www.wikidata.uk-ua.nina.az

Дуїкер и підродина порожнисторогих парнокопитних що складається з 22 видів об єднаних в 3 роди Представлені дрібними ваг

Дуїкер

Дуїкери — підродина порожнисторогих парнокопитних, що складається з 22 видів, об'єднаних в 3 роди. Представлені дрібними (вага до 20 кг) антилопами, забарвлення волосяного покриву — від сіруватого до жовто-червоного, тоді як низ значно світліший, кінцівки зазвичай білі, самиці трохи більші за самців, у самців є невеликі ріжки. Поширені в Африці південніше Сахари, окрім пустельних районів крайнього Півдня.

Дуїкер
Період існування: пізній міоцен — дотепер
Дуїкер Максвела, Philantomba maxwellii
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клада: Синапсиди (Synapsida)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Парнокопитні (Artiodactyla)
Підряд: Жуйні (Ruminantia)
Інфраряд: Pecora
Родина: Бикові (Bovidae)
Підродина: Cephalophinae
Gray, 1871
Роди

Cephalophus
Philantomba
Sylvicapra

Вікісховище: Cephalophinae
Sylvicapra grimmia

Види Редагувати

Таксономія і філогенія Редагувати

Підродина Cephalophinae складається з 3 родів і 22 видів, 3 з яких іноді вважаються підвидами. Ці три роди це: Cephalophus (18 видів ), Philantomba (три види), і Sylvicapra (один вид). Підродина вперше була описана британським зоологом Джоном Едвардом Греєм в 1871 році году в Proceedings of the Zoological Society of London. Наукова назва «Cephalophinae» походить від поєднання слів лат. cephal — «голова», і дав.-гр. λόφος — «гребінь». Вернакулярна назва «дуїкер» походить від африкаанського слова duik або голландського duiken — вони обидва означають «пірнати», що, імовірно, вказує на здатність антилоп при небезпеці швидко ховатися в навколишній рослинності.

Трьома видами з невизначеним статусом є дуїкер Брука (С. brookei), рувензорійський дуїкер (С. rubidis) і білоногий дуїкер (С. crusalbum). Дуїкер Брука вважався підвидом дуїкера Огілбі, і був підвищений до виду британським екологом Пітером Граббом в 1998 році. Його статус як виду був додатково підтверджений в публікації 2002 року Граббом і його колегою Коліном Гроувсом. Однак деякі зоологи, такі як Джонатан Кінгдон, продовжують розглядати його як підвид.

Рувензорійський дуїкер довгий час вважався підвидом чорнолобого дуїкера (C. nigrifrons). Однак істотні відмінності від іншого підвиду, C. n. kivuensis, що жив поряд з ним в горах Рувензорі, змусив Кінгдона припустити, що рувензорійський дуїкер може бути окремим видом. У 2003 році вийшло дослідження, що підтвердило цю гіпотезу. Проте рувензорійський дуїкер досі не визнаний значною кількістю вчених як окремий вид.

Філогенетичне дослідження 2001 року розділило Cephalophinae на три окремі гілки — гігантські дуїкери, східноафриканські червоні дуїкери і західноафриканські червоні дуїкери. Танзанійський дуїкер (C. spadix), чорноспинний дуїкер (C. dorsalis), дуїкер Джентінка (C. jentinki) і жовтоспинний дуїкер (C. silvicultor) були класифіковані як гігантські дуїкери. Східноафриканські червоні дуїкери включають чорнолобого дуїкера (C. nigrifrons), дуїкера Харві (C. harveyi), червонобокого дуїкера (C. rufilatus), червоного дуїкера (C. natalensis), рувензорійського дуїкера (C. rubidus) і білочеревого дуїкера (C. leucogaster). Третя група, західноафриканські червоні дуїкери включають чорного дуїкера (C. niger), дуїкера Огілбі (C. ogilbyi), дуїкера Петерса (C. callipygus) і дуїкера Вейнса (C. weynsi). Однак статус двох видів — дуїкера Адерса і зебрового дуїкера залишився сумнівним.

У 2012 році Енн Р. Джонстон разом з колегами створила кладограму підродини Cephalophinae (дуїкер) на основі мітохондріального аналізу.

 
 
 
 
 

Суні (антилопа)

 
 
 

Oreotragus oreotragus

 
 
 

Madoqua kirkii

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Кладограма підродини Cephalophinae (дуїкер) та її спорідненість з Tragelaphus, за даними Johnston et al. 2012

Опис Редагувати

Скелет блакитного дуїкера в музеї остеології

В залежності від середовища існування, дуїкери діляться на дві групи — лісові й чагарникові. Більшість дуїкерів — це лісові види, що заселяють тропічні ліси на південь від Сахари, тимчасом чагарниковий дуїкер населяє савану. Дукери дуже полохливі істоти, і завжди живуть біля густої рослинності, ховаючись у кущах при небезпеці.

Через свою малу чисельність, дуїкери мало досліджені. Отже, загальні дослідження будуються на основі знань про найчисельніших червоних, блакитних, жовтоспинних і звичайних сірих дуїкерів. У зонах тропічних лісів люди невибірково полюють на дуїкерів заради бушміту, шкір і рогів. Через активне полювання, чисельність всіх видів дуїкерів (за винятком сірого і синього), значно скорочується, особливо вразливими є найбільші види, такі як дуїкер Джентінга.

Анатомія і фізіологія Редагувати

Дуїкери різняться за розмірами від трикілограмового блактиного дуїкера до семидесятикілограмового жовтоспинного дуїкера. У цих антилоп низькі тіла і короткі роги, пристосовані до пересування серед густої рослинності тропічних джунглів. Винятком є сірий дуїкер, що мешкає на відкритих територіях саван. Він має довгі ноги, що дозволяють йому бігати швидше і на довші відстані. Сірий дуїкер винятковий ще й нехарактерним для інших дуїкерів статевим диморфізмом: на відміну від інших представників підродини, самки сірого дуїкера помітно більше самців, а самці, на відміну від самок мають роги.

Також дуїкери мають розвинені передочні залози, або, як у випадку з блакитним дуїкером, педальні залози на поверхні копит. Самці використовують виділення цих залоз, щоб помітити територію.

Поведінка Редагувати

Взаємодія Редагувати

Дослідження 2001 року, присвячене взаємодії дуїкерів, показало, що розміри тіла, різні середовища існування і характер діяльності були головними факторами, що розділяли сім видів дуїкерів. Кожен вид мав унікальні відмінності, що дозволяло співіснувати багатьом видам на одній території, де кожен вид займав окрему екологічну нішу. Через їх природну скритність і відносно невеликі розміри, головний захисний механізм дуїкерів-втеча від хижаків. Дуїкери не допускають близького контакту. Самці мітять територію виділенями своїх залоз і фекаліями, не допускають на свою територію інших самців.

Дуїкери не формують стад, живуть поодинці, або парами. Одинокі дуїкери зустрічаються з подібними собі лише кілька разів на рік, виключно з метою спарювання.

Дієта Редагувати

Дуїкери віддають перевагу листю, а не траві; можуть їсти пагони, фрукти, бруньки, кору. Часто слідкують за птахами і мавпами, щоб підібрати палі плоди. Малі види, такі як блакитний дуїкер, можуть їсти насіння. Можуть доповнювати раціон м'ясом: їдять комах, можуть їсти стерво, час від часу можуть навіть зловити гризуна чи пташку. Хоча вони можуть харчуватися широким спектром рослин, вони віддають перевагу конкретним, найбільш поживним видам. Відповідно, антилопи мають бути знайомі зі свою територією, її географію і місцями поширення конкретних рослин. З цих причин дуїкерам складно пристосуватися до нового середовища, створеного людською діяльністю і вирубкою лісів.

Дуїкери отримують більшу частину необхідної води з їжі, вони не покладаються на джерела питної води і їх можна знайти в посушливих місцях.

Моделі активності Редагувати

Дуїкери можуть вести як нічний, так і денний способи життя. Більшість дуїкерів ведуть денний спосіб життя. Була помічена залежність між розмірами тіла тварин і режимом їх сну: в той час як маленькі і середнього розміру дуїкери більш активні вдень, дуїкери великого розміру-вночі. Виняток становить жовтоспинний дуїкер, один з найменших видів, який активний як вдень так і вночі.

Екологія і збереження Редагувати

Екологія дуїкерів полягає в спеціалізації різних видів, коли великі дуїкери споживають один вид рослинності, а менші-другий; це дозволяє розділити екологічні ніші і не допустити міжвидової конкуренції. Внутрішньовидову конкуренцію знижує поодинокість антилоп і їх вибірковість. Збереження дуїкерів критично важливе для підтримання екологічного балансу, недопущення внутрішньо- і зовнішньовидової конкуренції.

Постійна урбанізація і розширення площ сільськогосподарських земель поступово захоплює місця проживання дуїкерів. Дуїкери також є найпопулярнішою здобиччю мисливців на бушміт. В районах африканських тропічних лісів, де не поширене тваринництво, бушміт, зокрема м'ясо дуїкерів є основним джерелом білка. Найбільша проблема для збереження дуїкерів — це відсутність достатніх знань про ці організми в поєднанні з їх унікальною популяційною динамікою. Необхідно не лише повністю зрозуміти динаміку їх популяцій, а й розробити методи, що допоможуть розрізняти види між собою.

Посилання Редагувати

  1. Skinner, J.D.; Chimimba, C.T. (2005). The Mammals of the Southern African Subregion (вид. 3rd). Cambridge: Cambridge University Press. с. 669. ISBN 9780521844185. 
  2. J., Kingdon (2015). The Kingdon Field Guide to African Mammals (вид. 2nd). Princeton, New Jersey (USA): Princeton University Press. с. 537. ISBN 9780691164533. 
  3. Cotterill, F.P.D. (2003). У Plowman, A. Ecology and conservation of small antelope: Proceedings of an international symposium on duiker and dwarf antelope in Africa. Filander-Verlag. с. 59–118. ISBN 9783930831524. 
  4. van Vuuren, B.J.; Robinson, T.J. (2001). Retrieval of four adaptive lineages in duiker antelope: evidence from mitochondrial DNA sequences and fluorescence in situ hybridization. Molecular Phylogenetics and Evolution 20: 409–25. 
  5. Johnston, A.R; Anthony, N.M (2012). A multi-locus species phylogeny of African forest duikers in the subfamily Cephalophinae: evidence for a recent radiation in the Pleistocene. BMC Evol. Biol. 12: 120. PMC 3523051. PMID 22823504. 
  6. Johnston, A.R.; Morikawa, M. K.; Ntie, S.; Anthony, N. M. (2011). Evaluating DNA barcoding criteria using African duiker antelope (Cephalophinae) as a test case. Conservation Genetics 12: 1173–82. ISSN 1572-9737. 

Джерела Редагувати

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Duyikeri pidrodina porozhnistorogih parnokopitnih sho skladayetsya z 22 vidiv ob yednanih v 3 rodi Predstavleni dribnimi vaga do 20 kg antilopami zabarvlennya volosyanogo pokrivu vid siruvatogo do zhovto chervonogo todi yak niz znachno svitlishij kincivki zazvichaj bili samici trohi bilshi za samciv u samciv ye neveliki rizhki Poshireni v Africi pivdennishe Sahari okrim pustelnih rajoniv krajnogo Pivdnya 1 DuyikerPeriod isnuvannya piznij miocen doteperDuyiker Maksvela Philantomba maxwelliiBiologichna klasifikaciyaCarstvo Tvarini Animalia Tip Hordovi Chordata Klada Sinapsidi Synapsida Klas Ssavci Mammalia Ryad Parnokopitni Artiodactyla Pidryad Zhujni Ruminantia Infraryad PecoraRodina Bikovi Bovidae Pidrodina CephalophinaeGray 1871RodiCephalophusPhilantombaSylvicapraVikishovishe CephalophinaeSylvicapra grimmia Zmist 1 Vidi 2 Taksonomiya i filogeniya 3 Opis 4 Anatomiya i fiziologiya 5 Povedinka 5 1 Vzayemodiya 5 2 Diyeta 5 3 Modeli aktivnosti 6 Ekologiya i zberezhennya 7 Posilannya 8 DzherelaVidi RedaguvatiPidrodina Cephalophinae Rid Cephalophus Duyiker Adersa abo Zanzibarskij duyiker Cephalophus adersi Duyiker Bruka Cephalophus brookei Duyiker Petersa Cephalophus callipygus Bilonogij duyiker Cephalophus crusalbum Chornospinnij abo Gnidij duyiker Cephalophus dorsalis Duyiker Harvi Cephalophus harveyi Duyiker Dzhentinka Cephalophus jentinki Cephalophorus kivuensis Bilocherevij duyiker Cephalophus leucogaster Chervonij duyiker abo Duyiker natalskij Cephalophus natalensis Duyiker chornij Cephalophus niger Chornolobij duyiker Cephalophus nigrifrons Duyiker Ogilbi Cephalophus ogilbyi Ruvenzorijskij duyiker Cephalophus rubidus Chervonobokij duyiker Cephalophus rufilatus Zhovtospinnij duyiker Cephalophus silvicultor Tanzanijskij duyiker abo Duyiker Ebotta Cephalophus spadix Duyiker Vejnsa Cephalophus weynsi Zebrovij duyiker Cephalophus zebra Rid Philantomba Duyiker Maksvella Philantomba maxwellii Blakitnij duyiker Philantomba monticola Duyiker Valtera Philantomba walteri Rid Sylvicapra Chagarnikovij duyiker abo duyiker sirij duyiker zvichajnij Sylvicapra grimmia Taksonomiya i filogeniya RedaguvatiPidrodina Cephalophinae skladayetsya z 3 rodiv i 22 vidiv 3 z yakih inodi vvazhayutsya pidvidami Ci tri rodi ce Cephalophus 18 vidiv Philantomba tri vidi i Sylvicapra odin vid Pidrodina vpershe bula opisana britanskim zoologom Dzhonom Edvardom Greyem v 1871 roci godu v Proceedings of the Zoological Society of London Naukova nazva Cephalophinae pohodit vid poyednannya sliv lat cephal golova i dav gr lofos grebin Vernakulyarna nazva duyiker pohodit vid afrikaanskogo slova duik abo gollandskogo duiken voni obidva oznachayut pirnati sho imovirno vkazuye na zdatnist antilop pri nebezpeci shvidko hovatisya v navkolishnij roslinnosti Troma vidami z neviznachenim statusom ye duyiker Bruka S brookei ruvenzorijskij duyiker S rubidis i bilonogij duyiker S crusalbum Duyiker Bruka vvazhavsya pidvidom duyikera Ogilbi i buv pidvishenij do vidu britanskim ekologom Piterom Grabbom v 1998 roci Jogo status yak vidu buv dodatkovo pidtverdzhenij v publikaciyi 2002 roku Grabbom i jogo kolegoyu Kolinom Grouvsom Odnak deyaki zoologi taki yak Dzhonatan Kingdon prodovzhuyut rozglyadati jogo yak pidvid Ruvenzorijskij duyiker dovgij chas vvazhavsya pidvidom chornolobogo duyikera C nigrifrons Odnak istotni vidminnosti vid inshogo pidvidu C n kivuensis sho zhiv poryad z nim v gorah Ruvenzori zmusiv Kingdona pripustiti sho ruvenzorijskij duyiker mozhe buti okremim vidom 2 U 2003 roci vijshlo doslidzhennya sho pidtverdilo cyu gipotezu 3 Prote ruvenzorijskij duyiker dosi ne viznanij znachnoyu kilkistyu vchenih yak okremij vid Filogenetichne doslidzhennya 2001 roku rozdililo Cephalophinae na tri okremi gilki gigantski duyikeri shidnoafrikanski chervoni duyikeri i zahidnoafrikanski chervoni duyikeri Tanzanijskij duyiker C spadix chornospinnij duyiker C dorsalis duyiker Dzhentinka C jentinki i zhovtospinnij duyiker C silvicultor buli klasifikovani yak gigantski duyikeri Shidnoafrikanski chervoni duyikeri vklyuchayut chornolobogo duyikera C nigrifrons duyikera Harvi C harveyi chervonobokogo duyikera C rufilatus chervonogo duyikera C natalensis ruvenzorijskogo duyikera C rubidus i bilocherevogo duyikera C leucogaster Tretya grupa zahidnoafrikanski chervoni duyikeri vklyuchayut chornogo duyikera C niger duyikera Ogilbi C ogilbyi duyikera Petersa C callipygus i duyikera Vejnsa C weynsi Odnak status dvoh vidiv duyikera Adersa i zebrovogo duyikera zalishivsya sumnivnim 4 U 2012 roci Enn R Dzhonston razom z kolegami stvorila kladogramu pidrodini Cephalophinae duyiker na osnovi mitohondrialnogo analizu 5 6 Bushbok Sitatunga Suni antilopa Oreotragus oreotragus Madoqua kirkii Chagarnikovij duyiker Tanzanijskij duyiker Zhovtospinnij duyiker Duyiker Dzhentinka Chornospinnij duyiker Zebrovij duyiker Duyiker Adersa Chervonobokij duyiker Chornolobij duyiker Duyiker Harvi Chervonij duyiker Bilocherevij duyiker Duyiker chornij Duyiker Ogilbi Duyiker Petersa Blakitnij duyiker Duyiker Maksvella Kladograma pidrodini Cephalophinae duyiker ta yiyi sporidnenist z Tragelaphus za danimi Johnston et al 2012Opis Redaguvati nbsp Skelet blakitnogo duyikera v muzeyi osteologiyiV zalezhnosti vid seredovisha isnuvannya duyikeri dilyatsya na dvi grupi lisovi j chagarnikovi Bilshist duyikeriv ce lisovi vidi sho zaselyayut tropichni lisi na pivden vid Sahari timchasom chagarnikovij duyiker naselyaye savanu Dukeri duzhe polohlivi istoti i zavzhdi zhivut bilya gustoyi roslinnosti hovayuchis u kushah pri nebezpeci Cherez svoyu malu chiselnist duyikeri malo doslidzheni Otzhe zagalni doslidzhennya buduyutsya na osnovi znan pro najchiselnishih chervonih blakitnih zhovtospinnih i zvichajnih sirih duyikeriv U zonah tropichnih lisiv lyudi nevibirkovo polyuyut na duyikeriv zaradi bushmitu shkir i rogiv Cherez aktivne polyuvannya chiselnist vsih vidiv duyikeriv za vinyatkom sirogo i sinogo znachno skorochuyetsya osoblivo vrazlivimi ye najbilshi vidi taki yak duyiker Dzhentinga Anatomiya i fiziologiya RedaguvatiDuyikeri riznyatsya za rozmirami vid trikilogramovogo blaktinogo duyikera do semidesyatikilogramovogo zhovtospinnogo duyikera U cih antilop nizki tila i korotki rogi pristosovani do peresuvannya sered gustoyi roslinnosti tropichnih dzhungliv Vinyatkom ye sirij duyiker sho meshkaye na vidkritih teritoriyah savan Vin maye dovgi nogi sho dozvolyayut jomu bigati shvidshe i na dovshi vidstani Sirij duyiker vinyatkovij she j neharakternim dlya inshih duyikeriv statevim dimorfizmom na vidminu vid inshih predstavnikiv pidrodini samki sirogo duyikera pomitno bilshe samciv a samci na vidminu vid samok mayut rogi Takozh duyikeri mayut rozvineni peredochni zalozi abo yak u vipadku z blakitnim duyikerom pedalni zalozi na poverhni kopit Samci vikoristovuyut vidilennya cih zaloz shob pomititi teritoriyu Povedinka RedaguvatiVzayemodiya Redaguvati Doslidzhennya 2001 roku prisvyachene vzayemodiyi duyikeriv pokazalo sho rozmiri tila rizni seredovisha isnuvannya i harakter diyalnosti buli golovnimi faktorami sho rozdilyali sim vidiv duyikeriv Kozhen vid mav unikalni vidminnosti sho dozvolyalo spivisnuvati bagatom vidam na odnij teritoriyi de kozhen vid zajmav okremu ekologichnu nishu Cherez yih prirodnu skritnist i vidnosno neveliki rozmiri golovnij zahisnij mehanizm duyikeriv vtecha vid hizhakiv Duyikeri ne dopuskayut blizkogo kontaktu Samci mityat teritoriyu vidilenyami svoyih zaloz i fekaliyami ne dopuskayut na svoyu teritoriyu inshih samciv Duyikeri ne formuyut stad zhivut poodinci abo parami Odinoki duyikeri zustrichayutsya z podibnimi sobi lishe kilka raziv na rik viklyuchno z metoyu sparyuvannya Diyeta Redaguvati Duyikeri viddayut perevagu listyu a ne travi mozhut yisti pagoni frukti brunki koru Chasto slidkuyut za ptahami i mavpami shob pidibrati pali plodi Mali vidi taki yak blakitnij duyiker mozhut yisti nasinnya Mozhut dopovnyuvati racion m yasom yidyat komah mozhut yisti stervo chas vid chasu mozhut navit zloviti grizuna chi ptashku Hocha voni mozhut harchuvatisya shirokim spektrom roslin voni viddayut perevagu konkretnim najbilsh pozhivnim vidam Vidpovidno antilopi mayut buti znajomi zi svoyu teritoriyeyu yiyi geografiyu i miscyami poshirennya konkretnih roslin Z cih prichin duyikeram skladno pristosuvatisya do novogo seredovisha stvorenogo lyudskoyu diyalnistyu i virubkoyu lisiv Duyikeri otrimuyut bilshu chastinu neobhidnoyi vodi z yizhi voni ne pokladayutsya na dzherela pitnoyi vodi i yih mozhna znajti v posushlivih miscyah Modeli aktivnosti Redaguvati Duyikeri mozhut vesti yak nichnij tak i dennij sposobi zhittya Bilshist duyikeriv vedut dennij sposib zhittya Bula pomichena zalezhnist mizh rozmirami tila tvarin i rezhimom yih snu v toj chas yak malenki i serednogo rozmiru duyikeri bilsh aktivni vden duyikeri velikogo rozmiru vnochi Vinyatok stanovit zhovtospinnij duyiker odin z najmenshih vidiv yakij aktivnij yak vden tak i vnochi Ekologiya i zberezhennya RedaguvatiEkologiya duyikeriv polyagaye v specializaciyi riznih vidiv koli veliki duyikeri spozhivayut odin vid roslinnosti a menshi drugij ce dozvolyaye rozdiliti ekologichni nishi i ne dopustiti mizhvidovoyi konkurenciyi Vnutrishnovidovu konkurenciyu znizhuye poodinokist antilop i yih vibirkovist Zberezhennya duyikeriv kritichno vazhlive dlya pidtrimannya ekologichnogo balansu nedopushennya vnutrishno i zovnishnovidovoyi konkurenciyi Postijna urbanizaciya i rozshirennya plosh silskogospodarskih zemel postupovo zahoplyuye miscya prozhivannya duyikeriv Duyikeri takozh ye najpopulyarnishoyu zdobichchyu mislivciv na bushmit V rajonah afrikanskih tropichnih lisiv de ne poshirene tvarinnictvo bushmit zokrema m yaso duyikeriv ye osnovnim dzherelom bilka Najbilsha problema dlya zberezhennya duyikeriv ce vidsutnist dostatnih znan pro ci organizmi v poyednanni z yih unikalnoyu populyacijnoyu dinamikoyu Neobhidno ne lishe povnistyu zrozumiti dinamiku yih populyacij a j rozrobiti metodi sho dopomozhut rozriznyati vidi mizh soboyu Posilannya Redaguvati Skinner J D Chimimba C T 2005 The Mammals of the Southern African Subregion vid 3rd Cambridge Cambridge University Press s 669 ISBN 9780521844185 J Kingdon 2015 The Kingdon Field Guide to African Mammals vid 2nd Princeton New Jersey USA Princeton University Press s 537 ISBN 9780691164533 Cotterill F P D 2003 U Plowman A Ecology and conservation of small antelope Proceedings of an international symposium on duiker and dwarf antelope in Africa Filander Verlag s 59 118 ISBN 9783930831524 van Vuuren B J Robinson T J 2001 Retrieval of four adaptive lineages in duiker antelope evidence from mitochondrial DNA sequences and fluorescence in situ hybridization Molecular Phylogenetics and Evolution 20 409 25 Johnston A R Anthony N M 2012 A multi locus species phylogeny of African forest duikers in the subfamily Cephalophinae evidence for a recent radiation in the Pleistocene BMC Evol Biol 12 120 PMC 3523051 PMID 22823504 Johnston A R Morikawa M K Ntie S Anthony N M 2011 Evaluating DNA barcoding criteria using African duiker antelope Cephalophinae as a test case Conservation Genetics 12 1173 82 ISSN 1572 9737 Dzherela RedaguvatiUkrayinska radyanska enciklopediya u 12 t gol red M P Bazhan redkol O K Antonov ta in 2 ge vid K Golovna redakciya URE 1974 1985 Don E Wilson DeeAnn M Reeder Mammal species of the world a taxonomic and geographic reference JHU Press 2005 T 1 S 712 ISBN 0801882214 Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Duyiker amp oldid 37776398