нім. Wasserfall (укр. Водоспад) — зенітна керована ракета класу «земля — повітря» належать до типу керованих ракет до лінії споглядання (MCLOS) (англ. Manual Command to Line of Sight, нім. Manuelle Steuerung über Sichtverbindung). Концепція розроблялась з 1941, а 2 листопада 1942 були затверджені Технічні Умови на неї. З березня 1943 розпочались випробовування моделей складових частин ракети. Випробування з 40 запусками проводили 29 квітня 1944 до 26 лютого 1945 у Пенемюнде під керівництвом Вальтера Дорнбергера. На завершальних випробовуваннях у березні 1945 ракета розвинула швидкість 780 км/год і досягнула висоти 16 км. Були розроблені модифікації W1, W5, W10. На травень 1945 планували розпочати серійне виробництво з розгортанням 200 (згодом до 300) батарей ракет навколо найбільших міст на відстані 80 км поміж ними. Загалом було збудовано 50 прототипів ракет.
| Wasserfall | |
| Виробник | Пенемюнде |
|---|---|
| Тип системи наведення | Контроль наведення |
| Wasserfall у Вікісховищі |
Призначалась для підтримки зенітних батарей проти бомбардувальників на великій висоті і відстані до 48 км і висоті 18-20 км. Паливні компоненти подавались до ракетного двигуна під тиском стисненого азоту. Паливо для ракети мало забезпечити тривалий період готовності до старту. Воно складалось з окислювача — SV-речовини (10 % сульфатної кислоти і 90 % нітратної кислоти) і палива — Visol (ізобутилвінілетер+анілін). Вона стартувала вертикально з стартової позиції і наводилась оператором за допомогою радіокоманд. Розроблялись три варіанти наведення — вручну візуально оператором і вперше у світі транспондер подавав радіосигнал до приладу визначення координат «Rheinland» і у обчислювальному пристрої порівнювалась з даними наземного радару. Поправка передавалась на систему управління ракети, яка приводила у дію повітряні рулі ракети. Для керування вперше у світі прийняли варіант з двома РЛС, де одна слідкувала за літаками, інша за ракетою. На екрані електронно-променевої трубки оператор суміщав дві відмітки від ракети і цілі за допомогою кнюппеля - своєрідного джойстика.
При довжині 7,65 м, масі більше 4 т бойова частина осколкової дії містила 100 кг твердої конденсованої вибухівки, 206 кг рідкої вибухівки і додаткова міг детонувати балон з стисненим азотом. Схожий принцип був повторений у ракетах лише через десятиліття.
На основі даної ракети в СРСР розробили зенітні ракети Р 101, Р-11, Р-11ФМ[ru], у США ракети серії Hermes[en].
Примітки Редагувати
- Карпенко А. В., Шумков Н. И. Морские комплексы с баллистическими ракетами. — СПб. — М., 2009. — стор. 5 (рос.)
Див. також Редагувати
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Wasserfall |
| Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. (грудень 2016) |
| Це незавершена стаття про ракетну зброю. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |