| Ця стаття не містить посилань на джерела. (травень 2023) |
Арабський соціалізм (араб. الاشتراكية العربية, al-ishtirākīya al-‘arabīya) — політична ідеологія, яка є змішенням панарабізма та соціалізма. Арабський соціалізм відрізняеться від більш широкого поняття соціалізму в арабському світі, появившомуся на 50 років раніше, чім арабський соціалізм.
Похождення та роль арабського соціалізму Редагувати
Арабський соціалізм є важливим політичним напрямком в арабському світі, хоча його вплив з часом зменшився. Пік інтеллектуального та політичного впливу ідеології знаходиться в періоді 1950-1960 років, коли він був ідеологічную основую Партії арабського соціалістичного відродження. Термін «арабський соціалізм» був вперше введений Мішелем Афляком, одним із засновників партії Баас, для того, щоб відрізняти його версію соціалізму від марксистського соціалізму й інших видів соціалізму та підкреслити його автентичність і оригінальність.
Ідеологія Редагувати
Для Африкі арабський соціалізм є необхідним рухом за арабську єдність і свободу тому, що соціалістична система власності і розвитку могла би вирішити економічні наслідки колоніалізма. В цей же час він відхиляв «традиційний» марксизм с його атеїзмом, інтернаціоналізмом і матеріалізмом, настільки непридатним для арабської ситуації. В той час як арабський соціалізм значною мірою перейняв економічну і соціальну програму європейського соціалізма, характерні для нього інтеллектуальні та духовні черти нав'язали деякі обмеження на його революційний потенціал: засоби виробництва мають буду націоналізованні, но при збереженні таких традиціїних цінностей як приватна власність та успадкування власності. Такі примітивні громадські структури, як феодалізм, кочівництво і племінна система, релігійні відмінності і дискримінація жінок, повинні лишатися в минулому, но не порушувати при цьому соціальні зв'язки, формующі основу арабської ідентичності. Арабський соціалізм часто здається як «середній шлях» між капіталістичнім Західом і коммуністичним сходом і як сучасне вираження традиційних арабських цінностей.
Арабській соціалізм неможливо розглядати без зв'язку с антиколоніальною націоналістичною парадигмою, що проявляється також в політичній і економічних доктринах його ідеології. Наприклад, економічна програма арабських соціалістів часто зосереджувалась на знищенні зв'язків з колишніми державами-оккупантами, на перерозподілу землі, конфіскованої поселенцями чи іноземним урядом і на досягнення незалежності в економічній сфере як засіб досягнення політичної незалежності.
Найбільш помітними економічніми успіхами були земельні реформи в Єгипті (1952 р.), в Сирії (1963 р.), і Іраку (1970 р.), а також націоналізація основних галузів промисловості і банковського сектора в цих країнах. Але в Єгипті і Сирії більшість цих реформ були згодом скасовані. Більш успішнимі вони були в Іраку, напевно, завдяки нафтовим багатствам країни, до ірано-іракської війни в 1980 року.