? Кратеропа аравійська | ||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Біологічна класифікація | ||||||||
| Argya squamiceps (Cretzschmar, 1827) | ||||||||
Підвиди | ||||||||
| (Див. текст) | ||||||||
| Синоніми | ||||||||
| Malurus squamiceps Cretzschmar, 1827 Turdoides squamiceps (Cretzschmar, 1827) | ||||||||
Посилання | ||||||||
|
Кратеро́па аравійська (Argya squamiceps) — вид горобцеподібних птахів родини Leiothrichidae. Мешкає на Близькому Сході.
Опис ред.
Довжина птаха становить 28 см, з яких на хвіст припадає 14,5–15,5 см. Вага 65-85 г. Забарвлення сіро-коричневе, маскувальне. Дзьоб довгий, вигнутий, хвіст довгий, крила округлі, лапи міцні. У молодих птахів очі темно-сірі, на першому році життя вони стають світло-жовтими у самців і темно-коричневими у самиць.
Підвиди ред.
Виділяють три підвиди:
- A. s. squamiceps (Cretzschmar, 1827) — від сходу Синаю, південного Ізраїлю і західної Йорданії до центральної Саудівської Аравії;
- A. s. yemensis Neumann, 1904 — південний захід Саудівської Аравії і Ємен;
- A. s. muscatensis (Meyer de Schauensee & Ripley, 1953) — схід ОАЕ і північ Оману.
Поширення і екологія ред.
Аравійські кратеропи живуть в чагарникових заростях, на пасовищах і луках, на морських узбережяях, на полях, плантаціях і в садах. Зустрічаються на висоті до 2800 м над рівнем моря. Віддають перевагу чагарникових заростях у ваді. Ведуть переважно наземний спосіб життя. Живляться безхребетними, дрібними хребетними, зокрема плазунами, а також нектаром, ягодами і насінням. В кладці від 3 до 5 бірюзових яєць. Інкубаційний період триваж 13-14 днів, пташенята покидають гніздо на 14 день. Аравійські кратеропи живуть в зграях до 22 птахів. Їм притаманний колективний догляд за пташенятами.
Примітки ред.
- BirdLife International (2016). . Архів оригіналу за 8 грудня 2021. Процитовано 8 грудня 2021.
- Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- Cramp, S. and Perrins, C. (1993) Handbook of the birds of Europe, the Middle East and North Africa: the birds of the Western Palearctic: Flycatchers to Shrikes. Volume 8. Oxford, Oxford University Press.
- Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela, ред. (October 2021). . IOC World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 30 листопада 2021. Процитовано 01 грудня 2021.
- Ostreiher, R. (1997). Food division in the Arabian babbler nest: adult choice or nestling competition?. Behavioral Ecology. 8 (2): 233–238. doi:10.1093/beheco/8.2.233.
- Zahavi, A. (1990). "Arabian Babblers: The quest for social status in a cooperative Breeder", pp. 105–130 in Cooperative Breeding in Birds, P. B. Stacey and W. D. Koenig (eds.), Cambridge University Press, Cambridge, United Kingdom
- Lundy, K.J.; Parker, P.G.; Zahavi, A. (1998). Reproduction by subordinates in cooperatively breeding Arabian babblers is uncommon but predictable. Behavioral Ecology and Sociobiology. 43 (3): 173–180. doi:10.1007/s002650050478.
- Anava, A.; Kam, M.; Shkolnik, A.; Degen, A.A. (2001). . The Auk. 118 (2): 525–528. doi:10.1093/auk/118.2.525. JSTOR 4089815. Архів оригіналу за 8 грудня 2021. Процитовано 8 грудня 2021.
- Ostreiher, R. (2001). The importance of nestling location for obtaining food in open cup-nests. Behavioral Ecology and Sociobiology. 49 (5): 340–347. doi:10.1007/s002650000308.
- Zahavi A. (1974). Communal nesting by the Arabian Babbler: A case of individual selection. Ibis. 116: 84–87. doi:10.1111/j.1474-919X.1974.tb00225.x.
Джерела ред.
- Hollom, P. A. D.; Porter, R. F.; Christensen, S. & Willis, Ian (1988) Birds of the Middle East and North Africa, T & AD Poyser, Calton, England.
- Snow, D. W. & Perrins, C. M. (1998) Birds of the Western Palearctic: Concise Edition, Vol. 2, Oxford University Press, Oxford.
Посилання ред.
- Despret, Vinciane, (in Alliage, 1997)
| Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |