? Свіфт болівійський | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Streptoprocne zonaris (Shaw, 1796) | ||||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||||
|
Свіфт болівійський (Streptoprocne zonaris) — вид невеликих птахів родини серпокрильцевих (Apodidae).
Поширення ред.
Вид поширений на півдні Мексики, в Центральній Америці, на Антильських островах, у Південній Америці. Населяє різноманітні ландшафти. Найбільш поширений у гірських і передгірних вічнозелених лісах, а також у низинних вічнозелених лісах, вторинних лісах і відкритіших середовищах існування, таких як чагарники. За висотою ареал коливається від низин до 3600 м над рівнем моря.
Підвиди ред.
Виділяють дев'ять підвидів:
- S. z. mexicana Ridgway, 1910 — на півдні Мексики, у Гватемалі та Белізі;
- S. z. bouchellii Huber, 1923 — від Гондурасу та Сальвадору через Нікарагуа та Коста-Рику до Панами;
- S. z. pallidifrons (Hartert, 1896) — Великі та Малі Антильські острови;
- S. z. minor (Lawrence, 1882) — Прибережний хребет (Венесуела); Тринідад; бродяга до Тобаго;
- S. z. albicincta (Cabanis, 1862) — Венесуела та Гвіана;
- S. z. subtropicalis Parkes, 1994 — від західної Венесуели в Андах через Колумбію та Еквадор до Перу;
- S. z. altissima Chapman, 1914 — Анди Колумбії та Еквадору;
- S. z. kuenzeli Niethammer, 1953 — Анди Аргентини, Болівії та Чилі;
- S. z. zonaris (Shaw, 1796) — Болівія, південна Бразилія та Парагвай; бродяга в Уругваї.
Опис ред.
Цей вид досить великий, довжиною 20-22 см, вагою 90-125 г. Має злегка роздвоєний хвіст. Дорослі особини чорні, позаду глянцево-блакитні та мають ширший білий комір на грудях. Молодші птахи тьмяніші за дорослих, а комір зменшений або відсутній.
Спосіб життя ред.
Соціальний вид, трапляється зграями по 100 і більше птахів і часто в компанії з іншими птахами. Він має потужний, швидкий і прямий політ і піднімається у термічних потоках на великій висоті. Під час польоту харчується літаючими комахами, зокрема жуками, бджолами та літаючими мурахами. Будує гніздо з мулу, моху та хітину на виступі в печері, зазвичай за водоспадом, і відкладає два білих яйця між березнем і липнем. Гніздиться в горах і пагорбах.
Примітки ред.
- BirdLife International (2020). Streptoprocne zonaris: інформація на сайті МСОП (версія 2022.2) (англ.) 12 квітня 2023
- Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
Посилання ред.
- Fjeldsa, J. and Krabbe, N. (1990) Birds of the high Andes: a Manual to the Birds of the Temperate Zone of the Andes and Patagonia, South America. Apollo Books, Copenhagen, Denmark
- Chantler and Driessens, Swifts ISBN 1-873403-83-6
- ffrench, Richard (1991). A Guide to the Birds of Trinidad and Tobago (вид. 2nd). Comstock Publishing. ISBN 0-8014-9792-2.
- Stiles and Skutch, A Guide to the Birds of Costa Rica ISBN 0-8014-9600-4
| Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |