Лепіота

? Лепіота
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota) Царство: Гриби (Fungi) Підцарство: Вищі гриби (Dikarya) Тип: Базидієві (Basidiomycota) Підтип: Agaricomycotina Клас: Агарикоміцети (Agaricomycetes) Підклас: Agaricomycetidae Порядок: Агарикальні (Agaricales) Родина: Печерицеві (Agaricaceae) Рід: Лепіота (Lepiota) (Pers.) Gray (1821)
Типовий вид
Lepiota clypeolaria (Bull.) P.Kumm.
Види
див. Список видів роду лепіота
Синоніми
*Fusispora Fayod (1889) Lepidotus Clem. (1902) Lepiotula (Maire) Locq. ex E.Horak (1968) Morobia E.Horak (1979) Amogaster Castellano (1995) Cribrospora Cryptolepiota Fusispora
Посилання
Вікісховище: Lepiota EOL: 16457 NCBI: 37314 MB: 17938 IF: 17938

Лепіота (Lepiota) — рід грибів родини печерицеві (Agaricaceae).

Назва

Лепіота походить від грецьких слів λεπις (= «розмір») + οὖς (= «вухо»).

Будова

Спільними рисами є білі спори, пластини вільні від ніжки, покривало, що лишає кільце. Шапинка і ніжка гетерогенні.

Середовище існування

Представники роду зустрічаються на ґрунті в лісах, садах, парках, степах, луках.

Класифікація

Спочатку містив багато видів, проте поступово з нього були видалені роди Cystoderma (Fayod 1889), Limacella (Earle 1909), Leucocoprinus (Patouillard 1888), Macrolepiota, Leucoagaricus (Singer 1948), Cystolepiota (Singer 1952). Для точного визначення багатьох видів необхідно проводити мікроскопічний аналіз. База даних Species Fungorum станом на 16.10.2019 налічує 566 видів роду Lepiota (докладніше див. Список видів роду лепіота).

Практичне застосування

Деякі гриби їстівні: лепіота червонопластинчаста. Багато видів з роду отруйні, зустрічаються смертельно-отруйні: лепіота коричнево-червонувата, лепіота отруйна. Можуть бути схожі на мухомори, проте не мають вольви.

Галерея

Примітки

1. Pacioni & P. Fantini, Micol. Veg. Medit. 14(2): 171 (2000) [1999]
2. Kropp & Trappe, in Kropp, Albee-Scott, Castellano & Trappe, Mycologia 104(1): 170 (2012)
3. Fayod, Annls Sci. Nat., Bot., sér. 7 9: 351 (1889)
4. . Species Fungorum. Архів оригіналу за 27 вересня 2020. Процитовано 16.10.2019. 

Джерела

• М. Я. Зерова, Сосін П. Є., Роженко Г. Л. Базидіоміцети. Книга 2. Болетальні, стробіломіцетальні, трихоломатальні, ентоломатальні, русулальні, агарикальні, гастероміцети // Визначник грибів України. — Київ : Наукова думка, 1979. — Т. 5. — С. 272-284.
• Michael Kuo Lepiotoid Mushrooms // MushroomExpert.Com — URL [ 11 листопада 2016 у Wayback Machine.]