Васильченко Євген Дмитрович | |
---|---|
Народився | 7 листопада 1930 (93 роки) Верхосулка |
Громадянство | Україна |
Діяльність | поет |
Мова творів | українська, російська |
Напрямок | гумор, байки |
|
Євген Дмитрович Васильченко (* 1930 с. Верхосулка, Білопільського району) — український письменник, член НСПУ.
Життєпис ред.
Родина ред.
Народився у багатодітній сім’ї. Батько Дмитро — колишній матрос лінкора «Імператриця Марія», був учасником подій 1918 р — загибелі ескадри.
Навчання ред.
Закінчив семирічку в м. Лебедин. Вирішивши піти стежиною батька, вступив до військово-морського училища. Та закінчити не судилося. Провчившись два з половиною роки виключили за написання сатиричних віршів, присвячених тяжкому повоєнному життю. За «вільнодумство» курсанта кинули до карцеру, а згодом у 1949 р. Виключили із училища.
Повертається до Лебедина, де закінчує середню школу № 5, а в 1951 році з відзнакою Лебединське педучилище.
Робота ред.
За розподілом їде працювати в Івано-Франківську область у Перегонівську с.ш., де розкривається літературний талант, з’являються перші публікації.
Повернувшись на Сумщину, закінчує Сумський педінститут, викладає математику і фізику в Будильській середній школі (1957-1989) Лебединського району, а ще вчив дітей малювання, грі на музичних інструментах, бо природа щедро обдарувала Євгена Дмитровича талантами. Але, насамперед, працював у царині літератури. Добірки байок і сатири з’являються не лише в обласній, а в республіканській пресі, у колективних збірниках та альманахах.
Письменник ред.
1976 — у видавництві «Радянський письменник» виходить перша книга байок і гуморесок «Ой лопнув обруч», якою заявив про себе як про майстра художніх образів і сатиричних засобів, простоти і стилістичної побудови творів, окреслення алегоричних прийомів. Мова байок жива, легка, розмовна, насичена народними барвами, епітетами — отож байки читаються легко, що важливо для цього жанру: байка не терпить сухої і довгої описовості, вона вимагає динамічності, дії:
У пердмові відомий гуморист Петро Сліпчук говорить про витоки творчості Євгена Васильченка:
Через два роки у харківському видавництві «Прапор» виходить друга збірка «Чесно вам кажу». Новаторством було те, що гуморист, уже традиційно, звертаючись до переспіву рідного фольклору, також дає цикли інтерпретації народного гумору Середньої Азії та Туреччини. Цим самим розширюючи діапазон зацікавлень не лише власний, а й всієї української гумористики.
Книги ред.
- «Ой лопнув обруч» (1976)
- «Чесно вам кажу» (1978)
- «Гоп, мої гречаники» (1984)
- «Баранячий фасад» (1989)
- «Баран в перестройке» (1993)
- «Мюнхаузенова сила» (1994)
- «Полтавський Хома» (1994)
- «Улыбки Тараса» (1994)
- «Вовчий розгул» (1998)
- «Ходжа Насреддін» (2000)
- «З-під знака Скорпіона» (2003)
- «К-V» (2003)
- «Тоталітарні вітри» (2004)
- «Чужа арифметика» (2004)
Рецензії та відгуки ред.
Найда Г. Перша книга вчителя. // Рад. освіта. — 1977, 2 лютого.
Дудченко В. Скарби сільського вчителя. // Літературна Україна. — 1978, 10 жовтня.
Тарасенко В. Присуд вам. // Друг читача. — 1984, 29 листопада.
Столбін О. … Аби не вщухав сміх на Сумщині. // Сумщина. 1980, 4 листопада.
П’янков В. Гостроокий. // Панорама Сумщини. — 1994, 28 грудня.
Кравченко В. Байкар, учитель, митець, громадський діяч. // Життя Лебединщини. — 2000, 8 листопада.
Джерела ред.
- Від журі міжнародної літературно-мистецької премії імені Олени Теліги
- Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського