www.wikidata.uk-ua.nina.az

Crass британський панк рок гурт утворений 1977 року 1 2 який сприяв поширенню анархізму як політичної ідеології способу

Crass

Crass — британський панк-рок-гурт, утворений 1977 року , який сприяв поширенню анархізму як політичної ідеології, способу життя та руху опору. Crass популяризував анархо-панк-рух субкультури панків, виступаючи за пряму дію, права тварин і охорону довкілля. Колектив використовував і захищав DIY-панк-етичний підхід «все-сам, do it yourself» (див. DIY субкультура) до своїх звукових колажів, листівок, альбомів і фільмів.

Crass
Основна інформація
Жанр Анархо-панк, панк-рок, хардкор-панк, артпанк, вільна імпровізація
Роки 1977–1984
Країна Велика Британія
Місто Epping[d]
Лейбл Small Wonder Records, Crass Records, Southern Records
Склад Penny Rimbaudd, Steve Ignorantd, Eve Libertined, Joy De Vivred, Pete Wrightd, N. A. Palmerd і Gee Vaucherd
steveignorant.co.uk​(англ.)
Crass у Вікісховищі

Crass малювали фарборозпилювачем через трафарет графіті-послання в лондонському метрополітені та на рекламних щитах, координували сквоти й організовані політичні акції. Вони виражали свої ідеї, вдягаючи чорний одяг військового стилю та використовуючи сценічний фон у вигляді значків, що поєднували християнський хрест, свастику, Прапор Великої Британії та Уроборос.

Команда ставилась критично до субкультури панку і молодіжної культури загалом. Їх вважають представниками артпанку за використання стрічкових колажів, графіки, усних послань, поезії та імпровізації.

Історія ред.

Гурт був заснований у Dial House, відкритій комуні поблизу Епінга в графстві Ессекс, і сформований коли засновник Dial House Пенні Рімбо почав джемувати зі Стівом Ігнорантом (котрий проживав у тому будинку в той час). Ігнорант вирішив створити гурт після того як побачив концерт the Clash в Бристолі.

Після того як приєдналися інші друзі й члени комуни (включаючи Гі Ваучера, Піта Райта, Н. А. Палмера і Стіва Хермана), Crass зіграли свій перший концерт на вуличному фестивалі на вулиці Хантлі в північному Лондоні. Вони планували зіграти п'ять пісень, але місцеві жителі дозволили тільки три. Гітарист Стів Херман залишив групу невдовзі після того і його замінив Філ Фрі. Джой Де Вівр та Ів Лібертайн також приєдналися до гурту приблизно тоді ж.

Crass зіграли два концерти в Роксі Клуб у Ковент Гарден, Лондон. За словами Рімбо, музиканти з'явились п'яними на своєму другому шоу, за що їх вигнали зі сцени; це надихнуло Crass на створення пісні «Banned from the Roxy». Після цього випадку колектив почав ставитись до справи серйозніше, уникаючи вживання спиртних напоїв і канабісу перед концертами і вдягаючи чорну воєнну уніформу.

Вони ввели свій власний логотип для оформлення фону сцени, що його намалював друг Рімбо Дейв Кінг. Це надало команді мілітаристського образу, що призвело до звинувачень у фашизмі. Crass відповідали, що їх поява в однаковій уніформі була спрямована проти «культу особистості», щоб жодного з музикантів не можна було сприйняти лідером, як в багатьох інших гуртів.

Crass задумували свій логотип як обкладинку для самвидатівського памфлету Рімбо Божевільня реальності Христа. В ньому поєднані символи влади: християнський хрест, свастика, Прапор Великої Британії та Уроборос.

Першим альбомом Crass був The Feeding of the 5000 в 1978. Працівники заводу з пресування платівок відмовились виконувати замовлення через начебто богохульний зміст пісні «Asylum», і запис вийшов без неї. На місці композиції було дві хвилини тиші під заголовком «The Sound Of Free Speech». Цей випадок підштовхнув гурт до створення їх власного лейблу Crass Records.

1979 року гурт випустив свою другу платівку (Stations of the Crass). Це був подвійний альбом з трьома сторонами нового матеріалу і четвертою стороною записаною наживо в Pied Bull Іслінгтон.

Наступний сингл Crass «Bloody Revolutions» 1980, був фандрайзинговою благодійною акцією разом з гуртом Poison Girls, з якими вони заробили £20,000 щоб фінансувати громадський центр Wapping Autonomy Centre. Слова пісні «Bloody Revolutions» критикували з анархо-пацифістської позиції заклики до марксистської революційної боротьби й частково стали відповіддю на насильство на їх концерті в Conway Hall на площі Red Lion Square у Лондоні, де Crass і Poison Girls грали у вересні 1979. Шоу було задумане як фандрайзингова акція на користь так званих «Persons Unknown», групи анархістів, яких звинувачували у змові. Протягом концерту прибічники Соціалістичної робочої партії Великої Британії й інші антифашисти напали на неонацистів з Британського руху, що призвело до подальшої ескалації конфлікту. Музиканти згодом переконували, що члени лівої партії були значною мірою відповідальні за бійку, а такі організації, як, наприклад Рок проти расизму примушували аудиторію поділятись на лівих і правих.

Crass випустили третій альбом Penis Envy в 1981. Він ознаменував відхід від хардкор-панк образу The Feeding of the 5000 і Stations of the Crass. Він характерний більш складними музикальними аранжуваннями та жіночим вокалом Ів Лібертайн і Джой Де Вівр. Альбом торкався питань фемінізму, нападав на інститут шлюбу та сексуального обмеження.

Гурт потратив майже рік, щоб записати й випустити свій четвертий альбом Christ — The Album, який був подвійним. Впродовж цього періоду Фолклендська війна почалась і закінчилась. Ця подія примусила Crass переглянути своє відношення до випуску альбомів. Якщо спочатку завданням Crass був політичний коментар, то тепер вони відчували, що світові події випередили їх і відсунули у минуле.

Швидкість, з якою Фолклендська розгорталась, і спустошення, що Тетчер спричиняла вдома та за кордоном, примусила нас відповідати швидше ніж ми це робили раніше. Ми потратили так багато часу, щоб створити Christ – The Album, що деякі з пісень у ньому, які попереджали про наближення бунтів та війни, стали майже неактуальними. Токстет, Бристоль, Брикстон і Фолклендські острови вже були у вогні до того часу як ми випустили альбом. Ми відчували себе безпорадними через нашу повільність, приниженими нашою невідповідністю.

Наступні платівки (включаючи сингли «How Does It Feel? (to Be the Mother of a Thousand Dead)» і «Sheep Farming in the Falklands» та альбом Yes Sir, I Will) продемонстрували повернення гурту до своїх коренів та були охарактеризовані, як «тактичні відповіді» на політичні виклики.

Crass стали більмом на оці уряду Маргарет Тетчер після Фолклендської війни. Питання стосовно гурту у Парламенті Великої Британії й спроби переслідування депутатом від консервативної партії Тімоті Еггаром за їх сингл «How Does It Feel…», примусили їх подумати про своє майбутнє.

На плечі команди лягли важкі судові витрати через переслідування альбому Penis Envy. Цей факт поєднаний з труднощами спільного життя і праці, врешті-решт взяв своє. 7 липня гурт зіграв благодійний концерт в Абердері, Уельс для шахтарів що страйкували, і при поверненні додому Н. А. Палмер оголосив, що збирається полишити команду. Це утвердило Crass в їх попередньому намірі припинити існування в 1984, і колектив розпався.

Склад ред.

  • Стів Ігнорант (вокал)
  • Ів Лібертайн (вокал)
  • Джой Де Вівр (вокал)
  • Н. A. Палмер (гітара)
  • Філ Фрі (гітара)
  • Піт Райт (бас, вокал)
  • Пенні Рімбо (ударні, вокал)
  • Гі Ваучер (Мистецьке оформлення, фортепіано, радіо)
  • Mick Duffield (films)
  • Джон Лодер звукорежисер і засновник Southern Studios, іноді вважається «дев'ятим членом» Crass.
  • Стів Херман (гітара; покинув групу невдовзі після їх першого виступу)

Дискографія ред.

Студійні альбоми ред.

  • The Feeding of the 5000 (1978, Small Wonder Records) (UK Indie — No. 1)
  • Stations of the Crass (521984, подвійний студійний альбом, 1979) (UK Indie — No. 1)
  • Penis Envy (album) (321984/1, 1981) (UK Indie — No. 1)
  • Christ — The Album (BOLLOX 2U2, подвійний студійний альбом, 1982) (UK Indie — No. 1)
  • Yes Sir, I Will (121984/2, 1983) (UK Indie — No. 1)
  • Best Before 1984 (CATNO5; зібрання синглів, 1986) (UK Indie — No. 7)
  • Ten Notes on a Summer's Day (catalog No. 6, 1986, Crass Records) (UK Indie — No. 6)

Записи наживо ред.

  • Christ: The Bootleg (записаний наживо в Нотінгемі, 1984, опублікований в 1989 на Allied Records)
  • You'll Ruin It For Everyone (записаний наживо в Перт (Шотландія), 1981, опублікований 1993 на Pomona Records)

Відео ред.

  • Christ: The Movie (серія коротких фільмів Міка Дюфілда що були показані на виступах Crass, VHS, опубліковано 1990)
  • Semi-Detached (відео колажі Гі Ваучера, 1978-84, VHS, 2001)
  • Crass: There Is No Authority But Yourself (документальний фільм Alexander Oey,2006) що задокументував історію Crass та Dial House.

Примітки ред.

  1. Rimbaud, 1999, с. 69.
  2. «In August 1977 Dave King went (…) As Dave exits stage left, Steve Ignorant returns to Dial House and (…) Crass was born.» Berger, George (2006). The Story of Crass. Omnibus Press. с. 76. 
  3. Rimbaud, Penny (2004). Love Songs. Pomona Publishing. с. xxiv. ISBN 1-904590-03-9. «We believed that you could no more be a socialist [band] and signed to CBS (The Clash) than you could be an anarchist and signed to EMI»  
  4. Lynskey, Dorian (28 вересня 2007). . The Guardian (London). Архів оригіналу за 17 жовтня 2012. Процитовано 12 серпня 2014. 
  5. Sleeve note on Bullshit Detector Volume 1 (Crass Records, cat no.421984/4); «Sometime in 1977 Rimbaud and Ignorant started messing around with a song called 'owe us a living'. They ran through it a few times and decided to form a band consisting of themselves. They called themselves Crass»
  6. «At the end of the Clash gig there was all these people shouting and saying 'your shit!' and Joe Strummer stood there and said 'if you think you can do any better go ahead and start your own band.' And I was like what a great idea!» . Punk77. Архів оригіналу за 1 березня 2019. Процитовано 12 серпня 2014. 
  7. Berger, 2006, с. 83.
  8. Berger, 2006, с. 86.
  9. . Punk 77. 2007. Архів оригіналу за 1 березня 2019. Процитовано 12 серпня 2014. 
  10. . Small Wonder Records. 1978. Архів оригіналу за 23 лютого 2019. Процитовано 12 серпня 2014. 
  11. ↑ Glasper, 2007, с. 23.
  12. ↑ Berger, 2006, с. 104.
  13. Glasper, 2007, с. 13.
  14. George Berger. The Story of Crass. ISBN 9780857120120. 
  15. Maria Raha (31 грудня 2004). . с. 96. ISBN 9781580051163. Архів оригіналу за 20 квітня 2017. Процитовано 12 серпня 2014. 
  16. Ignorant, Steve (2010). The Rest is Propaganda. Southern Records. с. 167. 
  17. Berger, 2006, с. 169.
  18. Berger, 2006, с. 145.
  19. Lux, Martin (2006). Anti-Fascist. Phoenix Press. с. 89. ISBN 978-0-948984-35-8. 
  20. . greengalloway. Blogspot. 23 жовтня 2007. Архів оригіналу за 8 серпня 2017. Процитовано 12 серпня 2014. «But Crass blame this on Rock Against Racism which, they allege, has polarised youth. "If you're not in RAR then you're a Nazi. Now we're sandwiched between left-wing violence and right-wing violence" - Crass interviewed in "New Society", 1979»  
  21. ↑ Rimbaud, P; "...In Which Crass Voluntarily Blow Their Own", sleeve note essay included with Best Before 1984 album
  22. Berger, 2006, с. 220.
  23. . The Independent. 5 квітня 2012. Архів оригіналу за 16 лютого 2015. Процитовано 12 серпня 2014. 
  24. Rimbaud, P; sleeve notes to 'The Crassical Collection; Ten Notes On A Summer's Day' Crass Records, 2012
  25. Berger, 2006, с. 254.
  26. Rimbaud, Penny (19 серпня 2005). . The Guardian (London). Архів оригіналу за 24 жовтня 2012. Процитовано 12 серпня 2014. 

Бібліографія ред.

  • Berger, George (2006). The Story of Crass. Omnibus Press. ISBN 978-0-85712-012-0. 
  • Glasper, Ian (2007). The Day the Country Died: A History of Anarcho Punk 1980 to 1984. Cherry Red Books. ISBN 978-1-901447-70-5. 
  • Ignorant, Steve; Pottinger, Steve (2010). The Rest is Propaganda. Southern Records. ISBN 978-0-9566746-0-9. 
  • McKay, George (1996). Senseless Acts of Beauty. Verso. ISBN 1-85984-028-0. 
  • Rimbaud, Penny (1999). Shibboleth: my revolting life. AK Press. ISBN 978-1-873176-40-5. 

Посилання ред.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Crass britanskij pank rok gurt utvorenij 1977 roku 1 2 yakij spriyav poshirennyu anarhizmu yak politichnoyi ideologiyi sposobu zhittya ta ruhu oporu Crass populyarizuvav anarho pank ruh subkulturi pankiv vistupayuchi za pryamu diyu prava tvarin i ohoronu dovkillya Kolektiv vikoristovuvav i zahishav DIY pank etichnij pidhid vse sam do it yourself div DIY subkultura do svoyih zvukovih kolazhiv listivok albomiv i filmiv CrassOsnovna informaciyaZhanr Anarho pank pank rok hardkor pank artpank vilna improvizaciyaRoki 1977 1984Krayina Velika BritaniyaMisto Epping d Lejbl Small Wonder Records Crass Records Southern RecordsSklad Penny Rimbaudd Steve Ignorantd Eve Libertined Joy De Vivred Pete Wrightd N A Palmerd i Gee Vaucherdsteveignorant co uk angl Crass u VikishovishiCrass malyuvali farborozpilyuvachem cherez trafaret grafiti poslannya v londonskomu metropoliteni ta na reklamnih shitah koordinuvali skvoti j organizovani politichni akciyi Voni virazhali svoyi ideyi vdyagayuchi chornij odyag vijskovogo stilyu ta vikoristovuyuchi scenichnij fon u viglyadi znachkiv sho poyednuvali hristiyanskij hrest svastiku Prapor Velikoyi Britaniyi ta Uroboros Komanda stavilas kritichno do subkulturi panku 3 i molodizhnoyi kulturi zagalom Yih vvazhayut predstavnikami artpanku 4 za vikoristannya strichkovih kolazhiv grafiki usnih poslan poeziyi ta improvizaciyi Zmist 1 Istoriya 2 Sklad 3 Diskografiya 3 1 Studijni albomi 3 2 Zapisi nazhivo 3 3 Video 4 Primitki 5 Bibliografiya 6 PosilannyaIstoriya red Gurt buv zasnovanij u Dial House vidkritij komuni poblizu Epinga v grafstvi Esseks i sformovanij koli zasnovnik Dial House Penni Rimbo pochav dzhemuvati zi Stivom Ignorantom 5 kotrij prozhivav u tomu budinku v toj chas Ignorant virishiv stvoriti gurt pislya togo yak pobachiv koncert the Clash v Bristoli 6 Pislya togo yak priyednalisya inshi druzi j chleni komuni vklyuchayuchi Gi Vauchera Pita Rajta N A Palmera i Stiva Hermana Crass zigrali svij pershij koncert na vulichnomu festivali na vulici Hantli v pivnichnomu Londoni Voni planuvali zigrati p yat pisen ale miscevi zhiteli dozvolili tilki tri 7 Gitarist Stiv Herman zalishiv grupu nevdovzi pislya togo i jogo zaminiv Fil Fri 8 Dzhoj De Vivr ta Iv Libertajn takozh priyednalisya do gurtu priblizno todi zh Crass zigrali dva koncerti v Roksi Klub u Kovent Garden London 9 Za slovami Rimbo muzikanti z yavilis p yanimi na svoyemu drugomu shou za sho yih vignali zi sceni ce nadihnulo Crass na stvorennya pisni Banned from the Roxy 10 Pislya cogo vipadku kolektiv pochav stavitis do spravi serjoznishe unikayuchi vzhivannya spirtnih napoyiv i kanabisu pered koncertami i vdyagayuchi chornu voyennu uniformu Voni vveli svij vlasnij logotip dlya oformlennya fonu sceni sho jogo namalyuvav drug Rimbo Dejv King 11 Ce nadalo komandi militaristskogo obrazu sho prizvelo do zvinuvachen u fashizmi 12 Crass vidpovidali sho yih poyava v odnakovij uniformi bula spryamovana proti kultu osobistosti shob zhodnogo z muzikantiv ne mozhna bulo sprijnyati liderom yak v bagatoh inshih gurtiv 12 Crass zadumuvali svij logotip yak obkladinku dlya samvidativskogo pamfletu Rimbo Bozhevilnya realnosti Hrista 13 V nomu poyednani simvoli vladi hristiyanskij hrest svastika Prapor Velikoyi Britaniyi ta Uroboros Pershim albomom Crass buv The Feeding of the 5000 v 1978 Pracivniki zavodu z presuvannya plativok vidmovilis vikonuvati zamovlennya cherez nachebto bogohulnij zmist pisni Asylum 14 15 i zapis vijshov bez neyi Na misci kompoziciyi bulo dvi hvilini tishi pid zagolovkom The Sound Of Free Speech Cej vipadok pidshtovhnuv gurt do stvorennya yih vlasnogo lejblu Crass Records 16 1979 roku gurt vipustiv svoyu drugu plativku Stations of the Crass Ce buv podvijnij albom z troma storonami novogo materialu i chetvertoyu storonoyu zapisanoyu nazhivo v Pied Bull Islington Nastupnij singl Crass Bloody Revolutions 1980 buv fandrajzingovoyu blagodijnoyu akciyeyu razom z gurtom Poison Girls z yakimi voni zarobili 20 000 shob finansuvati gromadskij centr Wapping Autonomy Centre 11 Slova pisni Bloody Revolutions kritikuvali z anarho pacifistskoyi poziciyi zakliki do marksistskoyi revolyucijnoyi borotbi j chastkovo stali vidpoviddyu na nasilstvo na yih koncerti v Conway Hall na ploshi Red Lion Square u Londoni de Crass i Poison Girls grali u veresni 1979 17 Shou bulo zadumane yak fandrajzingova akciya na korist tak zvanih Persons Unknown grupi anarhistiv yakih zvinuvachuvali u zmovi 18 Protyagom koncertu pribichniki Socialistichnoyi robochoyi partiyi Velikoyi Britaniyi j inshi antifashisti napali na neonacistiv z Britanskogo ruhu sho prizvelo do podalshoyi eskalaciyi konfliktu 19 Muzikanti zgodom perekonuvali sho chleni livoyi partiyi buli znachnoyu miroyu vidpovidalni za bijku a taki organizaciyi yak napriklad Rok proti rasizmu primushuvali auditoriyu podilyatis na livih i pravih 20 Crass vipustili tretij albom Penis Envy v 1981 Vin oznamenuvav vidhid vid hardkor pank obrazu The Feeding of the 5000 i Stations of the Crass Vin harakternij bilsh skladnimi muzikalnimi aranzhuvannyami ta zhinochim vokalom Iv Libertajn i Dzhoj De Vivr Albom torkavsya pitan feminizmu napadav na institut shlyubu ta seksualnogo obmezhennya Gurt potrativ majzhe rik shob zapisati j vipustiti svij chetvertij albom Christ The Album yakij buv podvijnim Vprodovzh cogo periodu Folklendska vijna pochalas i zakinchilas Cya podiya primusila Crass pereglyanuti svoye vidnoshennya do vipusku albomiv Yaksho spochatku zavdannyam Crass buv politichnij komentar to teper voni vidchuvali sho svitovi podiyi viperedili yih i vidsunuli u minule Shvidkist z yakoyu Folklendska rozgortalas i spustoshennya sho Tetcher sprichinyala vdoma ta za kordonom primusila nas vidpovidati shvidshe nizh mi ce robili ranishe Mi potratili tak bagato chasu shob stvoriti Christ The Album sho deyaki z pisen u nomu yaki poperedzhali pro nablizhennya buntiv ta vijni stali majzhe neaktualnimi Tokstet Bristol Brikston i Folklendski ostrovi vzhe buli u vogni do togo chasu yak mi vipustili albom Mi vidchuvali sebe bezporadnimi cherez nashu povilnist prinizhenimi nashoyu nevidpovidnistyu 21 Nastupni plativki vklyuchayuchi singli How Does It Feel to Be the Mother of a Thousand Dead i Sheep Farming in the Falklands ta albom Yes Sir I Will prodemonstruvali povernennya gurtu do svoyih koreniv ta buli oharakterizovani yak taktichni vidpovidi na politichni vikliki 22 Crass stali bilmom na oci uryadu Margaret Tetcher pislya Folklendskoyi vijni Pitannya stosovno gurtu u Parlamenti Velikoyi Britaniyi j sprobi peresliduvannya deputatom vid konservativnoyi partiyi Timoti Eggarom za yih singl How Does It Feel 23 primusili yih podumati pro svoye majbutnye Na plechi komandi lyagli vazhki sudovi vitrati cherez peresliduvannya albomu Penis Envy 24 Cej fakt poyednanij z trudnoshami spilnogo zhittya i praci vreshti resht vzyav svoye 21 7 lipnya gurt zigrav blagodijnij koncert v Aberderi Uels dlya shahtariv sho strajkuvali i pri povernenni dodomu N A Palmer ogolosiv sho zbirayetsya polishiti komandu 25 Ce utverdilo Crass v yih poperednomu namiri pripiniti isnuvannya v 1984 i kolektiv rozpavsya Sklad red Stiv Ignorant vokal Iv Libertajn vokal Dzhoj De Vivr vokal N A Palmer gitara Fil Fri gitara Pit Rajt bas vokal Penni Rimbo udarni vokal Gi Vaucher Mistecke oformlennya fortepiano radio Mick Duffield films Dzhon Loder zvukorezhiser i zasnovnik Southern Studios inodi vvazhayetsya dev yatim chlenom Crass 26 Stiv Herman gitara pokinuv grupu nevdovzi pislya yih pershogo vistupu Diskografiya red Studijni albomi red The Feeding of the 5000 1978 Small Wonder Records UK Indie No 1 Stations of the Crass 521984 podvijnij studijnij albom 1979 UK Indie No 1 Penis Envy album 321984 1 1981 UK Indie No 1 Christ The Album BOLLOX 2U2 podvijnij studijnij albom 1982 UK Indie No 1 Yes Sir I Will 121984 2 1983 UK Indie No 1 Best Before 1984 CATNO5 zibrannya singliv 1986 UK Indie No 7 Ten Notes on a Summer s Day catalog No 6 1986 Crass Records UK Indie No 6 Zapisi nazhivo red Christ The Bootleg zapisanij nazhivo v Notingemi 1984 opublikovanij v 1989 na Allied Records You ll Ruin It For Everyone zapisanij nazhivo v Pert Shotlandiya 1981 opublikovanij 1993 na Pomona Records Video red Christ The Movie seriya korotkih filmiv Mika Dyufilda sho buli pokazani na vistupah Crass VHS opublikovano 1990 Semi Detached video kolazhi Gi Vauchera 1978 84 VHS 2001 Crass There Is No Authority But Yourself dokumentalnij film Alexander Oey 2006 sho zadokumentuvav istoriyu Crass ta Dial House Primitki red Rimbaud 1999 s 69 In August 1977 Dave King went As Dave exits stage left Steve Ignorant returns to Dial House and Crass was born Berger George 2006 The Story of Crass Omnibus Press s 76 Rimbaud Penny 2004 Love Songs Pomona Publishing s xxiv ISBN 1 904590 03 9 We believed that you could no more be a socialist band and signed to CBS The Clash than you could be an anarchist and signed to EMI Lynskey Dorian 28 veresnya 2007 Jeffrey Lewis 12 Crass Songs The Guardian London Arhiv originalu za 17 zhovtnya 2012 Procitovano 12 serpnya 2014 Sleeve note on Bullshit Detector Volume 1 Crass Records cat no 421984 4 Sometime in 1977 Rimbaud and Ignorant started messing around with a song called owe us a living They ran through it a few times and decided to form a band consisting of themselves They called themselves Crass At the end of the Clash gig there was all these people shouting and saying your shit and Joe Strummer stood there and said if you think you can do any better go ahead and start your own band And I was like what a great idea Steve Ignorant Interview Punk77 Arhiv originalu za 1 bereznya 2019 Procitovano 12 serpnya 2014 Berger 2006 s 83 Berger 2006 s 86 Steve Ignorant interviewed Punk 77 2007 Arhiv originalu za 1 bereznya 2019 Procitovano 12 serpnya 2014 Banned from the Roxy from Feeding the 5000 Small Wonder Records 1978 Arhiv originalu za 23 lyutogo 2019 Procitovano 12 serpnya 2014 a b Glasper 2007 s 23 a b Berger 2006 s 104 Glasper 2007 s 13 George Berger The Story of Crass ISBN 9780857120120 Maria Raha 31 grudnya 2004 Cinderella s Big Score Women Of The Punk And Indie Underground s 96 ISBN 9781580051163 Arhiv originalu za 20 kvitnya 2017 Procitovano 12 serpnya 2014 Ignorant Steve 2010 The Rest is Propaganda Southern Records s 167 Berger 2006 s 169 Berger 2006 s 145 Lux Martin 2006 Anti Fascist Phoenix Press s 89 ISBN 978 0 948984 35 8 Anarchy in UK Crass interviewed 1979 greengalloway Blogspot 23 zhovtnya 2007 Arhiv originalu za 8 serpnya 2017 Procitovano 12 serpnya 2014 But Crass blame this on Rock Against Racism which they allege has polarised youth If you re not in RAR then you re a Nazi Now we re sandwiched between left wing violence and right wing violence Crass interviewed in New Society 1979 a b Rimbaud P In Which Crass Voluntarily Blow Their Own sleeve note essay included with Best Before 1984 album Berger 2006 s 220 Protest songs Marching to the beat of dissent The Independent 5 kvitnya 2012 Arhiv originalu za 16 lyutogo 2015 Procitovano 12 serpnya 2014 Rimbaud P sleeve notes to The Crassical Collection Ten Notes On A Summer s Day Crass Records 2012 Berger 2006 s 254 Rimbaud Penny 19 serpnya 2005 John Loder obituary The Guardian London Arhiv originalu za 24 zhovtnya 2012 Procitovano 12 serpnya 2014 Bibliografiya red Berger George 2006 The Story of Crass Omnibus Press ISBN 978 0 85712 012 0 Glasper Ian 2007 The Day the Country Died A History of Anarcho Punk 1980 to 1984 Cherry Red Books ISBN 978 1 901447 70 5 Ignorant Steve Pottinger Steve 2010 The Rest is Propaganda Southern Records ISBN 978 0 9566746 0 9 McKay George 1996 Senseless Acts of Beauty Verso ISBN 1 85984 028 0 Rimbaud Penny 1999 Shibboleth my revolting life AK Press ISBN 978 1 873176 40 5 Posilannya red Crass na sajti Discogs angl Crass na sajti AllMusic angl Crass u socmerezhi Facebook Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Crass amp oldid 37924638