Бурми́стенко Миха́йло Олексі́йович (9 (22) листопада 1902, (Олександрівка), d, (Саратовська губернія), Російська імперія — 20 вересня 1941, Лохвицький район, Полтавська область) — український радянський державний і партійний діяч. 2-й секретар ЦК КП(б)У (1938–1941), член (Політбюро ЦК КП(б)У) (січень 1938 — вересень 1941), член Оргбюро ЦК КП(б)У (червень 1938 — вересень 1941), член ЦК КП(б)У (1938–1941). Депутат, перший голова (Верховної ради Української РСР) 1-го скликання (1938–1941). Член ЦК ВКП(б) (1939–1941). Депутат Верховної Ради СРСР 1-го скликання (1937–1941).
Михайло Олексійович Бурмистенко | ||
| ||
---|---|---|
25 липня 1938 — вересень 1941 | ||
Попередник: | посаду утворено | |
Спадкоємець: | (Олександр Корнійчук) | |
| ||
27 січня 1938 — вересень 1941 | ||
Попередник: | (Сергій Кудрявцев) | |
Спадкоємець: | (Дем'ян Коротченко) (з 10.7.1946) | |
Народження: | 9 (22) листопада 1902 (Олександрівка), d, (Саратовська губернія), Російська імперія | |
Смерть: | 20 вересня 1941 (38 років) Лохвицький район, Полтавська область, Українська РСР, СРСР | |
Підданство: | Російська імперія (до 1917 року) | |
Країна: | РРФСР СРСР | |
Партія: | ВКП(б) (20 вересня 1941) | |
Автограф: | ||
Нагороди: | ||
Медіафайли у Вікісховищі |
Біографія
Народився 9 (22) листопада 1902 року в бідній селянській родині в селі Олександрівка, тепер (Ртищевський район), Саратовська область, Росія. У 1912 році закінчив два класи церковно-приходської школи в Семиріченській області Туркестанського краю, у 1918 році закінчив Моршанську радянську трудову школу 2-го ступеня Тамбовської губернії. У 1918 році вступив до комсомолу. У 1918–1919 роках — секретар, голова Моршанського повітового комітету комсомолу Тамбовської губернії. Член РКП(б) з березня 1919 року.
У 1919–1920 роках — співробітник транспортної Надзвичайної комісії ((ЧК)) міста Моршанськ. У червні — жовтні 1920 року — помічник уповноваженого, уповноважений, а у жовтні 1920 — травні 1922 року — начальник інформаційного відділу, заступник начальника секретної частини транспортної Надзвичайної комісії (ЧК) міста Пензи. У червні — жовтні 1922 року — начальник інформаційного відділу транспортної Надзвичайної комісії (ЧК) міста Покровська Трудової Комуни німців Поволжя.
У жовтні 1922 — вересні 1923 року — завідувач відділу політичної просвіти Обласного комітету комсомолу Трудової Комуни німців Поволжя. У вересні — жовтні 1923 року — студент комуністичного університету (комвузу) в місті Петрограді.
У жовтні 1923 — квітні 1924 року — рядовий, політрук, уповноважений особливого відділу ДПУ 33-ї дивізії РСЧА Західного фронту. У травні 1924 — грудні 1926 року — начальник Політичного секретаріату обласного Військового комісаріату (АРСР Німців Поволжя).
У грудні 1926 — березні 1927 року — заступник відповідального редактора, а у квітні — грудні 1927 року — відповідальний редактор обласної газети АРСР Німців Поволжя «Трудовая правда» у місті (Покровську).
У грудні 1927 — липні 1929 року — студент редакторського відділу Комуністичного державного інституту журналістики у Москві, здобув спеціальність газетного робітника-журналіста.
У серпні 1929 — січні 1932 року — відповідальний редактор обласної газети АРСР Німців Поволжя «Трудовая правда» у місті Покровську (Енгельсі).
У лютому 1932 — листопаді 1935 року — 2-й секретар Калмицького обласного комітету ВКП(б).
У січні 1936 — серпні 1937 року — інструктор, у серпні 1937 — січні 1938 року — заступник завідувача відділу керівних партійних органів ЦК ВКП(б).
Від 27 січня до 13 червня 1938 року — виконувач обов'язків 2-го секретаря ЦК КП(б) України, від 18 червня 1938 до 9 вересня 1941 року — 2-й секретар ЦК КП(б) України. Від 27 січня 1938 року — член Політбюро ЦК КП(б) України.
26 червня 1938 року обраний депутатом до (Верховної Ради УРСР) 1-го скликання по Вінницькій міській виборчій окрузі Вінницької області. На першій сесії вперше обраної Верховної Ради УРСР 25 липня 1938 року обраний головою Верховної Ради Української РСР. З початком німецько-радянської війни займався організацією диверсійних загонів на території України.
У серпні 1941 року призначений членом Військової ради Південно-Західного фронту. У складі командування фронту потрапив в оточення під час (оборони Києва). (Зник безвісти) 20 вересня 1941 року в урочищі Шумейкове поблизу села (Ісківці) Полтавської області при спробі виходу з оточення.
Нагороди
- орден Леніна (7.02.1939, за видатні успіхи в сільському господарстві)
- орден Вітчизняної війни 1-го ступеня (посмертно).
Примітки
- Указ Президії Верховної Ради СРСР «Про нагородження передовиків сільського господарства Української РСР» від 7 лютого 1939 року // Пролетарська правда : газета. — Київ, 1939. — № 32 (5138). — 9 лютого. — С. 1–2.
Посилання
- Бурмистенко Михаил Александрович // Вебсайт «Хронос». (рос.) [ 12 лютого 2019 у Wayback Machine.]
Джерела
- Список депутатів, обраних до Верховної Ради УРСР // Вісті [ЦВК УРСР]. — 1938. — № 148 (5338). — 29 червня. — С. 1.
- Руденко Н. М. Бурмистенко Михайло Олексійович // (Енциклопедія історії України) : у 10 т. / редкол.: (В. А. Смолій) (голова) та ін. ; (Інститут історії України НАН України). — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл. — . [ 23 квітня 2016 у Wayback Machine.]
- Бурмистенко Михайло Олексійович // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: (О. К. Антонов) та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1978. — Т. 2 : Боронування — Гергелі. — 542, [2] с., [30] арк. іл. : іл., портр., карти + 1 арк с. [ 24 листопада 2016 у Wayback Machine.]
Нагороди
- орден Леніна (7.02.1939, за видатні успіхи в сільському господарстві)
- орден Вітчизняної війни 1-го ступеня (посмертно).
Примітки
- Указ Президії Верховної Ради СРСР «Про нагородження передовиків сільського господарства Української РСР» від 7 лютого 1939 року // Пролетарська правда. — Київ, 1939. — № 32 (5138). — 9 лютого. — С. 1–2.
Посилання
- Бурмистенко Михаил Александрович [ 12 лютого 2019 у Wayback Machine.] // Вебсайт «Хронос». (рос.)
Джерела
- Список депутатів, обраних до Верховної Ради УРСР // Вісті [ЦВК УРСР]. — 1938. — № 148 (5338). — 29 червня. — С. 1.
- Руденко Н. М. Бурмистенко Михайло Олексійович [ 23 квітня 2016 у Wayback Machine.] // (Енциклопедія історії України) : у 10 т. / редкол.: (В. А. Смолій) (голова) та ін. ; (Інститут історії України НАН України). — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл. — .
- Бурмистенко Михайло Олексійович [ 24 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: (О. К. Антонов) та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1978. — Т. 2 : Боронування — Гергелі. — 542, [2] с., [30] арк. іл. : іл., портр., карти + 1 арк с.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет