? Фламінго червоний | ||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||
| Phoenicopterus ruber Linnaeus, 1758 | ||||||||||||||
Поширення | ||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||
|
Фламінго червоний (Phoenicopterus ruber) — вид водних птахів родини фламінгових (Phoenicopteridae). Місцями його мешкання є лагуни і солоні озера. Більшість свого життя червоний фламінго живе з одним і тим же партнером, потомство виводить в пташиних колоніях і живиться дрібними ракоподібними.
Вага червоного фламінго становить від 2 до 2,5 кг у самок і від 2,5 до 3 кг у самців. Насиджуванням яєць займаються обидві статі. Час насиджування триває близько 30 днів, а саме відкладання яєць і насиджування відбувається між травнем і серпнем.
Статевої зрілості червоний фламінго досягає у віці шести років і його середня тривалість життя складає більше 40 років. У червоних фламінго практично немає статевого диморфізму і тому обидві статі дуже важко розрізнити.
Середовище існування ред.
Червоні, або карибські, фламінго дуже уважно вибирають місце, де вони житимуть. Вони поселяються на берегах неглибоких солоних лагун, де знаходять не тільки їжу, але й місця, зручні для спорудження гнізд. Через високу концентрацію солей у воді поблизу таких водоймищ може рости дуже мало рослин, тому береги цих водоймищ зазвичай позбавлені зеленого покриву.
Харчування ред.
Червоні фламінго не мають харчових конкурентів. За допомогою зігнутого дзьоба, який виконує роль фільтра, вони виловлюють з води безліч водоростей і дрібних тварин: рачків, молюсків, комах і черв'яків. Вони ходять уздовж берегів по мілководдю в солоній воді заток і виловлюють безхребетних своїми дзьобами.
Червоні фламінго здобувають корм так само, як це роблять кити: вони відціджують їжу з морської води крізь рогові пластини, які розташовані по краях дзьоба цих птахів. Дрібні пластинки діють як сито, утримуючи корм у дзьобі і пропускаючи воду. Язик із заломленими краями направляє їжу в горло, а горло фламінго відкачує воду, ніби помпа. У такий спосіб червоні фламінго щодня фільтрують багато літрів води.
Характерним кольором оперення червоні фламінго завдячують пігментам каротиноїдам, що містяться в їхній їжі.
Розмноження ред.
Червоні фламінго гніздуються величезними колоніями, що нерідко налічують декілька тисяч птахів. Червоні фламінго є дуже полохливими птахами, особливо це спостерігається в період гніздування. Парного шлюбного танцю у червоних фламінго не спостерігається, замість цього всі птахи колонії виконують спільний танок, потім самки практично одночасно відкладають яйця. Самець і самка спільними зусиллями будують гніздо незвичайної форми.
Птахи довго риють або згрібають його, поки не утворюється зрізаний конус заввишки 30-40 см і діаметром 30-50 см. Червоні фламінго влаштовують гнізда на мілководді, де їхні споруди зазнають руйнівного впливу хвиль. Іноді в результаті несподіваного підйому рівня води гине ціле покоління пташенят.
Типові місця проживання фламінго — лагуни морського узбережжя, острови й солоні драговини на берегах озер. Єдине яйце протягом чотирьох тижнів висиджується по черзі обома батьками. Новонародженого батьки годують особливим секретом зобних залоз. У місячному віці пташенята стають повністю самостійними. Ровесники тримаються великими зграями під наглядом декількох дорослих птахів. У віці десяти тижнів вони встають на крило.
Особливості ред.
Червоні фламінго живуть у насиченій солями лужній воді, яка буває настільки їдкою, що у людини, яка стоїть у ній, через декілька секунд на ногах починає злізати шкіра. Червоні фламінго ходять у такій воді без шкоди для здоров'я, оскільки їхні ноги вкриті дуже грубою шкірою. Коли концентрація солі у воді підвищується, сіль осідає на ногах птахів у вигляді кристаликів.
При утриманні в неволі червоні фламінго швидко втрачають рожеве забарвлення і біліють. Це явище пояснюється тим, що в природних умовах разом з їжею червоні фламінго поглинають багато каротиноїдів.
Галерея ред.
Примітки ред.
- BirdLife International (2012). Phoenicopterus ruber: інформація на сайті МСОП (версія 2013.2) (англ.) 26 листопада 2013
- Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.