? Альціон мікронезійський | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Todiramphus cinnamominus (Swainson, 1821) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Halcyon cinnamonina Halcyon cinnamomina Todirhamphus cinnamominus | ||||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||||
Альціо́н мікронезійський (Todiramphus cinnamominus) — вид сиворакшоподібних птахів родини рибалочкових (Alcedinidae). Ендемік Гуаму. Раніше вважався конспецифічним з рудоголовими і погнпейськими альціонами.
Опис ред.
Довжина птаха становить 20 см, самці важать 56—62 г, самиці 58—74 г. Верхня частина голови рудувато-іржаста, на обличчі тонка зеленувато-чорна «маска», що переходить в чорну смугу на задній частині шиї. Спина темна, блискуча, синьо-зелена, крила і хвіст фіолетово-сині. Нижня частина тіла руда. Дзьоб чорний. У самиць живіт білий.
Таксономія ред.
Підвид мікронезійського альціона T. c. miyakoensis, описаний японським орнітологом Нагамічі Куродою[en] у 1919 році, відомий лише за голотипом, зібраним на острові Міяко у 1887 році. Однак деякі орнітологи вважають цей підвид сумнівним. Якщо мікронезійські альціони дійсно мешкали на островах Міяко, то вони, імовірно, вимерли наприкінці XIX століття.
Поширення і екологія ред.
Мікронезійські альціони жили в мангрових і тропічних лісах Гуаму, на узліссях, кокосових плантаціях і в садах. Вони живляться комахами, зокрема прямокрилими і цикадами, а також дрібними ящірками. Гніздяться в дуплах дерев, на висоті від 3 до 8 м над землею, в період з грудня по липень. Досягають статевої зрілості у віці 2 років, їхня загальна тривалість життя становить 15—20 років.
Збереження ред.
Мікронезійські альціони вимерли в дикій природі через появу на острові інтродукованих бурих бойг. Востаннє в дикій природі вони спостерігалися у 1988 році, однак перед тим, у 1986 році науковцям вдалося спіймати 29 птахів. Орнітологи ведуть програму з підтримки і збільшення популяції мікронезійських альціонів. У 2008 році в неволі проживало 100 птахів цього виду, у 2013 році — 124 птахи, у 2016 році — 145 птахів. Планується реінтродукція мікронезійських альціонів у дику природу, зокрема на атол Пальміра.
Примітки ред.
- BirdLife International (2016). . Архів оригіналу за 24 жовтня 2021. Процитовано 13 квітня 2022.
- William Swainson: Zoological illustrations. T. 2. 1821, ss. Pl 64 [text].
- Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). . IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 7 квітня 2022. Процитовано 13 квітня 2022.
- . U.S. Fish & Wildlife Service. 21 czerwca 2018. Архів оригіналу за 15 липня 2017. Процитовано 4 жовтня 2018.
- C. Hilary Fry, Kathie Fry: Kingfishers, Bee-eaters and Rollers. Bloomsbury Publishing, 2010, ss. 181–183.
- Nagamichi Kuroda. Description of three New Birds from the southern Islands of Japan. „Dobutsugaku zasshi”, s. 331, 1919.
- John R. Platt (27 listopada 2017). Extinct in the Wild But Still Flying: The Guam Kingfisher. The Revelator. Процитовано 5 października 2018.
Джерела ред.
- Naturalis; The Netherlands
- — The Brown Treesnake on Guam.
| Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |