? Ворона австралійська |
|---|
| Біологічна класифікація |
| Corvus orru Bonaparte, 1850 |
Посилання |
Ворона австралійська (Corvus orru) — вид горобцеподібних птахів роду крук (Corvus) родини воронових (Corvidae).
Поширення Редагувати
Вид поширений у тропічному поясі в Північній Австралії, існують також ізольовані популяції на Новій Гвінеї, Молуккських островах та на острові Нова Британія.
Опис Редагувати
Вид сягає 55-50 см завдовжки, вага — до 1,5 кг, схожий на чорну ворону, але має довші ноги та товстіший дзьоб.
Спосіб життя Редагувати
У більшості районів ворона австралійська веде осілий спосіб життя. Поширений у різних біотопах: тропічних та помірних лісах, саванах, степах, легко пристосувався до урбаністичних умов.
Розмноження Редагувати
Гнізда птахи влаштовують у верхніх частинах крон високих дерев на головному стовбурі або в розвилках основних гілок крони. Будують гніздо обидва птахи пари з гілок, зібраних на землі або зламаних на дереві, вистилають його лубовими волокнами, шерстю. Кладка складається з 4-5 яєць блідо-зеленуватою або сіро-зеленуватого забарвлення з оливково-коричневими крапками, цятками, мазками. Розміри яєць 42,0-51,7 х 28,9-33,2 мм.
Харчування Редагувати
Як і воронові, ворона австралійська всеїдна. Може споживати рибу, мертвечину, яйця птахів і крокодилів, гризунів, харчові відходи людей, фрукти і комах. Вона легко пристосовується і розумна, як і його родичі з Північної Америки, Європи, Африки та Азії. Ворона австралійська навчилася вбивати і поїдати інтродукованих отруйних жаб ага, не отруюючись (він перевертає її на спину і завдає смертельний удар своїм дзьобом). Також ця ворона скльовує паразитів зі шкури австралійського бантенга (цей симбіоз розвивався 150 років).
Примітки Редагувати
- BirdLife International (2012). Corvus orru: інформація на сайті МСОП (версія 2013.2) (англ.) 26 листопада 2013
- Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
Посилання Редагувати
- Bonaparte, C.L. (1850). Conspectus Generum Avium. Tom. I. Lugduni, Batavorum: E.J. Brill
- Mathews, G.M. (1912). A Reference-List to the Birds of Australia. Novit. Zool
- Cliff Goddard (1992). Pitjantjatjara/Yankunytjatjara To English Dictionary (2 ed.). Alice Springs, Northern Territory: Institute for Aboriginal Development. pp. 26. ISBN 0-949659-64-9
| Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |