Kepler-186f — екзопланета в планетній системи червоного карлика Kepler-186 в сузір'ї Лебедя на відстані 492 світлових років від Землі. Це перша планета з радіусом, близьким до земного, виявлена в населеній зоні іншої зірки. Планета виявлена за допомогою космічного телескопа «Кеплер» транзитним методом разом з чотирма іншими планетами, що обертаються набагато ближче до зірки (кожна дещо більше Землі). Для виявлення сигналу планети знадобився аналіз даних за три роки . Результати були первісно представлені на конференції 19 березня 2014 і тоді ж деякі подробиці були оприлюднені в пресі.
| Kepler-186f | |
| Маса | 1,76 ± 0,44 Маса Землі |
|---|---|
| У межах природно-географічного об'єкта | Зона придатна для життя |
| Каталожний код | Kepler-186f, KOI-571.05, KOI-571f і Kepler-186f |
| Першовідкривач або винахідник | Кеплер |
| Дата відкриття (винаходу) | 17 квітня 2014 |
| Спосіб виявлення | Транзитний метод |
| Сузір'я | Лебідь |
| Батьківське небесне тіло | Kepler-186d[…] |
| Ексцентриситет орбіти | 0,04 ± 0,07 |
| Нахил орбіти | 89,96 ± 0,04 ° |
| Період обертання | 129,9441 ± 0,0013 доба |
| Велика піввісь орбіти | 0,432 ± 0,171 астрономічна одиниця |
| Паралакс | 5,602 ± 0,0244 кутова мілісекунда |
| Схилення власного руху | −4,361 ± 0,042 кутова мілісекунда на рік |
| Пряме піднесення власного руху | 2,099 ± 0,041 кутова мілісекунда на рік |
| Радіус | 0,104 ± 0,007 радіус Юпітера |
| Епоха | J2000.0 |
| Пряме піднесення | 5,212473343707 радіан |
| Схилення | 0,767159598251 радіан |
| Kepler-186f у Вікісховищі |
Про відкриття було оголошено 17 квітня 2014 року.
Характеристики ред.
Kepler-186 f здійснює один оберт за 129,9 днів навколо своєї зірки, світимість якої дорівнює лише 4 % світимості Сонця. Велика піввісь орбіти планети становить 0,393 а. е. (для порівняння, у Меркурія це значення дорівнює 0,387). Жила зона цієї планетної системи, за консервативною оцінкою, знаходиться на відстані від зірки, якій відповідало би від 88 % до 25 % земної освітленості (від 0,22 а.е. до 0,4 а.е.). Kepler-186 f має освітленість 32 %, перебуваючи тим самим безумовно всередині жилої зони, хоча ближче до зовнішнього її краю, аналогічно положенню Марсу в Сонячній системи. Потік випромінювання, одержуваний Kepler-186 f, аналогічний потоку Глізе 581 d.
Маса, щільність і склад планети невідомі. Маса може варіюватися від 0,32 маси Землі, якщо планета повністю складається з води і льоду, до 3,77 маси Землі, якщо складається з заліза. Якщо склад планети схожий з земним, то маса складе 1,44 маси Землі.
Радіус Kepler-186 f більше земного на 13 %
Щільна воднево-гелієва атмосфера вважається малоймовірною для планет з радіусами до півтора земного. Червоні карлики, до яких належить зірка планети, випромінюють сильний потік високоенергетичного ультрафіолетового випромінювання на ранніх стадіях існування зірки. Планета могла втратити первинну атмосферу під впливом цього випромінювання, зокрема значну частину водню і гелію шляхом термальної диссипации атмосфери.
Зірка ред.
Kepler-186 — червоний карлик класу M1 головної послідовності, розташований на відстані 151 ± 18 парсеків (493 ± 59 світлових років) у сузір'ї Лебедя.
Зірка трохи прохолодніше, ніж Сонце, приблизно в половину його металічности. Це змінна зірка типу BY Дракона, її яскравість трохи змінюється, ймовірно через зоряні плями з періодом 33,7 дні.
Навколо зірки обертаються п'ять планет. Зірка має ще чотири інші планети, виявлені до теперішнього часу: Kepler-186b, Kepler-186c, Kepler-186d і Kepler-186e розташовуються дуже близько до зірки, і на них занадто висока температура, щоб можна було знайти рідку воду.
Див. також ред.
Примітки ред.
- Sarah R N McIntyre, Lineweaver C. H., Ireland M. J. Planetary Magnetism as a Parameter in Exoplanet Habitability // Mon. Not. R. Astron. Soc. / D. Flower — OUP, 2019. — ISSN 0035-8711; 1365-2966 — doi:10.1093/MNRAS/STZ667 — arXiv:1903.03123
- ↑ SIMBAD Astronomical Database
- ↑ Exoplanet Archive — 2011.
- ↑ Енциклопедія позасонячних планет — 1995.
- Barclay T., Quarles B., Coughlin J. L. et al. An Earth-sized planet in the habitable zone of a cool star // Science / H. Thorp — AAAS, 2014. — Vol. 344, Iss. 6181. — P. 277–280. — ISSN 0036-8075; 1095-9203 — doi:10.1126/SCIENCE.1249403 — arXiv:1404.5667
- ↑ Newton E. R., Barclay T., Borucki W. J. et al. Validation of 12 small Kepler transiting planets in the habitable zone // Astrophys. J. / E. Vishniac — IOP Publishing, 2015. — Vol. 800, Iss. 2. — P. 99. — ISSN 0004-637X; 1538-4357 — doi:10.1088/0004-637X/800/2/99 — arXiv:1501.01101
- ↑ Gaia Data Release 2 / Data Processing and Analysis Consortium, European Space Agency — 2018.
- . Архів оригіналу за 20 листопада 2016. Процитовано 9 жовтня 2016.
- ↑ . Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 9 жовтня 2016.
- . Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 9 жовтня 2016.
- Elisa Quintana. (англ.). Институт SETI. Архів оригіналу за 18 квітня 2014. Процитовано 20 квітня 2014.
- (англ.). The ACTIVE Network. Архів оригіналу за 18 квітня 2014. Процитовано 20 квітня 2014.
- Irene Klotz (20 березня 2014). Scientists Home In On Earth-Sized Exoplanet (англ.). Discovery Communications. оригіналу за 18 квітня 2014. Процитовано 20 квітня 2014.
- Victoria Woollaston (24 березня 2014). Has Nasa found a new Earth? Astronomer discovers first same-sized planet in a 'Goldilocks zone' that could host alien life (англ.). Daily Mail. оригіналу за 25 березня 2014. Процитовано 20 квітня 2014.
- ↑ Alicia Chang (17 квітня 2014). Astronomers spot most Earth-like planet yet (англ.). Associated Press. оригіналу за 18 квітня 2014. Процитовано 20 квітня 2014.
- . Архів оригіналу за 19 серпня 2016. Процитовано 9 жовтня 2016.
- ↑ . Архів оригіналу за 18 квітня 2014. Процитовано 9 жовтня 2016.