Philantomba monticola або Блакитний дуїкер - це невеличка антилопа, що мешкає в Центральній, Південній та Східній Африці. Це найменший з-поміж видів дуїкерів. Виявлено 12 підвидів.
Блакитний дуїкер належить до роду Philantomba разом з дуїкером Максвелла (P. maxwellii) і дуїкером Вальтера (P. walteri), а також до родини Bovidae Вперше вид був описаний шведським натуралістом Карлом Петером Тунбергом в 1789 році. Цей вид ще іноді відносили до роду Cephalophus, , а не до Philantomba. Деякі дослідники вважали дуїкерів Максвелла як підвид блакитних дуїкерів. В 2012 році на основі матоходріальноих досліджень була створена кладограма підродини Cephalophinae (дуїкер), яка включає в себе три роди: Cephalophus, Philantomba і Sylvicapra. Рід Philantomba виявився монофілітичним. Він є сестриським до решти підродини, від якого він відділився біля 8,73 мільйонів років тому (в пізньому міоцені). Блакитний дуїкер віддалився від дуїкера Максвелла від 2,68 до 5,31 мільйонів років назад. Ця кладограма, однак, не включала недавно відкритого дуїкера Вальтера. Були проведені доповнення кладограми, які визначили його місце.
ПідвидиРедагувати
Виділялося до 16 підвидів блакитного дуїкера. В 1997 році, Джонатан Кінгдон виділив сім основних популяцій. В 2001, Гровс і Грабб виділили наступні підвиди, розділивши їх на дві групи на основі їх географічного поширення і кольору шерсті:
Сіроногі, або північні підвиди
Скелет блакитного дуїкера (Музей остеології)P. m. aequatorialis (Matschie, 1892) – Поширений на території від річки Конго на заході до річки Ніл на сході, на території ДР Конго і Уганди. Також живе на південному сході від гір Іматонг (Південний Судан).
P. m. congicus (Lönnberg, 1908) – Поширений на схід від річки Крос, від річки Убангі до річки Конго і міста Лісала (ДР Конго). Поширений також на північ від Конго, в Камеруні і Габоні.
P. m. lugens (Thomas, 1898) – Поширений від Південного Нагір'я в Танзанії до кордону з Малаві, хоча може бути присутнім і на Плато Ньїка в північному Малаві.
P. m. hecki (Matschie, 1897) – Зустрічається в Малаві, на схід від долини річки Луангва (Замбія) та в північному Мозамбіку.
P. m. monticola (Thunberg, 1789) – Зустрічається в південноафриканських Східнокапській and Західнокапській провінціях.
P. m. simpsoni (Thomas, 1910) – Зустрічається в межиріччі нижньої течії річки Конго та його притоки Касаї.
ОписРедагувати
Голова блакитного дуїкера
Блакитний дуїкер - це найменший з-поміж видів дуїкерів. Довжина тіла (разом з головою) складає від 55 до 90 см, висотою в плечах він 32-41 см, важить 3,5–9 кг. З усіх підвидів найбільшим є P. m. anchietae. Виду притаманний статевий диморфізм; самки трохи більші за самців. Блакитний дуїкер має плаский лоб, великі очі, малі вуха з білою смужкою, великі ніздрі, широкий лоб і рухливі губи. Темний хвіст трохи довший за 10 см; на хвості є ряд білих хвилястих волосин. Вони добре відбивають світло в темряві і дуїкери використовують його для комунікації. Дуїкер має короткі, шпильчасті роги довжиною близько 5 см, навколо яких є пасмо шерсті. Передочні залози виділяють непрозору рідину, в якій містяться до 45 летких сполук. Ці виділення, а також білі їдкі виділення педальних залоз (розташованих біля копит) самці дуїкерів використовують для мічення території.
Підвиди сильно різняться за забарвленням. Колір може різнитися від рудого до майже чорного, від сірого до коричневого.
Блакитний дуїкер надзвичайно схожий на дуїкера Максвелла. Однак останній майже в два рази більший і важчий, з великим черепом. Тоді як дуїкер Максвелла майже однорідного кольору, блакитний дуїкер помітно двокольоровий. Ще одна відмінність-педальна залоза над копитом, у блакитного дуїкера вона менша.
Порівняння близьких видів
Блакитний дуїкер
Дуїкер Максвелла
Екологія і поведінкаРедагувати
Блакитний дуїкер активний і вдень і вночі. Полохливий і обережний, блакитний дуйкер живе на окраїнах лісу. Територіальний; тварини утворюють пари, займають території розміром 0,4-0,8 га та мітять їх виділеннями передочної залози. Доросла тварина може видавати звуки, схожі на цвірікання, що позначатимуть зацікавленість. При небезпеці може видавати звуки, схожі на котяче нявчяння; самка, яка не хоче спарюватись свистом відганяє самця.
ДієтаРедагувати
Блакитний дуїкер харчується палими фруктами і листям.
Блакитний дуїкер харчується палими плодами, листям, квітами та корою. Гриби, смоли, зокрема смоли рослин Albizia та речовини тваринного походження, такі як мурахи (яких злизують із землі) також можуть бути включені в раціон. Блакитний дуїкер може перетравлювати мертве листя краще, ніж інші види дуїкерів. У дослідженні 1990 року було проаналізовано вміст шлунків 12 дуїкерів, і визначено, що листя дводольних рослин складало 70%, тоді як плоди та насіння—23%. Однак інші дослідження показували перевагу фруктів: так дослідження 2001 року на основі вмісту 18 шлунків показало, що майже три чверті вмісту складали плоди, 15%- пагони, а насіння і гриби- по 5%.
РозмноженняРедагувати
Рік, коли особини набувають статевої зрілості різниться в залежності від дослідження. Вільсон зауважив, що самки дозрівають у віці 13 місяців, а мінімальний вік виявився восьмимісячним. Він зазначив, що самці дозрівають довше, від 11 до 14 місяців. Вид моногамний, причому пари залишаються разом протягом усього року. Тривалість вагітності оцінюється від чотирьох до семи місяців. Народжуються блакитні дуїкери протягом всього року,, хоча рівень народжуваності може падати в посушливий сезон. Теля може почати рухатися самостійно протягом 20 хвилин після народження і вигодовується тричі на день. Більшість часу він тримається в схованці. Інтервали годування стають нерегулярними до відлучення, яке відбувається через 2,5-3 місяці. Самці час від часу відвідують своїх партнерів, хоча вони зникають приблизно на місяць після народження теляти, щоб, ймовірно, захистити теля. Післяпологова тічка відбувається через три-п’ять днів після народження.
Блакитний дуїкер МСОП віднесений до категорії видів, що викликають найменше занепокоєння. Він вказаний у Додатку II конвенції СІТЕС. Хоча популяційна тенденція досить стабільна, блакитному дуїкеру загрожує екстенсивне полювання на бушміт по всьому ареалу проживання. Уілсон стверджував, що блакитний дуїкер має найбільше економічне, а також екологічне значення серед усіх африканських копитних. М'ясо блакитного дуйкера є важливим джерелом білку. Однак блакитний дуйкер може вижити, незважаючи на втручання людини в його середовище проживання.
↑ Kingdon, J.; Happold, D.; Hoffmann, M.; Butynski, T.; Happold, M.; Kalina, J. (2013). Mammals of Africa. London, UK: Bloomsbury. с. 228–34. ISBN978-1-4081-2257-0.
Groves, C.; Grubb, P. (2011). Ungulate Taxonomy. Baltimore, Maryland (USA): Johns Hopkins University Press. с. 267–9. ISBN978-1-4214-0093-8.
↑ Kingdon, J. (2015). The Kingdon Field Guide to African Mammals (вид. 2nd). Princeton, New Jersey (USA): Princeton University Press. с. 530. ISBN9780691164533.
Burger, B.V.; Pretorius, P.J. (1987). Notes: Mammalian pheromone studies, VI. Compounds from the preorbital gland of the blue duiker, Cephalophus monticola. Zeitschrift für Naturforschung C42 (11–12): 1355–7. ISSN1865-7125. doi:10.1515/znc-1987-11-1238.
Kingdon, J.; Happold, D.; Hoffmann, M.; Butynski, T.; Happold, M.; Kalina, J. (2013). Mammals of Africa. London, UK: Bloomsbury. с. 224–7. ISBN978-1-4081-2257-0.
Skinner, J.D.; Chimimba, C.T. (2005). The Mammals of the Southern African Subregion (вид. 3rd). Cambridge: Cambridge University Press. с. 669. ISBN9780521844185.
↑ Boehner, J.; Volger, K.; Hendrichs, H. (1984). Breeding dates of blue duikers (Cephalophus monticola). Zeitschrift für Saugetierkunde49 (5): 306–14.
Aeschlimann, A. (1963). Observations sur Philantomba maxwelli (Hamilton-Smith): une antilope de la Forėt éburnéenne. Acta Tropica20: 341–68.
Dittrich, L. (1972). Gestation periods and age of sexual maturity of some African antelopes. International Zoo Yearbook12 (1): 184–7. doi:10.1111/j.1748-1090.1972.tb02322.x.
Brand, D. J. (1963). Records of mammals bred in the National Zoological Gardens of South Africa during the period 1908 to 1960. Proceedings of the Zoological Society of London140 (4): 617–59. doi:10.1111/j.1469-7998.1963.tb01991.x.
↑ East, R. (1990). Antelopes: Global Survey and Regional Action Plans. Gland: IUCN. с. 305–8. ISBN978-2-8317-0016-8.
Philantomba monticolaOhoronnij statusNajmenshij rizik MSOP 3 1 Biologichna klasifikaciyaCarstvo Tvarini Animalia Tip Hordovi Chordata Klas Ssavci Mammalia Infraklas Placentarni Eutheria Ryad Parnokopitni Artiodactyla Rodina Bikovi Bovidae Pidrodina Duyikerovi Cephalophinae Rid PhilantombaVid P monticolaBinomialna nazvaPhilantomba monticola Thunberg 1789 Areal blakitnogo duyikeraPosilannyaVikishovishe Cephalophus monticolaEOL 328716ITIS 898239MSOP 4143NCBI 907742Philantomba monticola abo Blakitnij duyiker ce nevelichka antilopa sho meshkaye v Centralnij Pivdennij ta Shidnij Africi Ce najmenshij z pomizh vidiv duyikeriv Viyavleno 12 pidvidiv Zmist 1 Taksonomiya 1 1 Pidvidi 2 Opis 3 Ekologiya i povedinka 3 1 Diyeta 3 2 Rozmnozhennya 4 Ekologiya i poshirennya 5 Zagrozi i zberezhennya 6 PosilannyaTaksonomiya Redaguvati nbsp Blakitnij duyiker Cephalophus Philantomba Blakitnij duyiker P monticola Duyiker Maksvella P maxwelli Duyiker Valtera P walteri Blakitnij duyiker nalezhit do rodu Philantomba razom z duyikerom Maksvella P maxwellii i duyikerom Valtera P walteri a takozh do rodini Bovidae Vpershe vid buv opisanij shvedskim naturalistom Karlom Peterom Tunbergom v 1789 roci Cej vid she inodi vidnosili do rodu Cephalophus 1 a ne do Philantomba 2 Deyaki doslidniki vvazhali duyikeriv Maksvella yak pidvid blakitnih duyikeriv 3 V 2012 roci na osnovi matohodrialnoih doslidzhen bula stvorena kladograma pidrodini Cephalophinae duyiker yaka vklyuchaye v sebe tri rodi Cephalophus Philantomba i Sylvicapra Rid Philantomba viyavivsya monofilitichnim Vin ye sestriskim do reshti pidrodini vid yakogo vin viddilivsya bilya 8 73 miljoniv rokiv tomu v piznomu mioceni Blakitnij duyiker viddalivsya vid duyikera Maksvella vid 2 68 do 5 31 miljoniv rokiv nazad 4 Cya kladograma odnak ne vklyuchala nedavno vidkritogo duyikera Valtera Buli provedeni dopovnennya kladogrami yaki viznachili jogo misce Pidvidi Redaguvati Vidilyalosya do 16 pidvidiv blakitnogo duyikera V 1997 roci Dzhonatan Kingdon vidiliv sim osnovnih populyacij 5 V 2001 Grovs i Grabb vidilili nastupni pidvidi rozdilivshi yih na dvi grupi na osnovi yih geografichnogo poshirennya i koloru shersti 6 7 Sironogi abo pivnichni pidvidi nbsp Skelet blakitnogo duyikera Muzej osteologiyi P m aequatorialis Matschie 1892 Poshirenij na teritoriyi vid richki Kongo na zahodi do richki Nil na shodi na teritoriyi DR Kongo i Ugandi Takozh zhive na pivdennomu shodi vid gir Imatong Pivdennij Sudan P m congicus Lonnberg 1908 Poshirenij na shid vid richki Kros vid richki Ubangi do richki Kongo i mista Lisala DR Kongo Poshirenij takozh na pivnich vid Kongo v Kameruni i Gaboni P m lugens Thomas 1898 Poshirenij vid Pivdennogo Nagir ya v Tanzaniyi do kordonu z Malavi hocha mozhe buti prisutnim i na Plato Nyika v pivnichnomu Malavi P m melanorheus Gray 1846 Znajdenij v Bioko Ekvatorialna Gvineya P m musculoides Heller 1913 Znajdenij v lisah shidnoyi Ugandi i Keniyi Poshirenij na shid vid Shidno Afrikanskogo riftu P m sundevalli Fitzinger 1869 Znajdenij na shidnoafrikanskomu uzberezhzhi ta na ostrovah Mafiya Pemba i Zanzibar Rudonogi abo pivdenni pidvidi P m anchietae Bocage 1879 Znajdenij v pivnichnij Angoli P m bicolor Gray 1863 Poshirenij vid Zanzibaru do regiona Kvazulu Natal v PAR P m defriesi W Rothschild 1904 Znajdenij na zahodi vid gir Muchinga Zambiya P m hecki Matschie 1897 Zustrichayetsya v Malavi na shid vid dolini richki Luangva Zambiya ta v pivnichnomu Mozambiku P m monticola Thunberg 1789 Zustrichayetsya v pivdennoafrikanskih Shidnokapskij and Zahidnokapskij provinciyah P m simpsoni Thomas 1910 Zustrichayetsya v mezhirichchi nizhnoyi techiyi richki Kongo ta jogo pritoki Kasayi Opis Redaguvati nbsp Golova blakitnogo duyikeraBlakitnij duyiker ce najmenshij z pomizh vidiv duyikeriv 5 Dovzhina tila razom z golovoyu skladaye vid 55 do 90 sm visotoyu v plechah vin 32 41 sm vazhit 3 5 9 kg 8 Z usih pidvidiv najbilshim ye P m anchietae 5 Vidu pritamannij statevij dimorfizm samki trohi bilshi za samciv Blakitnij duyiker maye plaskij lob veliki ochi mali vuha z biloyu smuzhkoyu veliki nizdri shirokij lob i ruhlivi gubi Temnij hvist trohi dovshij za 10 sm na hvosti ye ryad bilih hvilyastih volosin Voni dobre vidbivayut svitlo v temryavi i duyikeri vikoristovuyut jogo dlya komunikaciyi 5 8 Duyiker maye korotki shpilchasti rogi dovzhinoyu blizko 5 sm navkolo yakih ye pasmo shersti Peredochni zalozi vidilyayut neprozoru ridinu v yakij mistyatsya do 45 letkih spoluk Ci vidilennya a takozh bili yidki vidilennya pedalnih zaloz roztashovanih bilya kopit samci duyikeriv vikoristovuyut dlya michennya teritoriyi 9 Pidvidi silno riznyatsya za zabarvlennyam Kolir mozhe riznitisya vid rudogo do majzhe chornogo vid sirogo do korichnevogo Blakitnij duyiker nadzvichajno shozhij na duyikera Maksvella Odnak ostannij majzhe v dva razi bilshij i vazhchij z velikim cherepom Todi yak duyiker Maksvella majzhe odnoridnogo koloru blakitnij duyiker pomitno dvokolorovij She odna vidminnist pedalna zaloza nad kopitom u blakitnogo duyikera vona mensha 5 10 Porivnyannya blizkih vidiv nbsp Blakitnij duyiker nbsp Duyiker MaksvellaEkologiya i povedinka RedaguvatiBlakitnij duyiker aktivnij i vden i vnochi Polohlivij i oberezhnij blakitnij dujker zhive na okrayinah lisu Teritorialnij tvarini utvoryuyut pari zajmayut teritoriyi rozmirom 0 4 0 8 ga ta mityat yih vidilennyami peredochnoyi zalozi 11 Dorosla tvarina mozhe vidavati zvuki shozhi na cvirikannya sho poznachatimut zacikavlenist 12 Pri nebezpeci mozhe vidavati zvuki shozhi na kotyache nyavchyannya samka yaka ne hoche sparyuvatis svistom vidganyaye samcya 5 Diyeta Redaguvati nbsp Blakitnij duyiker harchuyetsya palimi fruktami i listyam Blakitnij duyiker harchuyetsya palimi plodami listyam kvitami ta koroyu 12 Gribi smoli zokrema smoli roslin Albizia 5 ta rechovini tvarinnogo pohodzhennya taki yak murahi yakih zlizuyut iz zemli 13 takozh mozhut buti vklyucheni v racion Blakitnij duyiker mozhe peretravlyuvati mertve listya krashe nizh inshi vidi duyikeriv 5 U doslidzhenni 1990 roku bulo proanalizovano vmist shlunkiv 12 duyikeriv i viznacheno sho listya dvodolnih roslin skladalo 70 todi yak plodi ta nasinnya 23 Odnak inshi doslidzhennya pokazuvali perevagu fruktiv tak doslidzhennya 2001 roku na osnovi vmistu 18 shlunkiv pokazalo sho majzhe tri chverti vmistu skladali plodi 15 pagoni a nasinnya i gribi po 5 8 Rozmnozhennya Redaguvati Rik koli osobini nabuvayut statevoyi zrilosti riznitsya v zalezhnosti vid doslidzhennya Vilson zauvazhiv sho samki dozrivayut u vici 13 misyaciv a minimalnij vik viyavivsya vosmimisyachnim Vin zaznachiv sho samci dozrivayut dovshe vid 11 do 14 misyaciv 5 Vid monogamnij prichomu pari zalishayutsya razom protyagom usogo roku 14 Trivalist vagitnosti ocinyuyetsya vid chotiroh do semi misyaciv 15 16 17 Narodzhuyutsya blakitni duyikeri protyagom vsogo roku 18 hocha riven narodzhuvanosti mozhe padati v posushlivij sezon 5 Telya mozhe pochati ruhatisya samostijno protyagom 20 hvilin pislya narodzhennya i vigodovuyetsya trichi na den Bilshist chasu vin trimayetsya v shovanci Intervali goduvannya stayut neregulyarnimi do vidluchennya yake vidbuvayetsya cherez 2 5 3 misyaci Samci chas vid chasu vidviduyut svoyih partneriv hocha voni znikayut priblizno na misyac pislya narodzhennya telyati shob jmovirno zahistiti telya 14 Pislyapologova tichka vidbuvayetsya cherez tri p yat dniv pislya narodzhennya 5 Ekologiya i poshirennya RedaguvatiMeshkaye v riznomanitnih lisah yak v pralisah tak i u vtorinnih i galerejnih lisah Yih takozh mozhna znajti v anklavah degradovanih ta vidnovlenih lisiv na visotah vid rivnya morya do 3000 m Cogo duyikera mozhna znajti v bagatoh krayinah Zahidnoyi Pivdennoyi ta Shidnoyi Afriki v Angoli Kameruni CAR DR Kongo Ekvatorialnij Gvineyi Gaboni Keniyi Malavi Mozambiku Nigeriyi Ruandi PAR Pivdennomu Sudani Tanzaniyi Ugandi Zambiyi ta Zimbabve 1 19 Zagrozi i zberezhennya RedaguvatiBlakitnij duyiker MSOP vidnesenij do kategoriyi vidiv sho viklikayut najmenshe zanepokoyennya Vin vkazanij u Dodatku II konvenciyi SITES Hocha populyacijna tendenciya dosit stabilna blakitnomu duyikeru zagrozhuye ekstensivne polyuvannya na bushmit po vsomu arealu prozhivannya Uilson stverdzhuvav sho blakitnij duyiker maye najbilshe ekonomichne a takozh ekologichne znachennya sered usih afrikanskih kopitnih M yaso blakitnogo dujkera ye vazhlivim dzherelom bilku 12 Odnak blakitnij dujker mozhe vizhiti nezvazhayuchi na vtruchannya lyudini v jogo seredovishe prozhivannya 1 19 Posilannya Redaguvati a b v IUCN SSC Antelope Specialist Group 2008 Philantomba monticola s e T4143A10469452 doi 10 2305 IUCN UK 2008 RLTS T4143A10469452 en Propushenij abo porozhnij url dovidka Philantomba Integrovana sistema taksonomichnoyi informaciyi ITIS angl Philantomba maxwellii Integrovana sistema taksonomichnoyi informaciyi ITIS angl Johnston A R Anthony N M 2012 A multi locus species phylogeny of African forest duikers in the subfamily Cephalophinae evidence for a recent radiation in the Pleistocene BMC Evolutionary Biology 12 1 120 PMC 3523051 PMID 22823504 doi 10 1186 1471 2148 12 120 a b v g d e zh i k l m Kingdon J Happold D Hoffmann M Butynski T Happold M Kalina J 2013 Mammals of Africa London UK Bloomsbury s 228 34 ISBN 978 1 4081 2257 0 Groves C Grubb P 2011 Ungulate Taxonomy Baltimore Maryland USA Johns Hopkins University Press s 267 9 ISBN 978 1 4214 0093 8 Philantomba monticola Integrovana sistema taksonomichnoyi informaciyi ITIS angl a b v Kingdon J 2015 The Kingdon Field Guide to African Mammals vid 2nd Princeton New Jersey USA Princeton University Press s 530 ISBN 9780691164533 Burger B V Pretorius P J 1987 Notes Mammalian pheromone studies VI Compounds from the preorbital gland of the blue duiker Cephalophus monticola Zeitschrift fur Naturforschung C 42 11 12 1355 7 ISSN 1865 7125 doi 10 1515 znc 1987 11 1238 Kingdon J Happold D Hoffmann M Butynski T Happold M Kalina J 2013 Mammals of Africa London UK Bloomsbury s 224 7 ISBN 978 1 4081 2257 0 Skinner J D Chimimba C T 2005 The Mammals of the Southern African Subregion vid 3rd Cambridge Cambridge University Press s 669 ISBN 9780521844185 a b v Mills G Hes L 1997 The Complete Book of Southern African Mammals vid 1st Cape Town South Africa Struik Publishers s 259 ISBN 9780947430559 Dubost G 1984 Comparison of the diets of frugivorous forest ruminants of Gabon Journal of Mammalogy 65 2 298 316 JSTOR 1381169 doi 10 2307 1381169 a b Boehner J Volger K Hendrichs H 1984 Breeding dates of blue duikers Cephalophus monticola Zeitschrift fur Saugetierkunde 49 5 306 14 Aeschlimann A 1963 Observations sur Philantomba maxwelli Hamilton Smith une antilope de la Foret eburneenne Acta Tropica 20 341 68 Dittrich L 1972 Gestation periods and age of sexual maturity of some African antelopes International Zoo Yearbook 12 1 184 7 doi 10 1111 j 1748 1090 1972 tb02322 x Alden Peter 1995 National Audubon Society Field Guide to African Wildlife New York Alfred A Knopf s 459 60 ISBN 978 0 679 43234 0 Brand D J 1963 Records of mammals bred in the National Zoological Gardens of South Africa during the period 1908 to 1960 Proceedings of the Zoological Society of London 140 4 617 59 doi 10 1111 j 1469 7998 1963 tb01991 x a b East R 1990 Antelopes Global Survey and Regional Action Plans Gland IUCN s 305 8 ISBN 978 2 8317 0016 8 Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Philantomba monticola amp oldid 39970766
