Хосе Марія Велозу Сальгадо (2 квітня 1864 р – 22 липня 1945) — португальський художник галісійського походження. Велозу Сальгадо вважають одним із найвидатніших майстрів натуралізму в рідній країні з багатьма видатними роботами в історичному живописі, пейзажах і портретах.
| Велозу Сальгадо | |
|---|---|
| порт. Veloso Salgado | |
| | |
| При народженні | порт. José Maria Veloso Salgado |
| Народження | 2 квітня 1864 Мелон, Галісія, Оренсе, Іспанія |
| Смерть | 22 липня 1945 (81 рік) |
| Лісабон. Португалія | |
| Національність | Португалець |
| Країна | Португалія Королівство Португалія |
| Жанр | історичний живопис |
| Навчання | Національна вища школа красних мистецтв |
| Діяльність | художник |
| Напрямок | Натуралізм |
| Роки творчості | 1949 — 2014–2014 |
| Нагороди | |
| | |
| Велозу Сальгадо у Вікісховищі |
Біографія Редагувати
Хосе Марія Велозу Сальгадо народився в Галісії (Іспанія), в Мелоні — невеликому містечку в провінції Оренсе, недалеко від португальського кордону, де він прожив до 10 років. Він був сином двох фермерів, Хосе Переса та Долорес Велозо Родрігес Сальгадо. У 1874 році батьки відправили його жити до дядька по материнській лінії Мігеля Велозу Родрігеса Сальгадо, який керував майстернею літографії у Лісабоні, Португалія. Велозу Сальгадо почав працювати підмайстром у майстерні свого дядька.
З 1878 по 1880 рік Велозу відвідував вечірні курси Школи Лісабонської академії образотворчих мистецтв і був зарахований з відзнакою. Підбадьорений своїми результатами, він почав відвідувати вечірні заняття в 1881 році і наприкінці свого першого курсу отримав нагороду в розмірі 20 тисяч реїв. Потім він почав денні заняття, де навчався під керівництвом Хосе Сімоеса де Алмейди та Хосе Феррейра Чавеса, які викладали малювання та живопис відповідно; він отримав найкращі оцінки в обох класах.
У 1884 році Велозу представив дві роботи на 13-й виставці Товариства заохочення образотворчого мистецтва (Sociedade Promotora de Belas Artes), отримавши почесну відзнаку, а в 1887 році він також брав участь у 14-й виставці. У 1887 році Велозу Сальгадо закінчив навчання з підсумковим балом 17 з 20; того ж року він став натуралізованим португальським громадянином. Усі ці досягнення дозволили йому отримати державну стипендію для подальшого навчання в Парижі.
У 1888 році Велозу Сальгадо орендував ательє в Парижі (на вулиці Денфер-Рошро), яке ділив з Артуром Мело. Також тут він подружився зі скульптором Антоніо Тейшейра Лопесом, який мав майстерню в тому ж будинку. Велозу Сальгадо був прийнятий до Школи витончених мистецтв, де навчався там у Александра Кабанеля, Бенжамена-Констана, Жюля-Елі Делоне, Жана-Поля Лоранса та Фернана Кормона. В цей час він також спілкувався з художником Жюлем Бретоном і його дочкою та ученицею Віржині Демон-Бретон, а також з її чоловіком Адрієном Демоном, який став близьким другом Велозу Сальгадо.
Велозу Сальгадо дебютував у Салоні в 1889 році. Він виграв третю медаль на Салоні за свою «Амор і Психея» (1891), першу з його важливих робіт, яка зараз знаходиться в Національному музеї сучасного мистецтва в Лісабоні. Тим часом Велозу Сальгадо також виграв конкурс живопису, організований мерією Лісабона (1890), і брав участь у 1-й виставці Художньої гільдії Лісабона (Grémio Artístico de Lisboa). Після свого перебування в Парижі Велозу Сальгадо відправився до Італії, а потім повернувся до Лісабона, зупинившись у Флоренції, де вивчав примітивних художників, робив копії з творів Відродження та малював на пленері. Перебуваючи в Італії, він створив одну зі своїх найвідоміших робіт, Ісуса, яку вважали поза конкурсом на Салоні 1892 року (ця картина була втрачена у 1900 році, коли затонув корабель, який повертав її з Всесвітньої виставки). У 1890-х роках він також брав участь у Мюнхенській художній виставці та в Міжнародній виставці в Анверсі. Лісабонська академія образотворчого мистецтва присвоїла йому звання «Академіка заслуг».
Він повернувся до Лісабона в 1895 році і в грудні того ж року був призначений тимчасовим професором історії живопису в Школі образотворчих мистецтв; через два роки його обрали замість Колумбано на посаду постійного професора. З цього моменту він регулярно брав участь у великих мистецьких виставках, як національних, так і міжнародних, йому замовляли картини видатні особистості та інституції, він накопичував нагороди та відзнаки (офіцер ордена Святого Якова Меча в 1896 році, кавалер ордена Орден Почесного легіону Франції (1902), член Лісабонської академії наук (1907). Крім станкового живопису, йому також дуже часто доручали прикрасити кілька громадських будівель і приватних резиденцій: Трибунальну кімнату Палацу фондової біржі в Порту, Палату депутатів у Палаці Святого Бенедикта в Лісабоні, Лісабонський військовий музей, Лісабонська медична школа, факультет наук Університету Порту. Разом з архітектором Мігелем Вентурою Терра він також працював над оздобленням театру Політеама в Лісабоні та Лісабонської синагоги.
У 1901 році, після реформи художньої освіти, він почав викладати історичний живопис разом з Колумбано.
У 1896 році він одружився з Віторіною де Сілва Мелло, хрещеною дочкою та протеже художника Хосе Феррейри Чавеса. У шлюбі народилося двоє нащадків: Хосе Мігель Велозу Сальгадо (1896 р.н.) і Марія Аделіна Велозу Сальгадо (1899 р.н.). Коли в 1903 році померла вдова Феррейри Чавеса, Велозу Сальгадо успадкував більшість її активів.
Велозу Сальгадо залишив живопис у 1940 році, у віці 76 років, і помер через п'ять років, у 1945 році.
Галерея Редагувати
Примітки Редагувати
- ↑ RKDartists
- Veloso Salgado (José). Portugal - Dicionário Histórico (Portuguese). Процитовано 16 жовтня 2017.
- Salgado, José Maria Veloso. MatrizNet (Portuguese). Direcção-Geral do Património Cultural. Процитовано 16 жовтня 2017.
Бібліографія Редагувати
- Saraiva, José Hermano (2004). Dicionário de personalidades: Redinha a Silva. História de Portugal (Portuguese) 19. QuidNovi. ISBN 989-554-124-4.
- José Maria Veloso Salgado (1864-1945). sigarra.up.pt (Portuguese). University of Oporto. Процитовано 16 жовтня 2017.