Hylotelephium maximum Біологічна класифікаціяДомен Еукаріоти Eukaryota Царство Рослини Plantae Судинні Tracheophyta Покр

?

Hylotelephium maximum

Біологічна класифікація

Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Рослини (Plantae)
—	Судинні (Tracheophyta)
—	Покритонасінні (Angiosperms)
—	Евдикоти (Eudicots)
—	суперрозиди
Порядок:	Ломикаменецвіті (Saxifragales)
Родина:	Товстолисті (Crassulaceae)
Підродина:	Sempervivoideae
Триба:	Umbiliceae
Рід:	Hylotelephium
Вид:	H. maximum

Біноміальна назва

Hylotelephium maximum
(L.) Holub, 1978

Синоніми

Sedum maximum

Посилання

Вікісховище:	Hylotelephium maximum
Віківиди:	Hylotelephium maximum
IPNI:	274211-1

Hylotelephium maximum (заяча капуста найбільша як Sedum maximum) — вид рослин з родини товстолистих (Crassulaceae); поширений у Європі крім сходу, в Туреччині й Закавказзя.

Опис ред.

Багаторічна рослина 20–80 см заввишки. Стебла випростані, рідко висхідні, прості або гіллясті вгорі, голі. Листки плоскі, 2–4 см завдовжки. Квітки жовтувато-білі. Насіння довгасто-яйцювате; поверхня блискуча, коричнева. 2n=24

Поширення ред.

Поширений у Європі крім сходу, в Туреччині й Закавказзя.

Примітки ред.

Sedum sexangulare // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
Bojnanský V., Fargašová A. Atlas of Seeds and Fruits of Central and East-European Flora. — Springer Science & Business Media, 2007. — С. 231. (англ.)
Tela Botanica. Процитовано 29.05.2020. (англ.)
The Euro+Med Plantbase Project. Процитовано 29.05.2020. (англ.)
. Архів оригіналу за 22 липня 2020. Процитовано 29.05.2020. (англ.)
. Архів оригіналу за 25 лютого 2022. Процитовано 29.05.2020. (англ.)

Це незавершена стаття про квіткові рослини.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Sedum sexangulare // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.

[2] Bojnanský V., Fargašová A. Atlas of Seeds and Fruits of Central and East-European Flora. — Springer Science & Business Media, 2007. — С. 231. (англ.)

[3] Tela Botanica. Процитовано 29.05.2020. (англ.)

[4] The Euro+Med Plantbase Project. Процитовано 29.05.2020. (англ.)

[5] . Архів оригіналу за 22 липня 2020. Процитовано 29.05.2020. (англ.)

[6] . Архів оригіналу за 25 лютого 2022. Процитовано 29.05.2020. (англ.)