Plesiobalaenoptera — рід вимерлих смугачів, який існував в Італії в епоху пізнього міоцену. Типовий вид — P. quarantellii. Це найстаріший відомий смугач із Середземноморського басейну. Скам'янілості були знайдені з відкладень річки Стірон на півночі Італії, які були відкладені в епоху Тортона, приблизно від 11 до 7 мільйонів років тому.
| Plesiobalaenoptera | |
|---|---|
| скелет P. hubachi, Музей природи, Берлін | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Парнокопитні (Artiodactyla) |
| Інфраряд: | Китоподібні (Cetacea) |
| Родина: | Смугачеві (Balaenopteridae) |
| Рід: | †Plesiobalaenoptera Bisconti, 2010 |
| Види | |
| P. quarantellii (типовий) |
Опис ред.
Plesiobalaenoptera за зовнішнім виглядом був схожий на інших китів, хоча мав відносно ширший рострум. Рід має кілька відмінних рис, які в основному спостерігаються в області вуха. Наприклад, периотична кістка (яка оточує внутрішнє вухо) має підняту центральну частину і трикутний виступ спереду. Як і у всіх вусатих китів, барабанна булла, яка оточує середнє вухо, збільшена і відокремлена від периотичної кістки. Однак його барабанна булла має характерний високий кіль. Причому отвір євстахієвої труби в середнє вухо перебуває у високому положенні.
Палеобіологія ред.
На відміну від живих смугачів, Plesiobalaenoptera, ймовірно, не був здатний харчуватися шляхом всмоктування здобичі разом з водою. Plesiobalaenoptera має посткороноїдну ямку, або отвір у зубній кістці нижньої щелепи, що ускладнювало б виконання цього методу харчування.
Класифікація ред.
Plesiobalaenoptera тісно споріднений з Parabalaenoptera, відомим з пізнього міоцену Каліфорнії в Сполучених Штатах. Обидва утворюють кладу, яка є сестринським таксоном верхівкових балаеноптерид, що включає останнього спільного предка живих Balaenoptera та Megaptera та всіх їхніх нащадків.
Примітки ред.
- ↑ Michelangelo Bisconti (2010). A new balaenopterid whale from the late Miocene of the Stirone River, northern Italy (Mammalia, Cetacea, Mysticeti). Journal of Vertebrate Paleontology 30 (3): 943–958. doi:10.1080/02724631003762922.
- Stirone River (Miocene of Italy) — Paleobiology Database
- Bisconti, Michelangelo; Damarco, Piero; Pavia, Marco; Sorce, Barbara; Carnevale, Giorgio (2021). Marzanoptera tersillae, a new balaenopterid genus and species from the Pliocene of Piedmont, north-west Italy. Zoological Journal of the Linnean Society 192 (4): 1253–1292. doi:10.1093/zoolinnean/zlaa131.