«Піоні» (англ. HMS Peony (K40) — військовий корабель, корвет типу «Флавер» Королівського військово-морського флоту Великої Британії за часів Другої світової війни.
| «Піоні» (K40) | |
|---|---|
| HMS Peony (K40) | |
| Корвет «Піоні» після передачі Греції. 1943 | |
| Служба | |
| Тип/клас | корвет типу «Флавер» |
| Держава прапора | Велика Британія |
| Належність | Військово-морські сили Великої Британії |
| На честь | другий корабель флоту на ім'я «Піоні» |
| Корабельня | Harland and Wolff, Белфаст |
| Замовлено | 19 вересня 1939 |
| Закладено | 24 лютого 1940 |
| Спущено на воду | 4 червня 1940 |
| Введено в експлуатацію | 2 серпня 1940 |
| На службі | 1940–1943 |
| Переданий | 1943 році переданий до складу Грецьких ВМС |
| Бойовий досвід | Друга світова війна Битва на Середземному морі Мальтійські конвої Бій біля мису Спартівенто Операція «Іксес» Операція «Демон» Сирійсько-Ліванська кампанія |
| Ідентифікація | |
| Параметри | |
| Тоннаж | 925 тонн (стандартна) |
| Довжина | 62,48 м |
| Ширина | 10,06 м |
| Висота | 3,51 м |
| Технічні дані | |
| Рухова установка | 1 × парова машина Scotch |
| Гвинти | 1 |
| Потужність | 2 750 к.с. (2 050 кВт) |
| Швидкість | 16 вузлів (29,6 км/год) |
| Дальність плавання | 3 500 миль (6 482 км) на швидкості 12 вузлів (22,2 км/год) |
| Екіпаж | 85 офіцерів та матросів |
| Озброєння | |
| Артилерія | 1 × 102-мм гармата BL 4-inch Mk IX |
| Торпедно-мінне озброєння | 2 бомбомети 2 бомбоскидачі Mk.II 40 глибинних бомб |
| Зенітне озброєння | 2 × 12,7-мм зенітних кулемети Vickers .50 2 × 7,7-мм кулеметів «Льюїс» |
| «Сахтуріс II» | |
|---|---|
| ΒΠ Σαχτούρης ΙΙ | |
| Служба | |
| Тип/клас | корвет типу «Флавер» |
| Держава прапора | Грецьке королівство |
| Належність | Королівські ВМФ Греції |
| На честь | адмірала часів війни за визволення Греції Георгіоса Сахтуріса |
| Введено в експлуатацію | 1943 |
| На службі | 1943–1951 |
| Прийнятий | 1943 |
| Виведений зі складу флоту | 1951 |
| Бойовий досвід | Адріатична кампанія |
| Ідентифікація | |
| Параметри | |
| Технічні дані | |
| Озброєння |
Корвет «Піоні» був закладений 24 лютого 1940 року на верфі компанії Harland and Wolff у Белфасті. 4 червня 1940 року він був спущений на воду, а 2 серпня 1940 року увійшов до складу Королівських ВМС Великої Британії.
1943 році позичений Королівському флоту Греції, де продовжив службу в акваторії Середземного моря. 1951 році повернутий Великій Британії, того ж року зданий на брухт.
Історія ред.
1940 ред.
Після введення в експлуатацію «Піоні» перейшов до Тоберморі, звідкіля до Ліверпуля, де включений до складу протичовнових сил Домашнього флоту. Брав участь у супроводі конвоїв та поодиноких кораблів біля Британських островів та західного узбережжя Африки.
16 листопада вийшов разом з однотипними корветами «Гайоцинт», «Салвіа», «Глоксініа» до 10-ї групи корветів, що базувалися на Середземному морі в Александрії. 23 листопада кораблі прибули до Гібралтару, де відразу підключилися до виконання першого бойового завдання.
У листопаді 1940 року корвет «Піоні» залучався до проведення операції «Коллар». Операція Collar була спланована командуванням британських ВМС, як комплексна операція з проведення конвою з необхідним вантажем для військ, що дислокувалися на Мальті, у Греції та на Криті. Одночасно за задумом флотського керівництва здійснювався перехід кількох кораблів до нових баз і перекидання військ морем. Для реалізації всіх завдань наявні військово-морські сили було поділено на 3 оперативні групи: оперативна група «B», оперативна група «F» та оперативна група «D».
25 листопада конвой «Коллар» пройшов через Гібралтарську протоку й увійшов до Середземного моря. Військові транспортні судна Clan Forbes і Clan Fraser прямували з вантажем на Мальту, водночас транспорт New Zealand Star продовжував свій шлях до бухти Суда у супроводі есмінців: «Дункан», «Готспар», «Велокс», «Відет», «Реслер» і корветів: «Піоні», «Салвіа», «Глоксініа», «Гайоцинт». З есмінців тільки «Велокс» і «Реслер» прикривали судна в Сицилійській протоці.
Далеке прикриття конвою в східній частині Середземного моря забезпечувала оперативна група «С» Середземноморського флоту: авіаносець «Ігл», лінкори «Малайя» і «Барем».
Вихід британського флоту з Александрії привернув увагу італійців і в 12:00 26 листопада потужні сили італійського флоту під командуванням адмірала І.Кампіоні висунулися в район мису Спартівенто, Сардинія (на відстані близько 350 миль) з наміром перехопити мальтійський конвой та раптовим ударом завдати поразки противникові.
27 листопада відбулася битва, яка згодом стала відома як бій біля мису Спартівенто, а з італійського боку — бій біля мису Теулада. Незважаючи на деяку перевагу в силах на початок битви, італійці не наважилися скористатися своєю перевагою та розгромити противника. У цілому морський бій тривав лише 54 хвилини, і обидва флоти, не скориставшись результатами швидкоплинного вогневого контакту між бойовими кораблями, відступили з поля битви.
У грудні корвет залучався до супроводження конвою ME-5А, що прямував з Мальти й складався з порожніх транспортних суден, які переганяли до Александрії: Breconshire, Clan Ferguson, Clan Macaulay і Memnon. 20 грудня конвой вийшов після полудня в супроводі крейсера ППО «Калькутта», есмінця «Райнек» і корветів «Гайоцинт», «Піоні» і «Салвіа» і 23 грудня неушкодженим прибув до Александрії.
Див. також ред.
Посилання ред.
- . на uboat.net. Архів оригіналу за 24 вересня 2020. Процитовано 7 липня 2019. (англ.)
Література ред.
- Preston, Antony; Raven, Alan (1982). Flower Class Corvettes. London: Arms and Armour Press. ISBN 0-85368-559-2.
Примітки ред.
- На честь рослин родини півонієвих — півонії.
- лінійний крейсер «Рінаун», авіаносець «Арк Роял», крейсери «Діспатч» і «Шеффілд» і 8 есмінців: «Енкаунтер», «Фолкнор», «Форестер», «Фьюрі», «Джеґуар», «Дункан», «Кельвін», «Вішарт»
- 2 легкі крейсери: «Манчестер» і «Саутгемптон», есмінець: «Готспар», 4 корвети: «Піоні», «Салвіа», «Глоксініа», «Гайоцинт», транспорти: Clan Forbes, Clan Fraser і New Zealand Star
- лінкор «Раміліз», крейсери: «Бервік», «Ковентрі» і «Ньюкасл» (останній вийшов з Мальти), 5 есмінців «Дефендер», «Даймонд», «Галант», «Ґрейгаунд» і «Геревард»