Авро Йорк англ Avro York британський транспортний літак часів Другої світової війни Розроблявся компанією Avro на базі б

Авро Йорк (англ. Avro York) — британський транспортний літак часів Другої світової війни. Розроблявся компанією Avro на базі бомбардувальника Avro Lancaster з власної ініціативи.

Avro York

Призначення:	транспортний літак
Перший політ:	5 липня 1942
Прийнятий на озброєння:	1944
Знятий з озброєння:	1964
На озброєнні у:	Королівські ПС Великої Британії
Розробник:	Avro
Виробник:	Avro
Всього збудовано:	258
Конструктор:	Avro
Екіпаж:	5 осіб
Крейсерська швидкість:	338 км/год
Максимальна швидкість (МШ):	480 км/год
Дальність польоту:	4345 км
Практична стеля:	7010 м
Довжина:	23,93 м
Висота:	5,44 м
Розмах крила:	31,09 м
Площа крила:	120,49 м²
Порожній:	19 069 кг
Максимальна злітна:	31 115 кг
Двигуни:	4 × Rolls-Royce Merlin XX
Тяга (потужність):	4 × 1 280 к.с.

Avro York у Вікісховищі

«Йорк» використовувався для пасажирських і вантажних перевезень в ряді британських операторів в 1943—1964 роках. Основними цивільними операторами стали British Overseas Airways Corporation і . На службі в Королівських повітряних силах «Йорки» брали участь в постачанні Західного Берліну під час блокади. Також деякі літаки використовувались як службові для перевезення високопосадовців, зокрема на «Йорках» літали прем'єр-міністр Вінстон Черчилль і генерал Шарль де Голль.

Історія виготовлення

Четвертий прототип *Avro 625* в польоті.

Під час Другої світової війни США і Британія уклали договір про авіабудівництво, згідно з яким США були відповідальні за виробництво транспортних і вантажних літаків для обох країн, що мало б дозволити Британії зосередитись на виробництві винищувачів і бомбардувальників. Не зважаючи на це, інженер компанії Avro ^[en] вирішив почати дизайн ватажного літака на базі бомбардувальника Avro Lancaster під позначенням Avro 685. Попередній дизайн чотиримоторного дальнього транспортного літака був готовий вже в лютому 1942 року, і відрізнявся від попередника передусім фюзеляжем, який став зачно більшим і отримав квадратний переріз. Крила, хвіст, двигуни і шасі були повністю запозичені в «Ланкастера».

Після оцінки дизайну всередині компанії було вирішено продовжити розробку і створити прототип. Не зважаючи на завантаження військовими замовленнями, перший прототип був готовий менш ніж за пів року, і 5 липня 1942 року піднявся в повітря з аеропорту в Манчестері. Після цього літак було передано на оцінювання ВПС, де він продемонстрував відмінні характеристики, в результаті чого було зроблено замовлення на ще чотири літаки, два з двигунами Rolls-Royce Merlin XX і два з Bristol Hercules VI в різних конфігураціях. Згодом від ідеї використання різних двигунів відмовились і всі чотири літаки оснащувались двигунами Merlin. З третього літака, для компенсації зміщеного центра мас було додано третій кіль.

Історія використання

Службовий «Йорк» маршала повітряних сил ^[en]. Каїр, 1946.

Третій прототип «Йорка» (перший з потрійним кілем) отримав свою власну назву «Аскалон» (англ. Ascalon) і був надісланий 24-й ескадрильї в ^[en] в березні 1943 року. Цей літак був оснащений як конференц-зала і в основному використовувався для перевезень британського прем'єр-міністра Вінстона Черчилля і королівської родини. Пізніше схожі літаки були надані віцекоролю Індії Луїсу Маунтбеттену, прем'єр-міністру Південної Африки Яну Смутсу та іншим.

Масово на озброєння Королівських повітряних сил «Йорки» почали надходити тільки в 1945 році, коли ними повністю оснастили 511-у ескадрилью Транспортного командування. Загалом «Йорки» стояли на озброєння десяти ескадрилей, сім з яких взяли участь в Берлінському повітряному мості під час блокади міста в 1948-49 роках. Для потреб ВПС, включно з перевезенням високопосадовців, було виготовлено 208 літаків.

З цивільних операторів першими отримала нові літаки British Overseas Airways Corporation (BOAC). В квітні 1944 року вона отримала п'ять «Йорків» для використання на лініях Британія — Марокко — Єгипет. В серпні 1945 року компанія отримала ще 25 літаків, що зробило BOAC найбільшим цивільним оператором літака. Окрім BOAC, 12 «Йорків» були виготовлені для , п'ять — для Аргентинської компанії FAMA і два для ^[en]. Пізніше, деякі військові літаки було продано іншим цивільним операторам.