Пухирник Utricularia рід комахоїдних рослин родини пухирникових У світі відомо понад 250 видів поширених у помірних і тр

Пухирник (Utricularia) — рід комахоїдних рослин родини пухирникових. У світі відомо понад 250 видів, поширених у помірних і тропічних зонах земної кулі. Пухирники зростають у прісній воді та насиченому водою ґрунті.

Пухирник

Пухирник південний (Utricularia australis)
Біологічна класифікація
Царство:	Рослини (Plantae)
Клада:	Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада:	Покритонасінні (Angiosperms)
Клада:	Евдикоти (Eudicots)
Клада:	Айстериди (Asterids)
Порядок:	Губоцвіті (Lamiales)
Родина:	Пухирникові (Lentibulariaceae)
Рід:	Пухирник (Utricularia) L.

Мапа поширення пухирника
Вікісховище: Utricularia

Біоморфологічна характеристика Редагувати

Це водяні й болотні трави, деякі види епіфіти. Пухирники не мають коренів; листки їхні багаторазово розсічені на ниткоподібні часточки, окремі з яких метаморфозовані в пухирці, що є ловильними апаратами. У пухирцях комахи та інші дрібні безхребетні перетравлюються за допомогою ферментів. Квітки зібрані в китицю на верхівці безлистого квітконоса. Плід — коробочка.

Хижацтво Редагувати

Пастки мають розміри від 0,2 мм до 1,2 см; відповідно здобич може бути від найпростіших і коловерток до личинок комарів, крихітних рибок чи пуголовків. Пастки, попри розміри, є одними з найскладніших у царстві рослин. Здобич приваблюють хімічні атрактанти або відростки, схожі на водорості, які імітують їжу. У водних видів здобич стикається з волосками тригера, з'єднаними з люком. Налаштована пастка перебуває під негативним тиском. Коли люк спрацьовує, здобич із водою засмоктується в пастку. Як тільки пастка наповниться водою, люк знову закривається. Весь процес займає від десяти до п'ятнадцяти тисячних секунди. Розташовані в пухирі залози починають перетравлювати здобич за допомогою ферментів естерази^[en], фосфатази і протеази. Водночас пастка починає відкачувати зайву воду, створюючи необхідний негативний тиск для наступного вилову.

Поширення і статус в Україні Редагувати

В Україні — 4–5 видів, з них найпоширеніший пухирник звичайний (Utricularia vulgaris). Пухирники середній (Utricularia intermedia), південний (Utricularia australis) та малий (Utricularia minor) трапляються рідше і занесені до Червоної книги зі статусом «вразливий». У Червоній книзі наведений також пухирник Брема (Utricularia bremii) як зниклий у природі. Останній деякі дослідники вважають синонімом пухирника малого або його підвидом. Деякі види пухирників мають лікарське значення.

Використання Редагувати

Через м'ясоїдність і привабливі квіти багато видів вирощуються в культурі; місцеві види також можна зустріти в садових ставках. Але як декоративні рослини пухирники не мають комерційного значення.

Види Редагувати

Галерея Редагувати

Примітки Редагувати

. Архів оригіналу за 15 липня 2015. Процитовано 28 липня 2015.

Джерела Редагувати

Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.

[1] . Архів оригіналу за 15 липня 2015. Процитовано 28 липня 2015.