Gesang der Jünglinge (букв. «Спів юнаків») — електронний музичний твір Карлгайнца Штокгаузена, створений протягом 1955–1956 рр. та позначений № 8 у каталозі творів композитора.
Спершу композитор мав намір написати електронну месу, яка мала б бути виконана в Кельнському соборі; проте Штокгаузену відмовили в можливості виконання електронної музики в соборі. Композитор відмовився від написання меси, але при тому втілив деякі релігійні мотиви у Gesang der Jünglinge.
Естетична концепція ред.
Звукова, змістова й технічна палітра Gesang der Jünglinge є значно багатшою, ніж у попередніх електронних творах Штокгаузена (яких він створив на той час не так багато: усього три). Найбільш явною відмінністю є те, що композитор вперше використовує в своїй електронній музиці звуки несинтетичного походження, а саме людський голос. Особливість, із цим пов'язана — включення до твору слова як однієї з площин змісту. Втім, спосіб трактування слова в цьому творі є далеким від класичного: композитор використовує серійну техніку задля «медіації» між двома звуковими якостями — електронним звуком та голосом, і утворює між ними шкалу плавного переходу. Таким чином, первинним в трактуванні слова в цьому творі є його фонетична площина, і лише в окремих випадках — семантична.
Разом із тим, композитор вкладає у вокальний текст твору глибинний символічний зміст, заснований на біблійних мотивах. За основу тексту Штокгаузен взяв фрагмент зі Старого Заповіту (Книга пророка Даниїла), де розповідається про трьох юнаків у вогняній печі, яких Бог врятував від загибелі. Композитор зазначає:
| «Де хоч на хвильку постає з музичних знаків мова, вона хвалить Бога» |
Другою особливістю порівняно з попередніми електронними експериментами є використання просторової проєкції звуку з допомогою 5- (в оригінальному варіанті) або 4-канальної звукової доріжки.
Форма й структура твору ред.
Gesang der Jünglinge складається з 6 частин («текстур» в термінології композитора), які є пов'язаними з поетичною формою обраного фрагмента тексту (наявністю повторення фрази «Preiset den Herrn...»). Довжини «текстур»:
| № | Початок | Тривалість |
|---|---|---|
| 1 | 0:00 | 1:02 |
| 2 | 1:02 | 1:50 |
| 3 | 2:52 | 2:23.5 |
| 4 | 5:15.5 | 1:06.5 |
| 5 | 6:22 | 2:18 |
| 6 | 8:40 | 4:20 |
Шкали і звуковий матеріал ред.
Вокальний матеріал твору композитор записав із голосу 12-річного хлопця, який співав, спираючись не лише на вказівки композитора, але й на спеціальний «орієнтаційний» сигнал, який він чув у навушниках, щоб досягти максимальної точності виконання.
Композитор утворює шкалу фонетичної якості звуку від голосної до приголосної, або ж від звуку до шуму; шкала голосних рухається від u до i, приголосних — від ch до s. Цій фонетичній шкалі відповідає шкала електронних тембрів від таких, що мають гармонічну структуру, до шумових.
Окрім того, є шкала зрозумілості тексту: від повністю незміненого тексту до його «розчеплення» на повністю звукові якості. Є 7 значень шкали зрозумілості тексту, де 7 відповідає максимально зрозумілому та 1 — «розчепленому» тексту. Проміжні ступені тут досягаються шляхом змішування електронних та вокальних звуків, пермутаціями порядку слів в реченні, складів у словах та літер у складах. Таким чином композитор застосовує трансформацію самого тексту, щоб досягнути органічного «переплетення» різних звуків. Одна з серій, якою регулюються в творі ступені семантичної зрозумілості тексту має такий вигляд:
| 5 1 2 6 7 3 4 | (серія ступенів зрозумілості тексту) |
Композитор групує звуки в цьому творі на такі категорії:
- комплекси простих тонів з означеною частотою, тривалістю й гучністю;
- комплекси імпульсів;
- літери й склади;
- шуми з широким частотним спектром;
- окремі імпульси;
- синтетичні звуки, наближені до звучання голосних;
- шуми зі спектром від 1 до 6 октав;
- нагромадження імпульсів зі статистично означеною густиною і спектром від 1 до 6 октав;
- окремі імпульси в акордах;
- акорди із пасом шумів;
- акорди з простих тонів;
- акорди зі співаних голосних.
Відомості про серійну організацію Gesang є неповними, оскільки композитор не залишив партитури твору, а лише частковий аналіз.
На основі палітри звукових джерел композитор творить ряд наборів їхніх комбінацій, позначений латинськими літерами (кожна літера відповідає певному діапазону видів звуків):
| A | B | C | D | E | F | G | H | I | J | K | L | M | N | O | P | Q | R | S | T | U | V | W |
| 1 | 1-2 | 1-3 | 1-4 | 1-5 | 1-6 | 1-7 | 1-8 | 1-9 | 1-10 | 1-11 | 1-12 | 2-12 | 3-12 | 4-12 | 5-12 | 6-12 | 7-12 | 8-12 | 9-12 | 10-12 | 11-12 | 12 |
Далі ці «ключі» (A-W) стають основною для серіальної організації. Окрім того, серіальній організації підлягають параметри висоти звуку, тривалості тих чи інших шарів фактури, кількість можливих накладань голосів у акордах, кількість складів у групі, параметри просторового розподілення звуків та ін.
Примітки ред.
- Stockhausen. August 22nd 1928 – December 5th 2007 (хронологічний перелік творів композитора). Офіційна вебсторінка, присвячена Штокгаузену.
- Smalley 2000, с. 1
- Skowron 1982
- Цит. за Skowron 1982, с. 11.
- Skowron 1982, с. 13
- Smalley 2000, с. 6
Джерела ред.
- Zbigniew Skowron. Muzyka elektroniczna Karlheinza Stockhausena. Okres prób i doświadczeń (II) // Muzyka. — 1982. — 1—2. — С. 11—36.
- John Smalley (2000). . Архів оригіналу за 12 грудня 2013. Процитовано 14 червня 2013.