76-мм танкова гармата зразка 1938/39 років (Л-11) — радянська танкова гармата, розроблена в СКБ-4 Ленінградського Кіровського заводу конструктором І. А. Махановим.
| 76-мм танкова гармата зразка 1938/39 років | |
|---|---|
| Т-34-76, озброєний гарматою Л-11 | |
| Тип | гармата |
| Походження | СРСР |
| Історія виробництва | |
| Розробник | Кіровський завод |
| Розроблено | 1938 |
| Виготовлення | 1938—1939 |
| Виготовлена кількість | 746 |
| Варіанти | Л-17 |
| Характеристики | |
| Довжина ствола | 30,5 мм |
| | |
| Вага снаряду | 6,5 кг |
| Калібр | 76,2 мм |
| Підвищення | від -7° до +25° |
| Траверс | 360° |
| Дульна швидкість | 613 м/с |
| Дальність вогню | |
| Максимальна | 5,6 км |
Історія створення Редагувати
У 1937 році з урахуванням іноземного досвіду танкобудування і війни в Іспанії керівництво РСЧА ухвалило рішення про створення 76-мм танкових гармат із балістикою 76-мм гармати зразка 1902/30 років зі стволом у 30 калібрів. Завдання на проектування було видано конструкторським бюро Кіровського заводу і заводу № 92 (Горький). Обидві створені гармати в травні 1939 року випробовувалися на полігоні Навчально-дослідного артилерійського полігону (НДАП). У ході випробувань в обох артсистем були виявлені як переваги, так і недоліки, але обидві гармати були прийняті на озброєння.
Опис конструкції Редагувати
За основу взята танкова гармата Л-10 з подовженням нарізної частини до 30 калібрів і зміцненими механізмами противідкатних пристроїв (гідропневматичне гальмо відкату з пружинним клапаном). Вертикальний клиновий напівавтоматичний затвор із пристроєм для відключення напівавтоматики. Характерні для гармат Маханова противідкатні пристрої, в яких рідина компресора безпосередньо контактувала з повітрям накатника. Дана схема має невиправний недолік — після стрільби з максимальним кутом піднесення швидкий перехід гармати на мінімальне відхилення і постріл призводить до виходу противідкатного пристрою з ладу.
Боєприпаси Редагувати
| Індекс пострілу | Снаряд | Тип | Маса снаряда, кг |
|---|---|---|---|
| УОФ-354Б | ОФ-350 | осколково-фугасний | 6,2 |
| УОФ-354А | ОФ-250А | осколково-фугасний | 6,23 |
| УБР-354А | БР-350А | бронебійний | 6,3 |
| УБР-354Б | БР-350Б | бронебійний | 6,3 |
| УШ-354 | Ш-354 | шрапнель | 6,5 |
| Дальність | 100 м | 300 м | 500 м | 1000 м | 1500 м | 3000 м |
|---|---|---|---|---|---|---|
| Товщина броні | 66 мм | 63 мм | 60 мм | 62 мм | 46 мм | 41 мм |
Виробництво Редагувати
Вироблялася на Кіровському заводі. Випущено:
- У 1938 році 570 шт.
- У 1939 році 176 шт.
Бойове застосування Редагувати
Встановлювалася на танках Т-34 (450 гармат), КВ-1 (144), на дослідних танках СМЯ і Т-100, мотоброневагоні МБВ-2 № 2 (3). Крім того, на базі Л-11 була створена казематна артилерійська установка Л-17 зразка 1940 року (випущено близько 600 гармат).
Примітки Редагувати
- ↑ (рос.). Архів оригіналу за 9 січня 2021. Процитовано 23 квітня 2019.
- Клейтман А. Л., Тюменцев И. О. Артиллерийские орудия конструктора И. А. Маханова: разработка, внедрение, боевое применение в 1930–1950-х годах [ 9 січня 2021 у Wayback Machine.] // Вестник Волгоградского государственного университета. Серия 4, История. Регионоведение. Международные отношения. — 2020. — Т. 25, № 1. — С. 34– 43. — DOI:10.15688/jvolsu4.2020.1.3
Література Редагувати
- Клейтман А. Л., Тюменцев И. О. Артиллерийские орудия конструктора И. А. Маханова: разработка, внедрение, боевое применение в 1930–1950-х годах [ 9 січня 2021 у Wayback Machine.] // Вестник Волгоградского государственного университета. Серия 4, История. Регионоведение. Международные отношения. — 2020. — Т. 25, № 1. — С. 34– 43. — DOI:10.15688/jvolsu4.2020.1.3
Посилання Редагувати
- Креслення [ 10 січня 2021 у Wayback Machine.]