| «Лоренцо Марчелло» | |
|---|---|
| Lorenzo Marcello | |
| Служба | |
| Тип/клас | Підводний човен типу «Марчелло» |
| Держава прапора | Королівство Італія |
| Належність | Королівські військово-морські сили Італії |
| На честь | Лоренцо Марчелло — венеціанського адмірала |
| Корабельня | CRDA, Монфальконе |
| Закладено | 4 січня 1937 |
| Спущено на воду | 20 листопада 1937 |
| Введено в експлуатацію | 5 березня 1938 |
| На службі | 1938—1941 |
| Загибель | зник після 22 лютого 1941 року в Північній Атлантиці (ймовірно потоплений Short Sunderland) |
| Бойовий досвід | Друга світова війна Середземномор'я Битва за Атлантику |
| Ідентифікація | |
| Параметри | |
| Тоннаж | 1043 тонни (надводна) 1290 тонн (підводна) |
| Довжина | 73 м |
| Ширина | 7,19 м |
| Висота | 5,1 м |
| Технічні дані | |
| Рухова установка | Дизель-електрична: 2 × дизельні двигуни CRDA 2 × електродвигуни CRDA |
| Гвинти | 2 |
| Потужність | 2 × 1800 к. с. (дизельні двигуни) 2 × 550 к. с. (електродвигун) |
| Швидкість | 17,4 вузлів (32,2 км/год) (надводна) 8 вузлів (15 км/год) (підводна) |
| Дальність плавання | 7500 миль (13900 км) на швидкості 9,4 вузла у надводному положенні 120 миль (220 км) на швидкості 3 вузли (5,6 км/год) у підводному положенні |
| Екіпаж | 58 офіцерів та матросів |
| Озброєння | |
| Артилерія | 2 × 100-мм гармати OTO Mod. 1928 |
| Торпедно-мінне озброєння | 8 × 533-мм торпедних апаратів 16 торпед |
| Зенітне озброєння | 4 × 13,2-мм зенітних кулемети Breda Model 1931 |
«Лоренцо Марчелло» (італ. Lorenzo Marcello) — військовий корабель, підводний човен, головний у своєму типі, Королівських ВМС Італії за часів Другої світової війни.
Історія створення ред.
«Лоренцо Марчелло» був закладений 4 січня 1937 року на корабельні компанії Cantieri Riuniti dell'Adriatico у Монфальконе. 20 листопада 1937 року він був спущений на воду, а 5 березня 1938 року увійшов до складу Королівських ВМС Італії. Свою назву отримав на честь венеціанського адмірала Лоренцо Марчелло.
Історія служби ред.
«Лоренцо Марчелло» до початку бойових дій включили до оперативної групи з шести човнів, що мали виконувати завдання з прикриття рубежу між мисом Палос, мисом Фалкон та мисом Тенес у західному Середземномор'ї, але через технічні проблеми вийшов у море із запізнення. Протягом серпня «Марчелло» виконував завдання у західному Середземномор'ї разом з човнами «Гондар» та «Ашангі».
Згодом човен отримав наказ про перехід до Атлантики, щоб стати частиною нової італійської військово-морської бази BETASOM в Бордо. 31 жовтня 1940 року група підводних човнів італійського флоту, «Мікеле Б'янкі», «Франческо Моросіні» та «Брін», вийшла в указаний термін, тоді як «Ладзаро Моченіго» та «Велелла» затрималися через технічні проблеми. Субмарини перетнули Гібралтарську протоку і вирушили у похід на патрулювання біля Порту.
11 січня 1941 року «Лоренцо Марчелло» вийшов у перший бойовий похід до Атлантичного океану разом з «Алессандро Маласпіна» та «Луїджі Тореллі».
6 лютого 1941 року «Марчелло» відплив з Бордо на захід від Ірландії, у черговий похід, але зник безвісти. Ймовірно був потоплений британським патрульним літаком Short Sunderland.
Див. також ред.
Примітки ред.
Посилання ред.
- Lorenzo Marcello [ 20 жовтня 2020 у Wayback Machine.](англ.)
- Console Generale Liuzzi [ 15 січня 2021 у Wayback Machine.](італ.)
Література ред.
- Bagnasco, Erminio (1977). Submarines of World War Two. Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN 0-87021-962-6.
- Giorgio Giorgerini, Uomini sul fondo. Storia del sommergibilismo italiano dalle origini a oggi, Mondadori, 2002, ISBN 978-88-04-50537-2.
- Luis de la Sierra, La guerra navale nel Mediterraneo: 1940—1943, Milano, Mursia, 1998. ISBN 88-425-2377-1