Austin-Healey 100 — спортивний автомобіль, що виготовлявся британською компанією Austin-Healey у 1953—1956 рр.
Виробник: | Austin-Healey |
Роки виробництва: | 1953–1956 |
Складання: | Лонгбридж, Англія Вест-Бромвіч, Англія |
Виконаний на базі легковик Healey Hundred призначався для виробництва на малій "Автомобільній компанії Хіллі" (Healey car company) у Ворику. Однак представлений на Лондонському автосалоні 1952 р. екземпляр зацікавив Леонарда Лорда (Leonard Lord) — виконавчого директора Austin, що шукав заміну неуспішному . Дизайн кузова створив Геррі Кокер (Gerry Coker), а конструкцію шасі Баррі Білбі (Barry Bilbie). Лонжеронна рама останнього для забезпечення жорсткості конструкції містила х-подібну поперечину. Для зниження центру маси (і загальної висоти кузова) задній міст кріпився до рами не знизу, а зверху.
Леонард Лорд уклав угоду з Дональдом Хіллі (Donald Healey). Кузова для автомобілів виконувались компанією Jensen Motors, а інші компоненти поставлялись із заводу Austin у Лонгбриджі. Легковик перейменували у Austin-Healey 100.
Число «100» у позначенні відображало максимальну швидкість у 100 миль/год (160 км/год). Однак у наступника — Austin-Healey 3000 індекс відображав робочий об'єм двигуна.
Виробництво Austin-Healey 100 закінчилось на заводі "Остін" у Лонгбриджі паралельно із Austin A90. Як вже зазначалось із заводу Jensen у Вест-Бромвічі поставлялись повнокомплектні кузова та рами, аналогічно як і з Austin A40 Sports. Загалом було виготовлено 14634 автомобіля.
Модель 100 була першою з трьох «Великих Хіллі», названих так для відмінності від малих по габаритах Austin-Healey Sprite. «Великі Хіллі» зазвичай розрізняють за тризначним індексом, оскільки назви моделей не відображають у повній мірі конструктивних відмінностей автомобілів.
BN1
Перші моделі 100 (серія BN1) комплектувались 4-циліндровими рядними двигунами від Austin A90. Робочий об'єм довгохідних агрегатів становив 2,66 л, діаметр циліндра 87,3 мм (3,4 дюйми), хід поршня 111,1 мм (4,4 дюйми), максимальна потужність 90 к.с. (67 кВт). Трансмісія була 3-східчаста з 2-східчастим мультиплікатором на двох вищих передачах.
Гальмівні механізми усіх коліс були барабанними (діаметр 11 дюймів або 279,4 мм), виробництва компанії Girling. Для зниження вартості підвіска була аналогічна Austin A90, хоча з деякими змінами. Кермовий механізм — черв'як-ролик. Передня підвіска — незалежна пружинна з подвійними поперечними важелями, задня — залежна: нерозрізний міст на двох поздовжніх напівеліптичних ресорах.
У 1953 р. журнал The Motor протестував модель BN1. Її максимальна швидкість становила 106 миль/год (171 км/год), розгін 0—60 миль/год (97 км/год) за 11,2 с. Витрата палива 22,5 милі на імперський галон (12,6 л/100 км, 18.7 mpg‑US). Тестовий автомобіль коштував £1063 (враховуючи податки)
З травня 1953 р. по серпень 1955 р. було виконано 10030 автомобілів серії BN1. Модель BN1 1954 р. (номер шасі #446766*4) представлена на виставці у Боневілі (висохлому соленому озері) у Фонді автомобільного музею Сімеона (Simeon Foundation Automotive Museum) у Філадельфії.
BN2
Автомобілі серії BN2 мали 4-східчасту трансмісію, також з "овердрайвом" на двох вищих передачах. Інші відмінності між BN2 та BN1: трохи більші арки передніх коліс, інший задній міст, двоколірне фарбування кузова як опція.
- У 1955 р. з'явилась потужніша модель 100М з іншими карбюраторами, коробом для холодного повітря, розподільчим валом, що забезпечував більший хід клапана, ступенем стиску 8,1 (інші поршні). Потужність двигуна становила 110 к.с. (82 кВт) при 4500 об/хв. Передня підвіска стала жорсткішою, а на капоті з'явились прорізи й ремінь. Приблизно 70% 100М фарбувались у два кольори. Зокрема на Лондонському автосалоні 1955 р. представлялись автомобілі у біло-червоній та чорно-рожевій кольорових схемах. Загалом було виконано 640 екземплярів 100M.
- Вузли і деталі 100М (разом з поршнями із більшою компресійною висотою) були доступні як комплект модернізації двигуна Ле Ман (Le Mans Engine Modification Kit). Компоненти могли встановлюватись як на BN1 так і на BN2, збільшуючи потужність двигуна приблизно до 100 к.с. (75 кВт) при 4500 об/хв. Пропонований BMC комплект давав змогу власниками створювати власні модифікації
Спочатку BN2 був доступний у червоному кольорі (Carmine Red і Reno Red), пізніше з'явились зелений (Spruce Green), голубий (Healey Blue), білий (Old English White), чорний та сірий (Gunmetal Grey — 50 автомобілів). Двоколірні опції: білий/чорний, червоний/чорний, голубий/білий, чорний/червоний, зелений/білий.
До січня 1956 р. виготовляли 200 автомобілів кожного місяця, а продажі у Каліфорнії сягали 150 авт./місяць.
Останній BN2 виконали у липні 1956 р., а загалом було виконано 4604 екземпляри моделі BN2 (включно зі 100М).
Чимало Austin-Healey BN2 та 100М беруть участь у гонках вінтажних автомобілів типу Pittsburgh Vintage Gran Prix.
100S
Створена для змагань модель 100S (Sebring) мала кузов з алюмінієвого сплаву, двигун потужністю 132 к.с. (98 кВт) при 4700 об/хв. Виконали тільки 50 автомобілів, не враховуючи ще 5 створених вручну на Donald Healey Motor Company для тестових робіт. Для зменшення маси та покращення динамічних властивостей литу чавунну ГБЦ замінили головкою з алюмінієвого сплаву, підвищувальну передачу не ставили. Гальмівні механізми усіх коліс стали дисковими (Dunlop) — вперше у світі. Для більшого зниження маси усунули бампери та дах, зменшили решітку, лобове скло виконали з пластику. Загалом маса автомобіля знизилась на 91 кг (200 фунтів). Більшість Austin-Healey 100S були двоколірними біло-голубими (Lobelia Blue). Незначна кількість була червоно-зеленою (Spruce Green/Red), один автомобіль чорний.
Не реставрований тестовий Austin-Healey 100S котрим керували Ленс Маклін, Гордон Вілкінс та Марсел Бекварт був проданий за рекордну суму у £843,000 ($1,323,915) 1 грудня 2011 р. на аукціоні Бонхамс. Автомобіль взяв участь у катастрофі 1955 р. на Ле Мані, коли загинуло 84 людини, а 120 отримали травми.
EVV 106
Austin'ом-Healey 100S керував Девій Шейл (David Shale). Відомо, що він отримав щонайменше 13 призових мість, чотири з котрих перші.[] Широко відомий автомобіль як EEV був проданий £673,500 на аукціоні Бонхамс (Bonhams Goodwood Festival) 27 червня 2014 р.
«Великі Хіллі» (Big Healeys)
Austin-Healey 100 був першим з трьох автомобілів, що отримали назву "Великі Хіллі" для відмінності від більш пізніх та менших Austin-Healey Sprite. Наступним був Austin-Healey 100-6, й потім Austin-Healey 3000. Не зважаючи на подібність у назвах, Austin-Healey 100-6 має більше спільного з Austin-Healey 3000 аніж з оригінальним Austin-Healey 100 як зовні так і зсередини.
100-6
У 1956 р. збільшилась колісна база, стиль кузова, сидіння (котрі у 1958 р. стали опцією разом з появою двомісного BN6, що виготовлявся паралельно з BN4 2+2), а силовий агрегат повністю замінили на 6-циліндровий BMC C-Series.
3000
У 1959 р. робочий об'єм двигуна збільшили з 2,6 до 2,9 л й автомобіль перейменували на Austin-Healey 3000. Були доступні два варіанти: 2-місний та 2+2.
Модель 3000 виготовлялась у 3 модифікаціях (Marks) та 4 моделях. Виробництво тривало до 1968 р., а кількість випущених автомобілів становила 60% від усіх «Великих Хіллі».
Позначення моделей
- 100: 2-місний
- BN1: 3 передачі +OD, 1952–55
- BN2: 4 передачі +OD, 1955–56
- AHS: 1955
- 100/6
- BN4: 2+2, 1956–59
- BN6 2-місний, 1958–59
- 3000 Mk I
- BN7 2-місний. 1959–61
- BT7 2+2, 1959–61
- 3000 Mk II
- BN7 2-місний, 1961–62
- BT7 2+2, 1961–62
- BJ7 2+2, 1962–63
- 3000 Mk III
- BJ8 Phase 1 2+2, 1964
- BJ8 Phase 2 2+2, 1964–68
Див. також
- Austin-Healey
Посилання
- Culshaw; Horrobin (1974). Complete Catalogue of British Cars. London: Macmillan. ISBN .
- Anderson, Gary; Moment, Roger (2000). . Osceola, WI: MBI Publishing Company. с. Back Cover. ISBN . Архів оригіналу за 9 травня 2013. Процитовано 28 серпня 2010.
- The Austin-Healey "Hundred" Road Test. . 16 вересня 1953.
- Clausager, Anders Ditlev (11 травня 2002). . MotorBooks/MBI Publishing Company. с. 48. ISBN . Архів оригіналу за 30 липня 2021. Процитовано 19 березня 2010.
- Simeone, Frederick. . Simeone Foundation Automotive Museum. Архів оригіналу за 11 лютого 2015. Процитовано 12 березня 2015.
- Clausager, 2002, с. 41.
- Thoroughbred Sports Car For A Moderate Price. The Times, Tuesday, Feb 28, 1956; pg. 7; Issue 53466
- Lawrence, Mike. A to Z of Sports Cars 1945–1990. Bideford, Devon UK: Bay View Books, 1991
- Robson, G. (2006). A-Z of British Cars 1945–1980. Devon, UK: Herridge Books. ISBN .
- . Архів оригіналу за 3 серпня 2018. Процитовано 3 серпня 2018.
{{}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
Література
Зовнішні посилання
- Austin Memories [ 23 лютого 2011 у Wayback Machine.]—Історія марки "Остін" та Лонгбриджу
- Volunteer register with records and photos of the 100 [ 22 грудня 2015 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Austin Healey 100 sportivnij avtomobil sho vigotovlyavsya britanskoyu kompaniyeyu Austin Healey u 1953 1956 rr Austin Healey 100 Austin Healey 100Austin Healey 100 na vikishovishiZagalni daniVirobnik Austin HealeyRoki virobnictva 1953 1956Skladannya Longbridzh Angliya Vest Bromvich Angliya Dizajn Dvigunibenzinovij 4 taktnij R4 2 66 lTransmisiyamehanichna 3 stupeneva BN1 abo 4 stupeneva BN2 HarakteristikiMasovo gabaritniDovzhina 3835 mmShirina 1524 mmVisota 1251 mmKolisna baza 2286 mmNa rinkuNastupnik Austin Healey 100 6 Vikonanij na bazi legkovik Healey Hundred priznachavsya dlya virobnictva na malij Avtomobilnij kompaniyi Hilli Healey car company u Voriku Odnak predstavlenij na Londonskomu avtosaloni 1952 r ekzemplyar zacikaviv Leonarda Lorda Leonard Lord vikonavchogo direktora Austin sho shukav zaminu neuspishnomu Dizajn kuzova stvoriv Gerri Koker Gerry Coker a konstrukciyu shasi Barri Bilbi Barry Bilbie Lonzheronna rama ostannogo dlya zabezpechennya zhorstkosti konstrukciyi mistila h podibnu poperechinu Dlya znizhennya centru masi i zagalnoyi visoti kuzova zadnij mist kripivsya do rami ne znizu a zverhu Leonard Lord uklav ugodu z Donaldom Hilli Donald Healey Kuzova dlya avtomobiliv vikonuvalis kompaniyeyu Jensen Motors a inshi komponenti postavlyalis iz zavodu Austin u Longbridzhi Legkovik perejmenuvali u Austin Healey 100 Chislo 100 u poznachenni vidobrazhalo maksimalnu shvidkist u 100 mil god 160 km god Odnak u nastupnika Austin Healey 3000 indeks vidobrazhav robochij ob yem dviguna Virobnictvo Austin Healey 100 zakinchilos na zavodi Ostin u Longbridzhi paralelno iz Austin A90 Yak vzhe zaznachalos iz zavodu Jensen u Vest Bromvichi postavlyalis povnokomplektni kuzova ta rami analogichno yak i z Austin A40 Sports Zagalom bulo vigotovleno 14634 avtomobilya Model 100 bula pershoyu z troh Velikih Hilli nazvanih tak dlya vidminnosti vid malih po gabaritah Austin Healey Sprite Veliki Hilli zazvichaj rozriznyayut za triznachnim indeksom oskilki nazvi modelej ne vidobrazhayut u povnij miri konstruktivnih vidminnostej avtomobiliv BN1Pershi modeli 100 seriya BN1 komplektuvalis 4 cilindrovimi ryadnimi dvigunami vid Austin A90 Robochij ob yem dovgohidnih agregativ stanoviv 2 66 l diametr cilindra 87 3 mm 3 4 dyujmi hid porshnya 111 1 mm 4 4 dyujmi maksimalna potuzhnist 90 k s 67 kVt Transmisiya bula 3 shidchasta z 2 shidchastim multiplikatorom na dvoh vishih peredachah Galmivni mehanizmi usih kolis buli barabannimi diametr 11 dyujmiv abo 279 4 mm virobnictva kompaniyi Girling Dlya znizhennya vartosti pidviska bula analogichna Austin A90 hocha z deyakimi zminami Kermovij mehanizm cherv yak rolik Perednya pidviska nezalezhna pruzhinna z podvijnimi poperechnimi vazhelyami zadnya zalezhna nerozriznij mist na dvoh pozdovzhnih napiveliptichnih resorah U 1953 r zhurnal The Motor protestuvav model BN1 Yiyi maksimalna shvidkist stanovila 106 mil god 171 km god rozgin 0 60 mil god 97 km god za 11 2 s Vitrata paliva 22 5 mili na imperskij galon 12 6 l 100 km 18 7 mpg US Testovij avtomobil koshtuvav 1063 vrahovuyuchi podatki Z travnya 1953 r po serpen 1955 r bulo vikonano 10030 avtomobiliv seriyi BN1 Model BN1 1954 r nomer shasi 446766 4 predstavlena na vistavci u Bonevili visohlomu solenomu ozeri u Fondi avtomobilnogo muzeyu Simeona Simeon Foundation Automotive Museum u Filadelfiyi BN2Austin Healey 100M Avtomobili seriyi BN2 mali 4 shidchastu transmisiyu takozh z overdrajvom na dvoh vishih peredachah Inshi vidminnosti mizh BN2 ta BN1 trohi bilshi arki perednih kolis inshij zadnij mist dvokolirne farbuvannya kuzova yak opciya U 1955 r z yavilas potuzhnisha model 100M z inshimi karbyuratorami korobom dlya holodnogo povitrya rozpodilchim valom sho zabezpechuvav bilshij hid klapana stupenem stisku 8 1 inshi porshni Potuzhnist dviguna stanovila 110 k s 82 kVt pri 4500 ob hv Perednya pidviska stala zhorstkishoyu a na kapoti z yavilis prorizi j remin Priblizno 70 100M farbuvalis u dva kolori Zokrema na Londonskomu avtosaloni 1955 r predstavlyalis avtomobili u bilo chervonij ta chorno rozhevij kolorovih shemah Zagalom bulo vikonano 640 ekzemplyariv 100M Vuzli i detali 100M razom z porshnyami iz bilshoyu kompresijnoyu visotoyu buli dostupni yak komplekt modernizaciyi dviguna Le Man Le Mans Engine Modification Kit Komponenti mogli vstanovlyuvatis yak na BN1 tak i na BN2 zbilshuyuchi potuzhnist dviguna priblizno do 100 k s 75 kVt pri 4500 ob hv Proponovanij BMC komplekt davav zmogu vlasnikami stvoryuvati vlasni modifikaciyi Spochatku BN2 buv dostupnij u chervonomu kolori Carmine Red i Reno Red piznishe z yavilis zelenij Spruce Green golubij Healey Blue bilij Old English White chornij ta sirij Gunmetal Grey 50 avtomobiliv Dvokolirni opciyi bilij chornij chervonij chornij golubij bilij chornij chervonij zelenij bilij Do sichnya 1956 r vigotovlyali 200 avtomobiliv kozhnogo misyacya a prodazhi u Kaliforniyi syagali 150 avt misyac Ostannij BN2 vikonali u lipni 1956 r a zagalom bulo vikonano 4604 ekzemplyari modeli BN2 vklyuchno zi 100M Austin Healey BN 2 na gonkah vintazhnih avtomobiliv Chimalo Austin Healey BN2 ta 100M berut uchast u gonkah vintazhnih avtomobiliv tipu Pittsburgh Vintage Gran Prix 100SAustin Healey 100S Stvorena dlya zmagan model 100S Sebring mala kuzov z alyuminiyevogo splavu dvigun potuzhnistyu 132 k s 98 kVt pri 4700 ob hv Vikonali tilki 50 avtomobiliv ne vrahovuyuchi she 5 stvorenih vruchnu na Donald Healey Motor Company dlya testovih robit Dlya zmenshennya masi ta pokrashennya dinamichnih vlastivostej litu chavunnu GBC zaminili golovkoyu z alyuminiyevogo splavu pidvishuvalnu peredachu ne stavili Galmivni mehanizmi usih kolis stali diskovimi Dunlop vpershe u sviti Dlya bilshogo znizhennya masi usunuli bamperi ta dah zmenshili reshitku lobove sklo vikonali z plastiku Zagalom masa avtomobilya znizilas na 91 kg 200 funtiv Bilshist Austin Healey 100S buli dvokolirnimi bilo golubimi Lobelia Blue Neznachna kilkist bula chervono zelenoyu Spruce Green Red odin avtomobil chornij Ne restavrovanij testovij Austin Healey 100S kotrim keruvali Lens Maklin Gordon Vilkins ta Marsel Bekvart buv prodanij za rekordnu sumu u 843 000 1 323 915 1 grudnya 2011 r na aukcioni Bonhams Avtomobil vzyav uchast u katastrofi 1955 r na Le Mani koli zaginulo 84 lyudini a 120 otrimali travmi EVV 106Austin om Healey 100S keruvav Devij Shejl David Shale Vidomo sho vin otrimav shonajmenshe 13 prizovih mist chotiri z kotrih pershi dzherelo Shiroko vidomij avtomobil yak EEV buv prodanij 673 500 na aukcioni Bonhams Bonhams Goodwood Festival 27 chervnya 2014 r Veliki Hilli Big Healeys Austin Healey 100 6Austin Healey 3000 Austin Healey 100 buv pershim z troh avtomobiliv sho otrimali nazvu Veliki Hilli dlya vidminnosti vid bilsh piznih ta menshih Austin Healey Sprite Nastupnim buv Austin Healey 100 6 j potim Austin Healey 3000 Ne zvazhayuchi na podibnist u nazvah Austin Healey 100 6 maye bilshe spilnogo z Austin Healey 3000 anizh z originalnim Austin Healey 100 yak zovni tak i zseredini 100 6 U 1956 r zbilshilas kolisna baza stil kuzova sidinnya kotri u 1958 r stali opciyeyu razom z poyavoyu dvomisnogo BN6 sho vigotovlyavsya paralelno z BN4 2 2 a silovij agregat povnistyu zaminili na 6 cilindrovij BMC C Series 3000 U 1959 r robochij ob yem dviguna zbilshili z 2 6 do 2 9 l j avtomobil perejmenuvali na Austin Healey 3000 Buli dostupni dva varianti 2 misnij ta 2 2 Model 3000 vigotovlyalas u 3 modifikaciyah Marks ta 4 modelyah Virobnictvo trivalo do 1968 r a kilkist vipushenih avtomobiliv stanovila 60 vid usih Velikih Hilli Poznachennya modelej 100 2 misnij BN1 3 peredachi OD 1952 55 BN2 4 peredachi OD 1955 56 AHS 1955 100 6 BN4 2 2 1956 59 BN6 2 misnij 1958 59 3000 Mk I BN7 2 misnij 1959 61 BT7 2 2 1959 61 3000 Mk II BN7 2 misnij 1961 62 BT7 2 2 1961 62 BJ7 2 2 1962 63 3000 Mk III BJ8 Phase 1 2 2 1964 BJ8 Phase 2 2 2 1964 68Div takozhAustin HealeyPosilannyaCulshaw Horrobin 1974 Complete Catalogue of British Cars London Macmillan ISBN 0 333 16689 2 Anderson Gary Moment Roger 2000 Osceola WI MBI Publishing Company s Back Cover ISBN 0 7603 0673 7 Arhiv originalu za 9 travnya 2013 Procitovano 28 serpnya 2010 The Austin Healey Hundred Road Test 16 veresnya 1953 Clausager Anders Ditlev 11 travnya 2002 MotorBooks MBI Publishing Company s 48 ISBN 978 0 7603 1225 4 Arhiv originalu za 30 lipnya 2021 Procitovano 19 bereznya 2010 Simeone Frederick Simeone Foundation Automotive Museum Arhiv originalu za 11 lyutogo 2015 Procitovano 12 bereznya 2015 Clausager 2002 s 41 Thoroughbred Sports Car For A Moderate Price The Times Tuesday Feb 28 1956 pg 7 Issue 53466 Lawrence Mike A to Z of Sports Cars 1945 1990 Bideford Devon UK Bay View Books 1991 Robson G 2006 A Z of British Cars 1945 1980 Devon UK Herridge Books ISBN 0 9541063 9 3 Arhiv originalu za 3 serpnya 2018 Procitovano 3 serpnya 2018 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z tekstom archived copy yak znachennya parametru title posilannya LiteraturaZovnishni posilannyaAustin Memories 23 lyutogo 2011 u Wayback Machine Istoriya marki Ostin ta Longbridzhu Volunteer register with records and photos of the 100 22 grudnya 2015 u Wayback Machine