? Гологолов європейський | ||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||
| Ablepharus kitaibelii Bibron & Bory de Saint-Vincent, 1833 | ||||||||||||||||||||
Мапа поширення виду | ||||||||||||||||||||
Підвиди | ||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||||
| *Riopa rupellii | ||||||||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||||||||
|
Гологолов європейський (Ablepharus kitaibelii) — вид ящірок родини Сцинкових (Scincidae).
Поширення ред.
Вид поширений на Балканському півострові, островах Егейського моря, островах Кіпр і Родос, у Малій Азії, Сирії, Ізраїлі, Йорданії, Іраку та Синаї, центральній частині Вірменії.
Спосіб життя ред.
Мешкає у кам'янистих, різнотравно-злакових ксерофітних степах на пологих схилах. Тримається серед численних дрібних каменів, під якими проводить більшу частину часу, зрідка з'являючись на поверхні. Після зимівлі з'являється наприкінці березня. У спекотні і сухі літні місяці (липень — серпень) ховається в глибокі притулки і виходить на поверхню лише у вересні, після рясних дощів. При пересуванні майже не користується кінцівками; коли, вигинаючись, швидко проповзає серед дрібних каменів, дуже нагадує невелику змійку. Піднімаючи окремі камені, іноді можна помітити цю ящірку, що лежить у своєрідній позі — скрутившись колечком і обхопивши себе позаду голови пальцями однієї із задніх ніг.
Живлення ред.
У шлунках небагатьох досліджених особин знайдені дрібні перетинчастокрилі, в тому числі мурашки, двокрилі, попелиці, дрібні жуки і павуки.
Примітки ред.
- Böhme, W., et al. 2009. Ablepharus kitaibelii. In: IUCN 2013. IUCN Red List of Threatened Species. Version 2013.1. Downloaded on 21 August 2013.
| Це незавершена стаття з герпетології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |