Квартал всесвітньої виставки (італ. Esposizione Universale di Roma — «Всесвітня виставка Риму», скорочено EUR) — великий комплекс ділових будівель, побудований за наказом Беніто Муссоліні у 1935-1943 на південному заході Риму в рамках підготовки до проведення всесвітньої виставки (не відбулася).
| Esposizione Universale di Roma | |
|---|---|
|
| |
| 41°50′09″ пн. ш. 12°27′57″ сх. д. / 41.836000000027773638° пн. ш. 12.46600000002777620° сх. д.Координати: 41°50′09″ пн. ш. 12°27′57″ сх. д. / 41.836000000027773638° пн. ш. 12.46600000002777620° сх. д. | |
| Країна | Італія |
| Розташування | Рим |
| Тип | Expo |
| Площа | 0,4 км² |
| Esposizione Universale di Roma Esposizione Universale di Roma (Італія) | |
Ідея Редагувати
Квартал повинен був з розмахом втілити в камені ідею «нової Римської імперії». Його архітектурний вигляд став предметом суперечок між розробниками проекту, на чолі яких стояв Марчелло Пьячентіні. Найбільш репрезентативною будівлею був покликаний стати багатоповерховий Палац італійської цивілізації (архітектори Дж. Гуерріні, Е. Ла Падула, М. Романо). Прозваний «квадратним Колізеєм», палац «справляє враження архітектурної утопії, скалькованої з античних архетипів».[1] [ 21 лютого 2009 у Wayback Machine.]
Решта будівлі кварталу теж будувалися з традиційних для Італії матеріалів (мармур, туф, вапняк), але в основі їх лежали принципи ще суворішого раціоналізму. Нескладно помітити подібність деяких будівель з зодческим фантазіями Джорджо де Кіріко.[2] [ 21 лютого 2009 у Wayback Machine.] Як відзначають фахівці, споруди «мають якийсь спартанський, аскетичний вигляд, з монотонними фасадами, які хіба що зрідка прикрашені пілястрами або колонами без капітелей та подекуди зовні обставлені скульптурами з донезмоги спрощеною фактурою та пластикою».[3] [ 21 лютого 2009 у Wayback Machine.]
Повоєнний час Редагувати
У повоєнний час на території кварталу відкрилися етнографічний музей Пігоріні та спортивний комплекс Палалоттоматіка, спроектований Пьячентіні та П'єр Луїджі Нерві. Своєрідна архітектура кварталу привертала до нього увагу багатьох режисерів — Бернардо Бертолуччі («Конформіст»), Федеріко Фелліні («Боккаччо 70»), Пітера Грінуея («Живіт архітектора»), Майкла Лемана («Гудзонский яструб») та ін.
Галерея Редагувати
Джерела Редагувати
- (in German) Luigi Monzo: Review a Beese, Christine: Marcello Piacentini. Moderner Städtebau in Italien, Berlin 2016. In: architectura : Zeitschrift für Geschichte der Baukunst, 45.2015 (published in October 2016), pp. 88–92.
- (in German) Christine Beese: Marcello Piacentini. Moderner Städtebau in Italien. Berlin 2016, pp. 300–329.
- Insolera, Italo; Luigi di Majo (1986). L'EUR e Roma dagli anni Trenta al Duemila. Rome: Laterza. ISBN 978-88-420-2797-3.
- Augias, Corrado (2005). "XV - Il ventennale che non ci fu". I segreti di Roma - Storie, luoghi e personaggi di una capitale. Milan: Arnoldo Mondadori Editore. ISBN 978-88-04-54399-2.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: EUR |
- archINFORM — 1994.