінальний текст (вірм.) Ոսկեպար կամ Ջողազ վտակի ձախ կողմում արձանացած է մի բարձր, միապաղաղ, գորշագոյն, զարմանալի եւ միանգամայն ահարկու ժայռ, որի արեւելեան ստորոտով շինած են հնուց պարիսպ, որի ներսի կողմում կան սենեակներ եւ խուցեր, որոնցից միոյն մէջ կայ ջրհոր եւ ջուր: Ժայռիս գագաթն բարձրանալու համար կայ միայն մի դժուարատար, սոսկալի, նեղ, չափազանց զառիվեր եւ միանգամայն վտանգաւոր կածան հիւսիսային կողմից: Գագաթն համարեա թէ հարթակ է մօտ երկու կալաչափ...: Ահա այս է Գաւարզին բերդ հռչակուածն, որի վերայ երկու տեղ շինուած է վիմափոր ջրաւազան, ջուրն բերուած է յիշեալ ջրհորիցն: Ժայռիս արեւմտեան կողմում, բաւական բարձր երեւում է մի մեծ ծակ, որի ետև, ասում են կայ մի մեծագոյն քարայր, որի ճանապարհն անյայտացած է այժմ: Երբեմն-երբեմն արծիւներն այրիցս հանում են գորգի եւ կարպետի փտած կտորներ եւ ձգում վար

Примітки

1. Гейазан — стремящийся в небо^{[недоступне посилання з Июнь 2018]}
2. Ministry of Culture and Tourism. Goyazan fortress
3. . Архів оригіналу за 13 червня 2020. Процитовано 13 червня 2020. 
4. . Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 13 червня 2020. 
5. Барсегян Л., Хачатрян Ж., О средневековых крепостях Армении, «Справочник Академии Наук Армении», 1962, N 7, էջ 74-76: Также о церкви см. в Х. Микаэл В. Ованнисян, Крепости Армении, Венеция, 1970, стр 493—494
6. Джалалянц С. Архитектура Великой Армении, часть 1, Тифлис, 1842, стр. 156
7. «Краткая грузинская история Джаваншира (Համառօտ պատմութիւն Վրաց ընծայեալ Ջուանշէրի պատմչի)» Венеция, 1884, стр 114
8. Меликсет-Бек Л., Грузинские источники об армянах и Армении, Ереван, часть 1, 1934, стр. 218
9. Карапетян С., Арцах, Ереван, 2004, стр. 436
10. Жития царя царей Давида. — Символ, 1998. — № 40.
11. Dimitri Korobeinikov. Byzantium and the Turks in the Thirteenth Century. — Oxford University Press, 2014. — С. 174.

    The Mongol acquisitions in Adharbayjan and northern Iran gave them an excellent opportunity to start their victorious campaign in Armenia. They took Tawush in Little Siwnik', as well as the other fortresses of Gardman, Katsaret, Nor Berd, Terunakan, Ergevank'/Erk'ewank', K'avazin, Gag, and Matsnaberd of the principality of Vahram Gageli-Mkhargrdzeli of Gag, in 1233.

12. История Вардана вардапета (Հաւաքումն պատմութեան Վարդանայ վարդապետի), Венеция, 1862, стр 145
13. «Вірменські рукописи XV століття» частина А, укладачі: Акобян В., Ованісян А. Єреван, 1974, стор 461
14. . Архів оригіналу за 15 серпня 2010. Процитовано 13 червня 2020. 
15. Բարսեղյան Լ., Խաչատրյան Ժ., Միջնադարյան Հայաստանի երկու ամրոցների մասին, «ՀՍՍՀ ԳԱ Տեղեկագիր», 1962, N 7, էջ 74-76: Բերդի մասին տե՛ս նաև՝ Հ. Միքայէլ Վ. Յովհաննէսեան, Հայաստանի բերդերը, Վենետիկ, 1970, էջ 493—494:
16. Սամվել Կարապետյան, Հյուսիսային Արցախ, Երեւան, 2004, էջ 437:
17. Джалалянц С. Архітектура Великої Вірменії, частина 1. Тифліс, 1842, стор. 156
18. Бархутарянц М., Арцах. Баку, 1895, стор 395