www.wikidata.uk-ua.nina.az

Гадюка габонська Гадюка ґабонськаГадюка ґабонськаБіологічна класифікаціяДомен Ядерні Eukaryota Царство Тварини Animalia

Гадюка габонська

?
Гадюка ґабонська

Гадюка ґабонська
Біологічна класифікація
Біноміальна назва
Bitis gabonica
Duméril, Bibron & Duméril, 1854

Поширення ґабонської гадюки
Синоніми
Urobelus gabonicus
Echidna gabonica
Посилання
Вікісховище: Bitis gabonica
Віківиди: Bitis gabonica
EOL: 1057054
ITIS: 634953
МСОП: 13300893
NCBI: 8694

Ґабо́нська гадю́ка[джерело?], або каса́ва[джерело?] (Bitis gabonica), — найбільша отруйна змія з роду Африканська гадюка родини Гадюкові. Поширена в дощових тропічних і субтропічних лісах, у вторинних лісах, у саванних рідколіссях в Західній, Центральній, Південній, а також Східній Африці. Віддає перевагу вологим місцям проживання. Це одна з найбільших і товстіших гадюк, яка сягає 1,8 м завдовжки, а за деякими даними, і більше 2 м. Обхват тулуба до 47 см. Голова дуже велика і широка, трикутної подоби, відмежована від тулуба вузькою шиєю. Властивою прикметою голови є підняті щитки між ніздрями у вигляді ріжок, особливо добре помітні в особин із західної частини ареалу. Забарвлення всього тіла імітує лісову підстилку з пожухлого листя.

Виділяється спокійним норовом, рідко реагуючи на зовнішні подразники — з цієї причини випадки нападу на людину одиничні. Незважаючи на це, укус змії являє серйозну небезпеку. Без негайної медичної допомоги токсини в отруті касави викликають ряд системних порушень в організмі, які можуть закінчитися летальним наслідком. Для лікування використовують стандартні сироватки проти отрути саме цього виду. Раціон переважно складається з гризунів (миші, пацюки), меншою мірою — з інших ссавців, птахів, ящірок і жаб. Метаболізм повільний, як і у більшості змій. Є живородною змією, розмножується раз на два або три роки. У виводку зазвичай до 24, в окремих випадках до 60 дитинчат.

Таксономія ред.

Ґабонську гадюку було описано уперше 1854 року як Echidna gabonica.

Lenk et al. (1999) виявили генетичні відмінності між двома загальновизнаними підвидами B. g. gabonica та B. g. rhinoceros. Згідно з їхніми дослідженнями, ці два підвиди генетично відрізняються один від одного, як і від B. nasicornis. Отже, західну форму вони розглянули як окремий вид, B. rhinoceros.

Видова назва касави походить від назви центральноафриканської держави Ґабон. Первісно назва Ґабон (порт. Gabão) була дана португальцями-колонізаторами естуарію річки Комо, на якому і було зведено нинішню столицю держави Лібревіль, та вузькій смузі землі по обидва береги цього гирла. Станом на 1909 рік, Ґабон був північною частиною колонії Французького Конґо, лежачи одразу на південь від екватора та між Атлантичним океаном і 12° східної довготи.

Опис ред.

Загальна довжина сягає 2 м, а вага великих особин може перевищувати 8 кг. Тулуб товстий. На передньому кінці морди, між ніздрями, піднімаються дві великі шилоподібні луски, дещо загнуті назад. У деяких особин вони дуже короткі, в інших довгі й високі, що надають змії войовничий вигляд. Решта поверхні голови, а також весь тулуб вкриті дрібною ребристою лускою.

Забарвлення складається з малюнка, який утворено чіткими геометричними фігурами й поєднанням яскравих та соковитих кольорів — білого, чорного, рожевого, пурпурного, бурого. Голова зверху світло-сірого кольору з вузькою темною смужкою посередині. Від очей униз та назад йдуть, розширюючись, 1—2 темні заочноямкові смуги. Уздовж хребта розташовано рядок білих або світло-жовтих поздовжньо витягнутих прямокутників. Вони з'єднані між собою парними чорними трикутниками. З боків тулуба пробігає чіткий світлий зигзаг з темно-бурою облямівкою по нижньому краю, а у заглиблення зигзагу вкладені пурпурні ромби зі світло-сірими плямами посередині. Таке яскраве і чітке забарвлення аж ніяк не видає змію у природному середовищі, навпаки, гарно приховує її на фоні червоно-бурого ґрунту серед строкатої рослинності й сухий опалого листя. Кольорове виконання малюнка може бути найрізноманітнішим — з перевагою ясно-жовтих, яскраво-червоних або темно-сірих кольорів. Райдужна оболонка очей буває забарвлена від світло-сірого до криваво-червоного кольорів.

Спосіб життя ред.

Полюбляє саваннові рідколісся, лісову місцину, річкові долини, вологі луги, нижні пояси гір. Активна вночі. Харчується гризунами, ящірками, птахами.

Це дуже флегматична змія. Потрібно докласти багато старань, щоб розлютити її та змусити кусатися. Африканці знають її характер і зазвичай не бояться, якщо потрібно зловити змію, вони без побоювань хапають її за шию або за хвіст, пхають у торбу або тягнуть за собою, а змія навіть не намагається вкусити. Тому не дивно, що відомо дуже мало летальних випадків, викликаних укусом ґабонської гадюки. Однак , якщо гадюка таки вкусила людину, то вірогідність смерті дуже висока, оскільки отрута, що вводиться 3—4-сантиметровими зубами гадюки, викликає глибоке отруєння організму.

Це яйцеживородна змія. Самиця народжує до 40 дитинчат.

Розповсюдження ред.

Основна ділянка ареалу східного підвиду знаходиться в Центральній Африці від Беніну на схід до Південного Судану, на південь до північної Анґоли і Замбії. Середні і дрібні вогнища поширення відзначені у східній Танзанії, Малаві, Мозамбіку, Зімбабве й у південно-африканській провінції Квазулу-Наталь. Батьківщиною західного «рогатого» підвиду вважаються популяції, що живуть на заході материку в Ґвінеї, С'єрра-Леоне, Кот-д'Івуарі, Ліберії та Ґані.

В екваторіальній Африці населяє вологі тропічні та інші, що примикають до них, ліси, плантації какао, а також саванні рідколісся. У Танзанії зустрічається серед заростей вторинного лісу, на плантаціях кеш'ю й інших деревних сільськогосподарських культур. В Уґанді і Замбії селиться в вічнозелених лісах і прилеглих сирих луках. У Південній Африці зустрічається тільки в місцинах з високим рівнем опадів, головним чином у смузі субтропічного лісу східної частини материка. У порівнянні з близькоспорідненою шумливою гадюкою касава віддає перевагу вологішим і лісистим біотопам. У передгір'ях зустрічається на вистоі до 1500 м над рівнем моря. Spawls et al. (2004) згадують максимальну висоту у 2100 м.

Примітки ред.

  1. (англ.) Bitis gabonica. WCH Clinical Toxinology Resources. The University of Adelaide. Архів оригіналу за 22 листопада 2015. Процитовано 22 листопада 2015. 
  2. Spawls & Branch, 1995, с. 116—117.
  3. (англ.) Gaboon viper. Toronto Zoo. Архів оригіналу за 18 листопада 2015. Процитовано 17 листопада 2015. 
  4. Mallow et al., 2003.
  5. Банников, 1985, с. 339.
  6. Werger & van Bruggen, 2013, с. 939.
  7. Mehrtens, 1987, с. 312—313.
  8. (англ.) Spawls S, Howell K, Drewes R, Ashe J. 2004. A Field Guide To The Reptiles Of East Africa. London: A & C Black Publishers Ltd. 543 pp. ISBN 0-7136-6817-2.

Література ред.

  • (нім.) Dobiey, M. & Vogel, G. 2007. Venomous Snakes of Africa/Giftschlangen Afrikas. Terralog 15, Edition Chimaira, Frankfurt am Main, 150 pp.
  • (укр.) Словник-довідник із зоології. — К., 2002.
  • (рос.) Банников, А. Г. (Ред.). Жизнь животных в 7-ми т. — 2-е изд., перераб. — М. : Просвещение, 1985. — Т. 5. Земноводные и пресмыкающиеся. — 399 с.
  • (англ.) Capstick, Peter Hathaway. The Last Ivory Hunter: The Saga of Wally Johnson. — St. Martin's Press, 1988. — 240 p. — ISBN 978-0312000486.
  • (англ.) Ditmars, Raymond Lee. Reptiles of the world;: The crocodilians, lizards, snakes, turtles and tortoises of the eastern and western hemispheres. — The Macmillan company, 1933. — 321 p.
  • (англ.) Luisellia, Luca; Akanib, Godfrey C. Diet of sympatric Gaboon Vipers (Bitis gabonica) and Nose‐horned Vipers (Bitis nasicornis) in southern Nigeria // African Journal of Herpetology[en]. — Taylor & Francis, 2003. — Т. 52, № 2. — С. 101—106. — DOI:10.1080/21564574.2003.9635485.
  • (англ.) Mabey, David; Gill, Geoffrey; Weber, Martin W.; Whitty, Christopher J. M. Principles of Medicine in Africa. — Cambridge University Press, 2013. — 928 p. — ISBN 978-1107002517.
  • (англ.) Mallow D., Ludwig D., Nilson G. True Vipers: Natural History and Toxinology of Old World Vipers. — Krieger Pub Co, 2003. — 410 p. — ISBN 978-0894648779.
  • (англ.) Marais, Johan. A Complete Guide to Snakes of Southern Africa. — Penguin Random House South Africa, 2005. — 312 p. — ISBN 978-1-86872-932-6.
  • (англ.) Marsh N. A.; Whaler B. C. The Gaboon viper (Bitis gabonica): its biology, venom components and toxinology // Toxicon[en]. — Elsevier, 1984. — Т. 22, № 5. — С. 669—694.
  • (англ.) Marsh, Neville; Gattullo, Donatella; Pagliaro, Pasquale; Losano, Gianni. The Gaboon Viper, Bitis gabonica: hemorrhagic, metabolic, cardiovascular and clinical effects of the venom // Life Sciences. — 1997. — Т. 61, № 8. — С. 763—769.
  • (англ.) Mehrtens, John M. Living Snakes of the World in Color. — Sterling Publishing, 1987. — 480 p. — ISBN 978-0806964607.
  • (англ.) Spawls, Stephen; Branch, Bill. Dangerous Snakes of Africa: Natural History - Species Directory - Venoms and Snakebite. — Ralph Curtis Pub, 1995. — 192 p. — ISBN 978-0883590294.
  • (англ.) Spawls, Stephen; Howell, Kim; Drewes, Robert; Ashe, James. A Field Guide to the Reptiles of East Africa: Kenya, Tanzania, Uganda, Rwanda and Burundi. — Christopher Helm Publishers Ltd, 2004. — 544 p. — ISBN 978-0713668179.
  • (англ.) Werger, Marinus J.A.; van Bruggen, Adolf Cornelis (Editors). Biogeography and Ecology of Southern Africa. — Springer, 2013. — 1444 p. — ISBN 978-9400999534.
  • (англ.) Wood, Gerald. The Guinness Book of Animal Facts and Feats. — Sterling Pub Co Inc, 1983. — 256 p. — ISBN 978-0851122359.

Посилання ред.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Gadyuka gabonskaGadyuka gabonskaBiologichna klasifikaciyaDomen Yaderni Eukaryota Carstvo Tvarini Animalia Tip Hordovi Chordata Pidtip Cherepni Craniata Infratip Hrebetni Vertebrata Klas Plazuni Reptilia Ryad Luskati Squamata Pidryad SerpentesRodina GadyukoviRid Afrikanska gadyukaVid Gadyuka gabonskaBinomialna nazvaBitis gabonicaDumeril Bibron amp Dumeril 1854Poshirennya gabonskoyi gadyukiSinonimiUrobelus gabonicusEchidna gabonicaPosilannyaVikishovishe Bitis gabonicaVikividi Bitis gabonicaEOL 1057054ITIS 634953MSOP 13300893NCBI 8694Gabo nska gadyu ka dzherelo abo kasa va dzherelo Bitis gabonica najbilsha otrujna zmiya z rodu Afrikanska gadyuka rodini Gadyukovi Poshirena v doshovih tropichnih i subtropichnih lisah u vtorinnih lisah u savannih ridkolissyah v Zahidnij Centralnij Pivdennij a takozh Shidnij Africi Viddaye perevagu vologim miscyam prozhivannya Ce odna z najbilshih i tovstishih gadyuk yaka syagaye 1 8 m zavdovzhki a za deyakimi danimi i bilshe 2 m Obhvat tuluba do 47 sm 1 Golova duzhe velika i shiroka trikutnoyi podobi vidmezhovana vid tuluba vuzkoyu shiyeyu Vlastivoyu prikmetoyu golovi ye pidnyati shitki mizh nizdryami u viglyadi rizhok osoblivo dobre pomitni v osobin iz zahidnoyi chastini arealu Zabarvlennya vsogo tila imituye lisovu pidstilku z pozhuhlogo listya Vidilyayetsya spokijnim norovom ridko reaguyuchi na zovnishni podrazniki z ciyeyi prichini vipadki napadu na lyudinu odinichni Nezvazhayuchi na ce ukus zmiyi yavlyaye serjoznu nebezpeku Bez negajnoyi medichnoyi dopomogi toksini v otruti kasavi viklikayut ryad sistemnih porushen v organizmi yaki mozhut zakinchitisya letalnim naslidkom Dlya likuvannya vikoristovuyut standartni sirovatki proti otruti same cogo vidu Racion perevazhno skladayetsya z grizuniv mishi pacyuki menshoyu miroyu z inshih ssavciv ptahiv yashirok i zhab Metabolizm povilnij yak i u bilshosti zmij Ye zhivorodnoyu zmiyeyu rozmnozhuyetsya raz na dva abo tri roki U vivodku zazvichaj do 24 v okremih vipadkah do 60 ditinchat Zmist 1 Taksonomiya 2 Opis 3 Sposib zhittya 4 Rozpovsyudzhennya 5 Primitki 6 Literatura 7 PosilannyaTaksonomiya red Gabonsku gadyuku bulo opisano upershe 1854 roku yak Echidna gabonica Lenk et al 1999 viyavili genetichni vidminnosti mizh dvoma zagalnoviznanimi pidvidami B g gabonica ta B g rhinoceros Zgidno z yihnimi doslidzhennyami ci dva pidvidi genetichno vidriznyayutsya odin vid odnogo yak i vid B nasicornis Otzhe zahidnu formu voni rozglyanuli yak okremij vid B rhinoceros Vidova nazva kasavi pohodit vid nazvi centralnoafrikanskoyi derzhavi Gabon Pervisno nazva Gabon port Gabao bula dana portugalcyami kolonizatorami estuariyu richki Komo na yakomu i bulo zvedeno ninishnyu stolicyu derzhavi Librevil ta vuzkij smuzi zemli po obidva beregi cogo girla Stanom na 1909 rik Gabon buv pivnichnoyu chastinoyu koloniyi Francuzkogo Kongo lezhachi odrazu na pivden vid ekvatora ta mizh Atlantichnim okeanom i 12 shidnoyi dovgoti Opis red Zagalna dovzhina syagaye 2 m a vaga velikih osobin mozhe perevishuvati 8 kg Tulub tovstij Na perednomu kinci mordi mizh nizdryami pidnimayutsya dvi veliki shilopodibni luski desho zagnuti nazad U deyakih osobin voni duzhe korotki v inshih dovgi j visoki sho nadayut zmiyi vojovnichij viglyad Reshta poverhni golovi a takozh ves tulub vkriti dribnoyu rebristoyu luskoyu Zabarvlennya skladayetsya z malyunka yakij utvoreno chitkimi geometrichnimi figurami j poyednannyam yaskravih ta sokovitih koloriv bilogo chornogo rozhevogo purpurnogo burogo Golova zverhu svitlo sirogo koloru z vuzkoyu temnoyu smuzhkoyu poseredini Vid ochej uniz ta nazad jdut rozshiryuyuchis 1 2 temni zaochnoyamkovi smugi Uzdovzh hrebta roztashovano ryadok bilih abo svitlo zhovtih pozdovzhno vityagnutih pryamokutnikiv Voni z yednani mizh soboyu parnimi chornimi trikutnikami Z bokiv tuluba probigaye chitkij svitlij zigzag z temno buroyu oblyamivkoyu po nizhnomu krayu a u zagliblennya zigzagu vkladeni purpurni rombi zi svitlo sirimi plyamami poseredini Take yaskrave i chitke zabarvlennya azh niyak ne vidaye zmiyu u prirodnomu seredovishi navpaki garno prihovuye yiyi na foni chervono burogo gruntu sered strokatoyi roslinnosti j suhij opalogo listya Kolorove vikonannya malyunka mozhe buti najriznomanitnishim z perevagoyu yasno zhovtih yaskravo chervonih abo temno sirih koloriv Rajduzhna obolonka ochej buvaye zabarvlena vid svitlo sirogo do krivavo chervonogo koloriv Sposib zhittya red Polyublyaye savannovi ridkolissya lisovu miscinu richkovi dolini vologi lugi nizhni poyasi gir Aktivna vnochi Harchuyetsya grizunami yashirkami ptahami Ce duzhe flegmatichna zmiya Potribno doklasti bagato staran shob rozlyutiti yiyi ta zmusiti kusatisya Afrikanci znayut yiyi harakter i zazvichaj ne boyatsya yaksho potribno zloviti zmiyu voni bez poboyuvan hapayut yiyi za shiyu abo za hvist phayut u torbu abo tyagnut za soboyu a zmiya navit ne namagayetsya vkusiti Tomu ne divno sho vidomo duzhe malo letalnih vipadkiv viklikanih ukusom gabonskoyi gadyuki Odnak yaksho gadyuka taki vkusila lyudinu to virogidnist smerti duzhe visoka oskilki otruta sho vvoditsya 3 4 santimetrovimi zubami gadyuki viklikaye gliboke otruyennya organizmu Ce yajcezhivorodna zmiya Samicya narodzhuye do 40 ditinchat Rozpovsyudzhennya red Osnovna dilyanka arealu shidnogo pidvidu znahoditsya v Centralnij Africi vid Beninu na shid do Pivdennogo Sudanu na pivden do pivnichnoyi Angoli i Zambiyi Seredni i dribni vognisha poshirennya vidznacheni u shidnij Tanzaniyi Malavi Mozambiku Zimbabve j u pivdenno afrikanskij provinciyi Kvazulu Natal Batkivshinoyu zahidnogo rogatogo pidvidu vvazhayutsya populyaciyi sho zhivut na zahodi materiku v Gvineyi S yerra Leone Kot d Ivuari Liberiyi ta Gani 2 3 V ekvatorialnij Africi naselyaye vologi tropichni ta inshi sho primikayut do nih lisi plantaciyi kakao a takozh savanni ridkolissya U Tanzaniyi zustrichayetsya sered zarostej vtorinnogo lisu na plantaciyah kesh yu j inshih derevnih silskogospodarskih kultur V Ugandi i Zambiyi selitsya v vichnozelenih lisah i prileglih sirih lukah U Pivdennij Africi zustrichayetsya tilki v miscinah z visokim rivnem opadiv golovnim chinom u smuzi subtropichnogo lisu shidnoyi chastini materika U porivnyanni z blizkosporidnenoyu shumlivoyu gadyukoyu kasava viddaye perevagu vologishim i lisistim biotopam U peredgir yah zustrichayetsya na vistoi do 1500 m nad rivnem morya 4 5 6 7 Spawls et al 2004 zgaduyut maksimalnu visotu u 2100 m 8 Primitki red angl Bitis gabonica WCH Clinical Toxinology Resources The University of Adelaide Arhiv originalu za 22 listopada 2015 Procitovano 22 listopada 2015 Spawls amp Branch 1995 s 116 117 angl Gaboon viper Toronto Zoo Arhiv originalu za 18 listopada 2015 Procitovano 17 listopada 2015 Mallow et al 2003 Bannikov 1985 s 339 Werger amp van Bruggen 2013 s 939 Mehrtens 1987 s 312 313 angl Spawls S Howell K Drewes R Ashe J 2004 A Field Guide To The Reptiles Of East Africa London A amp C Black Publishers Ltd 543 pp ISBN 0 7136 6817 2 Literatura red nim Dobiey M amp Vogel G 2007 Venomous Snakes of Africa Giftschlangen Afrikas Terralog 15 Edition Chimaira Frankfurt am Main 150 pp ukr Slovnik dovidnik iz zoologiyi K 2002 ros Bannikov A G Red Zhizn zhivotnyh v 7 mi t 2 e izd pererab M Prosveshenie 1985 T 5 Zemnovodnye i presmykayushiesya 399 s angl Capstick Peter Hathaway The Last Ivory Hunter The Saga of Wally Johnson St Martin s Press 1988 240 p ISBN 978 0312000486 angl Ditmars Raymond Lee Reptiles of the world The crocodilians lizards snakes turtles and tortoises of the eastern and western hemispheres The Macmillan company 1933 321 p angl Luisellia Luca Akanib Godfrey C Diet of sympatric Gaboon Vipers Bitis gabonica and Nose horned Vipers Bitis nasicornis in southern Nigeria African Journal of Herpetology en Taylor amp Francis 2003 T 52 2 S 101 106 DOI 10 1080 21564574 2003 9635485 angl Mabey David Gill Geoffrey Weber Martin W Whitty Christopher J M Principles of Medicine in Africa Cambridge University Press 2013 928 p ISBN 978 1107002517 angl Mallow D Ludwig D Nilson G True Vipers Natural History and Toxinology of Old World Vipers Krieger Pub Co 2003 410 p ISBN 978 0894648779 angl Marais Johan A Complete Guide to Snakes of Southern Africa Penguin Random House South Africa 2005 312 p ISBN 978 1 86872 932 6 angl Marsh N A Whaler B C The Gaboon viper Bitis gabonica its biology venom components and toxinology Toxicon en Elsevier 1984 T 22 5 S 669 694 angl Marsh Neville Gattullo Donatella Pagliaro Pasquale Losano Gianni The Gaboon Viper Bitis gabonica hemorrhagic metabolic cardiovascular and clinical effects of the venom Life Sciences 1997 T 61 8 S 763 769 angl Mehrtens John M Living Snakes of the World in Color Sterling Publishing 1987 480 p ISBN 978 0806964607 angl Spawls Stephen Branch Bill Dangerous Snakes of Africa Natural History Species Directory Venoms and Snakebite Ralph Curtis Pub 1995 192 p ISBN 978 0883590294 angl Spawls Stephen Howell Kim Drewes Robert Ashe James A Field Guide to the Reptiles of East Africa Kenya Tanzania Uganda Rwanda and Burundi Christopher Helm Publishers Ltd 2004 544 p ISBN 978 0713668179 angl Werger Marinus J A van Bruggen Adolf Cornelis Editors Biogeography and Ecology of Southern Africa Springer 2013 1444 p ISBN 978 9400999534 angl Wood Gerald The Guinness Book of Animal Facts and Feats Sterling Pub Co Inc 1983 256 p ISBN 978 0851122359 Posilannya red nbsp Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Gadyuka gabonska ros Gabonskaya gadyuka odna iz samyh yadovityh zmej v mire Arhivovano 17 sichnya 2021 u Wayback Machine angl Bitis gabonica u Reptarium cz Reptile Database Procitovano 31 grudnya 2020 angl Keeping Gaboon Vipers Zberezhennya gabonskoyi gadyuki na sajti VenomousReptiles org Procitovano 31 grudnya 2020 Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Gadyuka gabonska amp oldid 38986295