Гендерна конвергенція

Гендерна конвергенція – зближення іміджу, соціальної поведінки та юридичних прав чоловіків та жінок, а також кількісних та якісних соціологічних показників, в яких раніше простежувалися гендерні відмінності. Конвергенція веде від гендерної нерівності та дискримінованості жінок до гендерної рівності.

Хоча термін використовується спорадично щодо окремих соціологічних закономірностей, гендерне зближення маскулінності і фемінності відбувається у багатьох суспільних сферах і є ширшим соціальним фактом, зумовленим трансформацією значної частини суспільств, перш за все західних. Цей процес поступово охоплює і незахідні суспільства. Це дозволяє розглядати його як глобальний системний процес.

Процес сучасної гендерної конвергенції розпочався з другої половини XIX ст. в західних країнах і був пов’язаний перш за все з розвитком фемінізму. Із 60-х рр. XX ст. відбувається своєрідний процес фемінізації чоловіків, який триває дотепер. Важливу роль у поглибленні процесу відіграла сексуальна революція 60–70-х рр. XX ст.

Механізми гендерної конвергенції

У сучасних західних та деяких інших суспільствах розвинених країн гендерна конвергенція відбувається шляхом взаємозапозичення чоловіками та жінками деяких ознак, а також їхньої психологічної андрогенізації. Воно виражається в:

• зростанні ступеня соціальної активності жінок та зростання домашньої активності чоловіків;
• жінка стає активнішою, агресивнішою, а чоловік – більш м’яким та емоційним,
• зближенні сексуальної поведінки статей (можливість бути активнішою для жінки і пасивнішим – для чоловіка);
• зростанні рівності у піклуванні про дітей між чоловіками та жінками, забезпечення права права чоловіуів на декретну відпустку та користування ним;
• зростанні законодавчої рівності між гендерами у разі розлучення (щодо опіки над дітьми, у розподілі майна);
• зростанні економічної рівності та незалежності жінок від чоловіків;
• зростанні кількості жінок, що обирають традиційно чоловічі способи соціальної реалізації (служба в армії, адвокатура, технічні спеціальності, державна служба, наука, мистецтво тощо) та чоловіків, що обирають традиційно жіночі професії (секретарі, офіс-менеджери, кухарі, оператори колл-центрів, вихователі, учителі, гуманітарні спеціалісти, перукарі, деякі мистецькі професії);
• збільшенні кількості жінок, обраних у чинну владу (ефективний інструмент чого – гендерне квотування);
• зближенні іміджу чоловіків та жінок (одяг, зачіска, кольористика тощо);
• зростанні рівності у тілесній відкритості та оголеності чоловіків та жінок, у способах їх візуального зображення, що виражається, зокрема, у збільшенні частоти зображення оголеного чоловічого тіла до жіночого рівня у мистецтві, порнографії і т. ін.;
• появі ряду субкультур, в яких домінуючою моделлю є той чи інший варіант іміджевої та поведінкової андрогінності (хіпі, панки, емо та ін.);
• відбулося зближення в гендерній естетиці, яке полягає, зокрема, в зростанні кількості жіночих образів у мистецтві, головних героїв-жінок у кіно та літературі, збільшенні кількості способів зображення жінок як активних персонажів у літературі, кінематографі та мистецтві;
• у стиранні меж у сфері традиційно гендерно орієнтованих сферах масового мистецтва – виникнення чоловічого стриптизу та жіночого культуризму, а також у появі «чоловіків на виклик»;
• зближенні рівня алкоголізму та тютюнопаління серед жінок та чоловіків
• зближення рівня криміногенної активності жінок та чоловіків,.

У Радянському Союзі було започатковано інший різновид гендерної конвергенції – маскулінізацію жінки, тобто примусове підтягнення її до стандарту чоловічої поведінки.

Див. також

• Ґендер та Гендерні дослідження
• Маскулінність і фемінність
• Гендерні стереотипи та Гендерні ролі

Джерела і посилання

1. Архів оригіналу за 8 липня 2010. Процитовано 22 листопада 2010. 
2. Архів оригіналу за 28 липня 2018. Процитовано 22 листопада 2010. 
3. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 22 листопада 2010. 
4. Архів оригіналу за 10 березня 2007. Процитовано 22 листопада 2010. 
5. Архів оригіналу за 23 березня 2011. Процитовано 22 листопада 2010. 
6. Kelly G. F. Sexuality Today: The Human Perspective / Updated 7th ed. – Boston, 2004.
7. Архів оригіналу за 6 жовтня 2015. Процитовано 22 листопада 2010.