Aphelops вимерлий рід безрогих носорогів ендемік Північної Америки Він жив із середнього міоцену до раннього пліоцену пр

Aphelops — вимерлий рід безрогих носорогів, ендемік Північної Америки. Він жив із середнього міоцену до раннього пліоцену, протягом якого він був звичайним компонентом північноамериканської фауни ссавців разом із Teleoceras.

Aphelops Період існування: середній міоцен – ранній пліоцен, 17.5–4.5 млн р. т. PreꞒ Ꞓ O S D C P T J K Ꝑ N

Скелет у Музеї природної історії штату Небраска
Біологічна класифікація
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клада:	Синапсиди (Synapsida)
Клас:	Ссавці (Mammalia)
Ряд:	Непарнопалі (Perissodactyla)
Родина:	Носорогові (Rhinocerotidae)
Підродина:	†Aceratheriinae
Рід:	†Aphelops Owen, 1845
Типовий вид
†Aphelops megalodus Cope, 1873 (як Aceratherium megalodum)
Види
A. malacorhinus Cope, 1878 A. megalodus A. mutilus Matthew, 1924
Вікісховище: Aphelops

Опис ред.

Виходячи з розміру черепа, найбільшим видом Aphelops є A. mutilus (який є найбільшим північноамериканським носорогом), а найменшим є типовий вид A. megalodus. За оцінками, A. mutilus важив 764–1762 кілограми, а A. malacorhinus — 889 кілограмів.

Афелопів можна відрізнити від інших представників Aceratheriinae за двома ознаками: дугоподібною верхньою частиною черепа та довгою діастемою (щілиною) між другим різцем (нижнім бивнем) і першим премоляром. Багато інших аспектів його анатомії є типовими для ацератериїнів, зокрема: відсутність рогу на широких, незрощених носових кістках; зменшена передщелепна кістка і втрачений перший різець; носовий розріз (або виїмка нижче носових кісток), що досягає принаймні рівня четвертого премоляра; череп трикутної форми при погляді ззаду; вузькі виличні дуги тощо.

Більш похідні (спеціалізовані) види мають більші зуби та довші та тонші носові кістки (також мають більший розріз). Різні види відрізняються також глибиною носового вирізу: у A. megalodus він досягає передньої частини 4-го премоляра; у A. malacorhinus він досягає задньої частини цього зуба; а у A. mutilus досягає першого моляра.

Палеобіологія ред.

Нижні бивні Aphelops є інформативними щодо статі та віку особин, як у Teleoceras: у самців бивні набагато товщі, тоді як у старших особин бивні сильніше прорізані, що демонструє більш інтенсивні моделі зношування.

Палеоекологія ред.

Вважається, що афелоп був дослідником рослин C3, як і сучасний чорний носоріг, з його довшими кінцівками, пристосованими для пересування по відкритій місцевості, порослій кущами. На відміну від Teleoceras, який обмежено споживав трави C4, які нещодавно з'явилися. Ця різниця в екологіях пояснює, як вони могли симпатрично співіснувати в багатьох середовищах протягом 13 мільйонів років. Обидва вимерли наприкінці епохи північноамериканських наземних ссавців гемпфілійського періоду, швидше за все, через швидке похолодання клімату, збільшення сезонності та розширення трав C4.

Примітки ред.

↑ Tanner, L.G. (1967). A New Species of Rhinoceros, Aphelops kimballensis, from the Latest Pliocene of Nebraska. Bulletin of the University of Nebraska State Museum 6 (1).
↑ Prothero, D.R.; Manning, E.M. (1987). Miocene Rhinoceroses from the Texas Gulf Coastal Plain. Journal of Paleontology 61 (2): 407–409. JSTOR 1305331. doi:10.1017/S0022336000028559.
Lambert, W.D. (2006). Functional Convergence of Ecosystems: Evidence from Body Mass Distributions of North American Late Miocene Mammal Faunas. Ecosystems 9 (1): 116. doi:10.1007/s10021-005-0076-8.
↑ MacFadden, B.J. (1998). Tale of two Rhinos: Isotopic Ecology, Paleodiet, and Niche Differentiation of Aphelops and Teloceras from the Florida Neogene. Paleobiology 24 (2): 274–286. JSTOR 2401243.
Mihlbachler, M.C. (2003). Demography of late Miocene rhinoceroses (Teleoceras proterum and Aphelops malacorhinus) from Florida: linking mortality and sociality in fossil assemblages. Paleobiology 29 (3): 412–428. doi:10.1666/0094-8373(2003)029<0412:dolmrt>2.0.co;2.
Mead, A.J. (2000). Sexual dimorphism and paleoecology in Teleoceras, a North American Miocene rhinoceros. Paleobiology 26 (4): 689–706. doi:10.1666/0094-8373(2000)026<0689:SDAPIT>2.0.CO;2.
↑ Wang, B.; Secord, R. (2020). Paleoecology of Aphelops and Teleoceras (Rhinocerotidae) through an interval of changing climate and vegetation in the Neogene of the Great Plains, central United States. Palaeogeography, Palaeoclimatology, Palaeoecology 542: 109411. Bibcode:2020PPP...542j9411W. doi:10.1016/j.palaeo.2019.109411.

[tanner1967-1] Tanner, L.G. (1967). A New Species of Rhinoceros, Aphelops kimballensis, from the Latest Pliocene of Nebraska. Bulletin of the University of Nebraska State Museum 6 (1).

[prothero1987-2] Prothero, D.R.; Manning, E.M. (1987). Miocene Rhinoceroses from the Texas Gulf Coastal Plain. Journal of Paleontology 61 (2): 407–409. JSTOR 1305331. doi:10.1017/S0022336000028559.

[lambert2006-3] Lambert, W.D. (2006). Functional Convergence of Ecosystems: Evidence from Body Mass Distributions of North American Late Miocene Mammal Faunas. Ecosystems 9 (1): 116. doi:10.1007/s10021-005-0076-8.

[macfadden1998-4] MacFadden, B.J. (1998). Tale of two Rhinos: Isotopic Ecology, Paleodiet, and Niche Differentiation of Aphelops and Teloceras from the Florida Neogene. Paleobiology 24 (2): 274–286. JSTOR 2401243.

[mihlbacher2003-5] Mihlbachler, M.C. (2003). Demography of late Miocene rhinoceroses (Teleoceras proterum and Aphelops malacorhinus) from Florida: linking mortality and sociality in fossil assemblages. Paleobiology 29 (3): 412–428. doi:10.1666/0094-8373(2003)029<0412:dolmrt>2.0.co;2.

[mead2000-6] Mead, A.J. (2000). Sexual dimorphism and paleoecology in Teleoceras, a North American Miocene rhinoceros. Paleobiology 26 (4): 689–706. doi:10.1666/0094-8373(2000)026<0689:SDAPIT>2.0.CO;2.

[wang2020-7] Wang, B.; Secord, R. (2020). Paleoecology of Aphelops and Teleoceras (Rhinocerotidae) through an interval of changing climate and vegetation in the Neogene of the Great Plains, central United States. Palaeogeography, Palaeoclimatology, Palaeoecology 542: 109411. Bibcode:2020PPP...542j9411W. doi:10.1016/j.palaeo.2019.109411.