F-4 Phantom II

F-4 Phantom II (укр. «Фантом») — багатоцільовий винищувач, літак наземної підтримки третього покоління.

F-4 Phantom II
F-4 Phantom II
Призначення:	багатоцільовий винищувач
Перший політ:	27 травня 1958
Прийнятий на озброєння:	1961
Знятий з озброєння:	1996
Період використання:	1961-1996
На озброєнні у:	ВПС США ВМС США КМП США  Австралія  Велика Британія  Німеччина  Греція  Єгипет  Ізраїль  Іран  Іспанія  Південна Корея  Туреччина Японія
Розробник:	McDonnell Aircraft Corporation і McDonnell Douglas
Виробник:	McDonnell Douglas
Всього збудовано:	5 195
Вартість одиниці:	US$2.4 міл. (F-4E)
Конструктор:	McDonnell Douglas
Екіпаж:	2 особи
Крейсерська швидкість:	940 км/год
Максимальна швидкість (МШ):	2370 км/год
Бойовий радіус:	680 км
Дальність польоту з ППБ:	2600 км
Практична стеля:	18 300 м
Швидкопідйомність:	210 м/с
Довжина:	19,2 м
Висота:	5,0 м
Розмах крила:	11,7 м
Площа крила:	49,2 м²
Споряджений:	18 825 кг
Двигуни:	2 ТРДФ General Electric J79-GE-17A
Тяга (потужність):	2 x 7711 кгс
Гарматне озброєння:	1×20 мм, М61А-1 Vulcan
Боєзапас:	725
Кількість точок підвіски:	10
Маса підвісних елементів:	8480 кг
Підвісне озброєння:	AIM-7, AIM-9, AGM-12, вільнопадні, касетні бомби, запалювальні бомби

До 1962 року мав окремі позначення F4H та F-110 Spectre у флоті та повітряних силах відповідно, що ставало причиною плутанок та, зокрема, призвело до створення чинної системи позначень авіації та ракет, в якій літак отримав звичну назву F-4 Phantom II.

Загальні положення

F-4 можна вважати одним із найвдаліших і найкращих літаків, універсальність якого не ставиться під сумнів. Цей літак був розроблений на замовлення військово-морських сил США, взагалі-то, з метою захисту кораблів і був призначений для заміни старого F-3 Демон. Крім того, на нього покладали задачу по перехопленню радянських стратегічних винищувачів. Але коли F-4 розвинув швидкість більшу ніж у F-104 «Старфайтер», який знаходився на той час у використанні військово-повітряних сил США. Дізнавшись про таку ситуацію, останні дуже зацікавилися і врешті замовили «Фантом» для себе.

Спочатку F-4 використовувався ВМС США як винищувач-перехоплювач, але згодом він вступив у корпус морської піхоти США як літак наземної підтримки. Нова конструкція зробила його першим типом літака серед американських машин, які використовувалися одночасно ВПС, ВМС і морською піхотою США.

F-4 був обладнаний новітньою електронікою. Він перший серед літаків такого типу міг знаходити цілі у повітрі без допомоги наземних станцій. Таким чином «Фантом» зміг записати на свій рахунок більш ніж 150 перемог у повітряних битвах.

Завдяки можливості в два рази перевищувати швидкість звуку, цей літак одразу ж полюбився пілотам як проста і дуже надійна машина. На F-4 було установлено світових рекордів, серед яких:

• рекорд висоти польоту в 30 040 метрів (6 грудня 1959);
• рекорд швидкості — 2585,425 км/год (22 листопада 1961);
• рекорд швидкості біля землі — 1452 км/год, який ніхто не міг подолати 16 років.

«Фантом» виробляли з 1958 по 1979 рік, усього було зібрано 5195 машин. 5057 з яких в Сент-Луїсі, штат Міссурі, США і ще 138 виготовили на заводах Міцубісі в Японії. Пік виробництва F-4 прийшовся на 1967 рік, коли завод МакДоннела виготовляв більш ніж 70 літаків на місяць. На озброєнні ВПС США було 2874 таких літаків, в той час як у ВМС і морської піхоти лише 1264.

Країни-оператори F-4 Phantom II

   Країни, які зняли з озброєння F-4 Phantom II

   Країни, які продовжують експлуатацію F-4 Phantom II

Тривимірна проєкція літака F-4 Phantom II

Оператори F-4

Колишні

США

F-4B скидає бомби над В'єтнамом. 1971 р.

В ВМС США F-4 Phantom II використовувались до січня 1992 року, в ВПС США вони були трохи довше. 20-та винищувальна ескадрилья використовувала F-4E до 1997 року, забезпечуючи підготовку екіпажів для Німеччини. До грудня 2016 року F-4 в модифікації QF-4E (дистанційно керований) використовувались як мішені.

Ізраїль

Загалом на озброєнні ВПС країни стояло 274 F-4E і 14 RF-4E, це найбільша кількість літаків такого типу після США.

Велика Британія

Експлуатувалися 15 F-4J 50 F-4K і 116 F4M.

Австралія

Не довгий час використовували 24 F-4E.

Іспанія

ВПС країна мали 40 F-4С і 18 RF-4E, винищувачі списані в 1988 році, а розвідники в 2002 році.

Німеччина

RF-4E Люфтваффе в 1977.

З 1971 року ФРН отримала 88 розвідників RF-4E і 175 винищувачів F-4F. Розвідники були на озброєнні в двох ескадр AG 51 і AG 52. В 1994 році літаки RF-4E було знято з озброєння, при цьому 46 літаків передали Туреччині, а 29 Греції. Винищувачі F-4F стояли на озброєнні чотирьох ескадр: двох винищувальних (JG 71 і JG 74) і двох винищувально-бомбардувальних (JBG 35 і JBG 36, згодом перейменовані в JG 73 і JG 72 відповідно). Останні F-4F були зняті з озброєння ескадри JG 71 29 червня 2013 року.

F-4F — це спеціально розроблена модифікація F-4E для Німеччини. Вона передбачала спрощення бортового обладнання, зокрема на ній стояла РЛС AN/APQ-120(V)5, позбавлена можливості підсвітлення цілей для керованих ракет з напівактивними радіолокаційними головками наведення. З можливого озброєння виключили ракети середньої дальності AIM-7. Таким чином єдиним озброєнням залишались керовані ракети ближнього бою AIM-9B (чотири підвіси), некеровані авіабомби і вбудована гармата M61A1 «Вулкан».

В 1991—1996 роках F-4F були модифіковані, зокрема оновлено РЛС (поставлено нову AN/APG-65Y), додано підвісну станцію РЕБ AN/ALQ-131, також додали можливість використовувати керовані ракети «повітря-повітря» середньої дальності AIM-120B. Незважаючи на оновлення F-4F, на фоні скорочення люфтваффе і отримання нових винищувачів EF2000, їх поступово списували починаючи з 2000 року.

Японія

Японські F-4ЕJ Kai з характерним для винищувача камуфляжем в 2002 році

Японський RF-4ЕJ в 2017.

1 листопада 1968 року Японія і США уклали угоду на постачання 154 F-4 (140 винищувачів і 14 розвідників). З США було поставлено всі розвідники RF-4EJ, проте тільки два винищувачі. Решту винищувачів було виготовлено за ліцензією фірмою «Міцубісі» протягом 1972—1981 років. Останній F-4EJ був випущений 20 травня 1981 року — це був останній випущений F-4. Японські F-4EJ спочатку не мали пристроїв для бомбометання і могли вирішувати тільки завдання ППО. Вони були озброєні керованими ракетами AIM-7E і AIM-9D/L. Бортове обладнання мало японську станцію РЕБ J/APR-2, приймач системи ППО BADGE J/APR-760, яки забезпечував наведення винищувачів з землі.

Розвідники RF-4EJ попри назву відповідали не експортним RF-4Е, а старішим американським RF-4С. В 80-тих роках 11 розвідників пройшло модернізацію. Було замінено двигуни J79-GE-15 на сучасніші J79-IHI-17, які випускались за ліцензією в Японії. Також було встановлено РЛС бічного огляду AN/APQ-172, і замінено станцію РЕБ J/APR-2 на J/APR-5. Станом на 2016 рік RF-4EJ стоїть на озброєнні в 501-ій авіаційній ескадрильї.

В середині 1980-тих років F-4EJ було модернізовано з метою забезпечення виконання ударних завдань. Вони отримали бомбові приціли і систему заправки в повітрі. З 1989 року почалась модернізація до рівня F-4EJ Kai. Літаки отримали РЛС AN/APG-66J, пристосовану для вияву цілей на землі, бортовий комп'ютер японського виробництва, попереджувальний приймач J/APR-6, ширококутний індикатор на лобовому склі і нову інерційну навігаційну систему. Озброєння поповнилось протикорабельними ракетами ASM-1 і керованими бомбами з тепловізійною системою наведення. Модернізовано було 96 F-4EJ. Сімнадцять F-4EJ переобладнали в розвідники. Станом на 2016 рік в ВПС Японії залишалось близько сорока F-4EJ в 301 і 302 ескадрильях сьомого авіакрила (авіабаза Хякура).

В листопаді 2020 року Японія завершила експлуатацію фронтових винищувачів F-4, які служили країні 48 років. Сили самооборони Японії стали останніми в світі користувачами літаків цього типу. Церемонія з нагоди закінчення експлуатації повітряних сил самооборони Японії відбулася на авіабазі Хіакурі, в 50 милях на північний схід від Токіо.

17 березня 2021 року останній політ здійснили три останніх F-4EJ Phantom Японських ВПС.

Активні оператори

Греція

Грецький RF-4E пофарбований на честь 50-ття літака приземляється в Британії.

Перші 36 F-4Е Греція отримала в квітні 1974 року. Ними озброїли дві ескадрильї 338 «Арес» і 339 «Аякс» (117 авіакрило, авіабаза Андравіда). В липні того ж року F-4Е пройшли бойове хрещення в конфлікті з Туреччиною за Кіпр. F-4Е діяли як винищувачі супроводу, прикриваючи ударні літаки F-5A. В 1978 році на озброєння ВПС Греції надійшло ще 20 F-4Е і 8 RF-4Е. В 1991 через списання літаків в США Греція отримала ще 28 літаків, а в 1993—1994 році на озброєння стали 20 літаків RF-4Е з Німеччини (інші 9 розібрали на запчастини).

В 1999—2003 роках 36 F-4Е було модернізовано, літаки отримали нову РЛС AN/APG-65GY з дальністю дії 120 км, радар спроможний супроводжувати десять цілей і наводити ракети на дві з них. Також оновили бортовий комплекс РЕБ, інерційно-супутникову навігаційну систему, додано новий бортовий комп'ютер. Озброєння збільшилось за рахунок керованих ракет AIM-120C.

Станом на кінець 2016 року в строю є 33 літаки F-4Е (в 338 і 339 ескадрильях), які мають використовуватись до 2020 року. Розвідники RF-4Е були списані в травні 2017 року, а інші (не модернізовані) F-4Е ще в 2010 році.

Туреччина

Списаний турецький F-4Е в музеї авіації Стамбула.

В 1974 році перші F-4Е отримала Туреччина, але після отримання 22 машин постачання інших було відкладено через санкції (відповідь США на агресію на Кіпрі). Решту 50 винищувачів Туреччина отримала аж в 1979 році. Літаками було озброєно чотири ескадрильї: 111 і 112 (авіабаза в Ескішехирі) та 171 і 172 (авіабаза в Ерхачі). Протягом 1981—1987 років з США було отримано ще 70 F-4Е якими укомплектували 173 навчально-бойову ескадрилью (авіабаза Ерхачі) і 131 та 132 бойові ескадрильї (авіабаза в Конья). В 1991 була поставлена остання партія F-4Е в кількості 40 літаків, якими доукомплектували наявні ескадрильї. Ще з США в 1978—1979 роках було передано вісім розвідників RF-4Е, з Німеччини було отримано 46 RF-4Е, їх направили в 113 ескадрилью (Ескішехир).

В 1995 році Туреччина уклала з ізраїльською фірмою «IAI» угоду по модернізації 54 літаків F-4Е по програмі «Термінатор 2020» (бо строк експлуатації продовжувався до 2020 року). Модернізація пройшла в 2000—2003 роках в Ізраїлі (26 літаків) і Туреччині (28 літаків). Був встановлений нова РЛС EL/M-2032 і новий комплекс РЕБ (попереджувальний приймач SPS-1000, станція активних перешкод EL/L-8222, пристрої для відстрілу ІЧ пасток і дипольних відбивачів «Аселсан» AN/ALQ-178(V)3). До складу можливого озброєння було додано керовані ракети типу «повітря-земля» AGM-142, AGM-65B і AGM-65G, також керовані авіабомби GBU-8, GBU-10 і GBU-12.

Модернізовані F-4Е/2020 стоять на озброєнні 111 та 171 авіаескадрильї, що спеціалізуються на ударах по землі. Немодернізовані F-4Е залишились на озброєнні 112 і 172 ескадрилей. В 113 і 173 використовується розвідники RF-4Е/TM. Туреччина використовувала F-4 в бойових діях проти курдів, ісламістів та Сирії. 22 червня 2012 р. ППО Сирії збили турецький RF-4Е, ще два RF-4Е розбились 24 лютого 2015 року. Після цього Туреччина зняла немодернізовані F-4Е і RF-4Е. Станом на середину 2016 року в Туреччини залишилось 49 F-4Е/2020.

Єгипет

В 1979 році Єгипет отримав 35 літаків F-4Е, якими замінили МіГ-21 в 76 та 78 авіаескадрильї 222 винищувальної авіабригади (Каїр-Західний). В 1988—1990 США передало Єгипту ще 10 F-4Е. Станом на початок 2016 року в строю залишилось 29 літаків. Суттєвої модернізації не відбувалось.

Іран

Іранський F-4 заправляється в повітрі. Ірано-іракська війна. 1982 рік.

Іран до революції отримав загалом 225 F-4 (32 F-4D, 177 F-4Е і 16 RF-4Е). Вони брали участь в ірано-іракській війні, де здебільшого використовувались як винищувачі-бобардирувальники. 23 вересня 1980 року 140 F-4 атакували іракські аеродроми. З часом інтенсивність використання F-4 зменшилась через брак запчастин. В 2002 році іранські F-4Е пристосували до використання російських керованих ракет типу «повітря-повітря» Р-73Е, а також озброєння іранського виробництва — бомби «Саттар» і «Касед», з прицільним контейнером TLS-99. Кілька винищувачів пройшли модернізації і використовують протикорабельні ракети С-802А і крилаті ракети С-803. В 2015 році почалась модернізація 12 винищувачів F-4Е для можливості використання ракет «повітря-земля» С-704KD.

На 2015 рік в ВПС Ірану було 64 літаки F-4Е/D та чотири розвідники RF-4Е. Кілька F-4D використовуються 101 ескадрильєю в Кангані. F-4Е і RF-4Е розміщені в трьох ескадрильях: 31 навчально-бойовій, 31 розвідувальній і в 32 винищувальній. З листопада 2014 року вони беруть участь в операціях проти бойовиків ісламської держави та сирійської опозиції.

Корея

З 1969 року Корея отримала більше 200 F-4, в цю кількість ввійшли 92 F-4D, 103 F-4Е і 27 RF-4C. Станом на початок 2016 року в строю залишався 71 літак. В 2002—2003 роках південно-корейські F-4Е отримали ізраїльські попереджувальні приймачі «Елісра» SPS-1000, 30 літаків пристосовано для керованих літаків «повітря-земля» AGM-142. Машинами RF-4C укомплектована 131 розвідувальна ескадрилья (авіабаза Сувон), F-4Е залишаються на озброєнні 152, 153 і 156 ескадрилей 17-го винищувального авіакрила (авіабаза Чончжу).

Модифікації

Спочатку літаки для ВМС носили позначку F4H, а літаки для ВПС — F-110 «Спектр». В 1962 році у зв'язку з уніфікацією системи позначення літаків у збройних силах США всі «Фантоми» отримали назви F-4.

Варіації для ВМС і морської піхоти США

• F4H-1F (F-4A) — перша модифікація (45 літаків зібрано)
• F4H-1 (F-4B) — палубний винищувач-бомбардувальник з двигунами J79-GE-8A(B)(649 літаків зібрано)
• RF-4В (F4Н-1Р) — розвідник на основі F-4В
• F-4G (не плутати з F-4G «Вайлд Визл») — варіант F-4В (12 літаків зібрано)
• F-4J — палубний багатоцільовий винищувач
• F-4N — палубний винищувач, модифікований із F-4В з міцнішою конструкцією і новим обладнанням
• F-4S — палубний винищувач, модифікований із F-4J з міцнішою конструкцією, модернізованим двигуном і обладнанням

Варіації для ВПС США

• F-4С — перша серійна модифікація для ВВС США. Спочатку позначався як F-110A.
• RF-4С (RF-110А) — неозброєний розвідник на основі F-4С.
• F-4D — покращення F-4С.
• F-4Е — покращений багатоцільовий винищувач.
• RF-4Е — літак розвідник на основі F-4Е.
• F-4G «Вайлд Визл» V (не плутати з F-4G для ВМС) — протирадіолокаційний літак, перебудований із винищувача F-4Е.

Аварії та катастрофи

11 липня 2018 року F-4D іранських повітряних сил розбився під час виконання тренувального польоту на південному сході Ірану. Обидва пілоти катапультувались.

Примітки

1. Від англ. phantom — «привид»
   Число II позначає те, що літак є другим з такою назвою, в цьому випадку — після McDonnell FH Phantom^[en]
   Індекс F (fighter) у старій та чинній системах позначення авіації та ракет означає «винищувач».
2. У системі позначень Флоту (1922—1962):
   F (fighter) — винищувач
   H — код компанії McDonnell
   4 — 4-й (хронологічно) винищувач McDonnell у Флоті

1. (англійською). Department Of Defense Office Of The Under Secretary Of Defense For Acquisition And Sustainment. 2018. Архів оригіналу за 19 січня 2022. 
2. Bowers, Peter M. (1976). United States Navy aircraft since 1911 (вид. 2nd edition). London: Putnam. ISBN 0-370-10054-9. OCLC 2938891. 
3. Люксіков Михайло (23 листопада 2020). . Український мілітарний портал. Архів оригіналу за 23 листопада 2020. Процитовано 25 листопада 2020. 
4. David Cenciotti (17 березня 2021). . The Aviationist. Архів оригіналу за 18 березня 2021. Процитовано 18 березня 2021. 
5. . Defence Blog. 11 липня 2018. Архів оригіналу за 12 липня 2018. Процитовано 12 липня 2018. 

Посилання

• F-4 Phantom II history page on Boeing.com [ 3 березня 2013 у Wayback Machine.](англ.)
• Фотографии разведчика RF-4 Phantom II в музее Эскишехир, Турция [ 16 травня 2011 у Wayback Machine.]
• (англ.)
• Харук А. Бойові літаки XXI століття. — Харків: Книжковий клуб «Клуб сімейного дозвілля», 2017. — 400 с. : іл. ISBN 978-617-12-3864-0

• Серія про F-4 [ 20 листопада 2012 у Wayback Machine.] на YouTube.