Stegotetrabelodon це вимерлий рід примітивних слонових з гомфотеровими анатомічними особливостями від пізнього міоцену д

Stegotetrabelodon — це вимерлий рід примітивних слонових з гомфотеровими анатомічними особливостями від пізнього міоцену до раннього пліоцену Африки та Євразії та Аравійського півострова. Типовим видом є S. syrticus з пізнього міоцену в Африці, який досягав приблизно 4 м висоти в плечах і 11–12 тонн ваги. Іншим однозначно визнаним видом є S. orbus, також з пізнього міоцену в Африці. Інші види за межами Африки можна віднести до цього роду під сумнівом, включаючи зуби з пізнього міоцену Угорщини та Ірану, спочатку описані як належні до Mastodon, китайські зразки, спочатку описані як також мастодонти, а також Tetralophodon та Stegodon, і види з формації Dhok Pathan пізнього міоцену в Пакистані, S. maluvalensis.

Stegotetrabelodon Період існування: пізній міоцен — ранній пліоцен, 11.1–5.3 млн р. т. PreꞒ Ꞓ O S D C P T J K Ꝑ N

Реставрація Stegotetrabelodon syrticus

Щелепа Stegotetrabelodon syrticus
Біологічна класифікація
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клада:	Синапсиди (Synapsida)
Клас:	Ссавці (Mammalia)
Ряд:	Хоботні (Proboscidea)
Родина:	Слонові (Elephantidae)
Рід:	†Stegotetrabelodon
Типовий вид
† Stegotetrabelodon syrticus Petrocchi, 1941
Види
S. syrticus (Petrocchi, 1941) S. orbus (Maglio, 1970) S. lybicus (Petrocchi, 1943)
Вікісховище: Stegotetrabelodon

У грудні 2006 року невеликий контингент членів Групи природознавства Еміратів знайшов кілька наборів слідів хоботних, які, як вважають, належать стеготетрабелодону, збереглися на великій вапняковій ділянці між піщаними дюнами "Млейса 1" у Західному регіоні Емірату Абу-Дабі, Об'єднані Арабські Емірати. Найдовші з цих слідів простягаються на 290 і 170 метрів.

Примітки Редагувати

Larramendi, A. (2016). Shoulder height, body mass and shape of proboscideans. Acta Palaeontologica Polonica 61. doi:10.4202/app.00136.2014.
Whybrow, P.J. (1999). Faqārīyāt Al-uḥfūrīyah Fī Al-Jazīrah Al-ʻArabīyah. Yale University Press. с. 523. ISBN 0-300-07183-3.
Mauguit, Quentin (23 лютого 2012). Des empreintes de 7 millions d'années racontent les éléphants d'autrefois. Futura (фр.). Процитовано 11 жовтня 2018.
Des empreintes de 7 millions d'années racontent les éléphants d'autrefois. Futura (фр.). Процитовано 11 жовтня 2018.
Hill, Andrew; Bibi, Faysal; Beech, Mark; al-Tikriti, Walid Yasin (January 2012). Before archaeology: Life and environments in the Miocene of Abu Dhabi. ResearchGate. с. 27.

[probos_mass-1] Larramendi, A. (2016). Shoulder height, body mass and shape of proboscideans. Acta Palaeontologica Polonica 61. doi:10.4202/app.00136.2014.

[faq-2] Whybrow, P.J. (1999). Faqārīyāt Al-uḥfūrīyah Fī Al-Jazīrah Al-ʻArabīyah. Yale University Press. с. 523. ISBN 0-300-07183-3.

[3] Mauguit, Quentin (23 лютого 2012). Des empreintes de 7 millions d'années racontent les éléphants d'autrefois. Futura (фр.). Процитовано 11 жовтня 2018.

[4] Des empreintes de 7 millions d'années racontent les éléphants d'autrefois. Futura (фр.). Процитовано 11 жовтня 2018.

[5] Hill, Andrew; Bibi, Faysal; Beech, Mark; al-Tikriti, Walid Yasin (January 2012). Before archaeology: Life and environments in the Miocene of Abu Dhabi. ResearchGate. с. 27.