AgustaWestland AW139 Ця стаття потребує упорядкування для відповідності стандартам якості Вікіпедії Будь ласка допоможіт

HH-139A — рятувально-пошукові вертольоти компанії «Agusta Westland», що є підрозділом «Leonardo» (перед Finmeccanica).

AW139
AW139
Тип	багатоцільовий вертоліт
Розробник	AgustaWestland
Виробник	AgustaWestland
Перший політ	3 лютого 2001
Початок експлуатації	2003
Статус	експлуатується
Основні експлуатанти	Армія Італії
Виготовлено	700 (2014)
AgustaWestland AW139 у Вікісховищі

«HH-139A» — середній дводвигунний апарат для виконання рятувально-пошукових завдань, постачаються до італійських ВПС. Перший вертоліт надійшов на озброєння на початку 2012 року.

Опис ред.

AW139 являє собою середній дводвигуновий вертоліт нового покоління, який має високі льотно-технічні показники, і неперевершені параметри безпеки.

Вертоліт створений італійською компанією Leonardo Helicopters (раніше «Agusta») з використанням несучої системи, двигунів та трансмісії вертольота А129 тієї ж компанії. Перший політ відбувся у лютому 2001 року.

AW139 - це єдиний вертоліт у своєму класі, який повністю відповідає останнім поправкам до правил Федерального управління цивільної авіації США та Європейського агентства з авіаційної безпеки. Крім цього, у плані безпеки, для даного вертольота передбачено захист від електромагнітних імпульсів, електромагнітних перешкод та потужних електромагнітних полів.

AW139 — єдиний гелікоптер у своїй ваговій категорії, який може оснащуватися комплексною системою протиобмерзання і розвивати при цьому крейсерську швидкість до 306 км/год.

Експлуатація ред.

Вертольоти AW139 вже експлуатуються у військових підрозділах наступних країн:

Ірландія — ірландський авіаційний корпус;

ОАЕ — військово-повітряні сили;

Катар — збройні сили;

Бортове устаткування ред.

Оптико-електронну систему FLIR SAFIRE 380-HD;

Прожектор;

Лебідку;

Вантажний гак;

Систему акустики;

Оборонний бортовий комплекс;

Озброєння

Шасі вертольотів мають покращену стійкість до ударних навантажень. Салон ПН-139А, як відзначає виробник, найбільший у своєму класі. Для забезпечення польотів на великі відстані — понад тисячу кілометрів — на вертольотах встановлено додаткові баки. Особливість вертольота — можливість продовження польоту з одним непрацюючим двигуном. Вертольоти отримали великі терміни перебування в експлуатації. Сучасні рішення, інтегровані в кабіну, дозволили звести до мінімуму навантаження пілотів у польоті.

На сьогодні кількість замовлених вертольотів «Agusta Westland 139» та їхніх модифікацій — 650 одиниць. Вони використовуються для вирішення різних завдань, наприклад, для здійснення урядових візитів, місій SAR / EMS, морських поставок, виконання завдань урядовими підрозділами, правоохоронними органами, у цивільному секторі.

Основні характеристики ред.

Дані AgustaWestland, ЄАБА (2012)
Загальні характеристики
Висота	4.98м
Ширина	2.26м
Довжина	16.66м
Команда	1 або 2 пілоти
Пасажировмісність	до 15 пасажирів (залежно від конфігурації)
Максимальна злітна вага	6.4 - 7т
Максимальна корисна вага	3т
Об'єм паливного баку	1568л
Двигуни	2 х Pratt & Whitney Canada PT6C-67C (1531 к.с. кожен)
Польотні характеристики
Максимальна швидкість	167 вузлів (310 км/год)
Оптимальна (круїзна) швидкість	165 вузлів (306 км/год)
Максимальна дальність польоту	1061км (659 миль)
Максимальна тривалість польоту	5 - 6 год
Максимальна висота	20000 футів (6096м)
Максимальна швидкість набору висоти	10.9 м/с (39.6 км/год, 2140 футів / хв)

Посилання ред.

1.http://wartime.org.ua/3618-nov-ryatuvalno-poshukov-vertoloti-hh-139a-nadhodyat-u-vps-talyi.html

2. http://www.leonardocompany.com/-/aw139 [ 21 липня 2016 у Wayback Machine.]

. www.leonardocompany.com (амер.). Архів оригіналу за 15 квітня 2021. Процитовано 9 квітня 2021.
AgustaWestland unveils AW169. Reinforced Plastics 54 (5). 2010-09. с. 4. ISSN 0034-3617. doi:10.1016/s0034-3617(10)70150-8. Процитовано 9 квітня 2021.

[1] . www.leonardocompany.com (амер.). Архів оригіналу за 15 квітня 2021. Процитовано 9 квітня 2021.

[2] AgustaWestland unveils AW169. Reinforced Plastics 54 (5). 2010-09. с. 4. ISSN 0034-3617. doi:10.1016/s0034-3617(10)70150-8. Процитовано 9 квітня 2021.