Джеймс Френсіс Едвард Кейт (англ. James Francis Edward Keith), також відомий як Якоб фон Кейт (нім. Jakob von Keith) (нар. 11 червня 1696, Пітергед, Шотландія — пом.14 жовтня 1758, Гохкірх, Саксонія) — шотландський дворянин, головний командир Малоросійського тимчасового Правління гетьманського уряду (з 6 липня 1740 по 1741 рр.) у Глухові, генерал-аншеф на російській військовій службі, прусський генерал-фельдмаршал (1747 р.) та засновник масонства в Російській імперії в 1732 році.
| Яків (Джеймс) Кейт англ. James Francis Edward Keith | ||
| ||
|---|---|---|
| 1740 — 1741 | ||
| Попередник: | Шипов Іван Опанасович | |
| Спадкоємець: | Неплюєв Іван Іванович | |
| ||
| з 1749 | ||
| Народження: | 11 червня 1696 м. Пітергед, Шотландія | |
| Смерть: | 14 жовтня 1758 (62 роки) Гохкірх, Саксонія | |
| Поховання: | Südwestkirchhof Stahnsdorfd | |
| Країна: | Велика Британія Російська імперія | |
| Освіта: | Единбурзький університет, Паризький університет, Абердинський університет і University of Aberdeen School of Lawd | |
| Батько: | Вільям Кейт | |
| Мати: | Mary Drummondd | |
| Військова служба | ||
| Звання: | генерал-аншеф, | |
| Нагороди: | ||
| Медіафайли у Вікісховищі |
Походження Редагувати
Походив із знатного шотландського роду, що є рідним Стюартам, мав титул графа Кінтора. Разом з родичами Джеймс Кейт намагався посадити на шотландський трон Джеймса Стюарта — сина поваленого короля Джеймса VII.
Однак після придушення повстання якобітів в 1719 році втратив усі титули і маєтки та втік до Франції. З 1722 по 1725 рр. жив у Парижі і займався науковою діяльністю.
Потім переїздить до Іспанії. У 1727 році бере участь в під час війні з Англією.
Служба в Російській імперії Редагувати
В 1728 році Джеймс Кейт переїздить до Російської імперії та отримує звання генерал-майора. В 1730—1734 роках він керує Ізмайловським полком. В 1734 році відзначився керівництвом полком українських козаків у війні за польську спадщину з прихильниками Станіслава Лещинського.
Організація масонства Редагувати
Шотландець у 1734 році значиться майстром петербурзької ложі. Загалом, він вважається засновником масонства в Російській імперії..
Також він бере активну участь у Російсько-турецькій (1735—1739 рр.) війні, за що отримує звання генерал-аншефа (у 1737 році). Він проявив себе в 1737 році під час захисту Очакова від облоги турецької армії. Але був поранений. Джеймс Кейт мав репутацію одного з найбільш здібних офіцерів в російській армії та ліберального суспільного адміністратора.
Керівництво Лівобережною Україною Редагувати
У 1739—1741 рр. Джеймс Кейт стає Великим Провінційним Майстром масонерії Російської імперії.
6 липня 1740 року Джеймс Кейт призначають у Глухові Головним командиром Правління гетьманського уряду. Цю посаду перший іноземець обіймає до 1741 року. В цей час він посвячує до масонства представників української аристократії. В історію він увійшов, як мудрий, чесний i шляхетний керівник. Він прагне відстоювати права українців в Російській імперії, показуючи приклад гуманного правителя.
Військова доблесть на службі Редагувати
Виїхавши з Глухова він знову повертається на війну. Тепер — зі шведами у 1741—1743 рр.
У 1742 році Д. Кейт нагороджується орденами Андрія Первозванного та Олександра Невського.
У 1744 році призначається комендантом Ревеля (теперішній Таллінн). А через три роки у 51-річному віці (у 1747 році) виходить у відставку. Нібито через образу на російський уряд за відмову у в'їзді до Російської імперії його брата Джорджа.
Прусський період Редагувати
Однак, у 1747 році починає військову службу в Пруссії. Прусський король Фрідріх Великий, що також був масоном, дає йому звання прусського фельдмаршала. В 1749 році призначається губернатором Берліна. В жовтні цього року отримує Орден Чорного Орла.
Одночасно, Джеймс Кейт повертається до наукової діяльності і входить до Прусської академії наук.
Загибель Редагувати
Не дивлячись на вік, Джеймс Кейт і надалі бере активну участь у військових діях в ході Семирічної війни. У 1757 році він командував частинами прусської армії під час битви під Прагою. Потім успішно організував оборону міста Лейпциг в умовах переважаючих сил противника.
Однак, 14 жовтня 1758 року в битві при Хохкірхе отримує смертельне поранення двома кулями і помирає на полі бою.
Джерела Редагувати
- Кейт, Джемс (Яків) // Русский биографический словарь : в 25 т. — СПб.—М., 1896—1918. (рос.)
- Allgemeine Deutsche Biographie, Band 15 на сайті Баварської Державної бібліотеки[недоступне посилання з серпня 2019]
- Карл Август Фарнхаген фон Ензе. Життя фельдмаршала Якоба Кейта. (Varnhagen von Ense, Karl August: Leben des Feldmarschalls Jakob Keith, Verlag von Duncker und Humblot, Berlin 1844), , M1 електронна версія
Посилання Редагувати
- Кейт Джемс [ 15 вересня 2020 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1959. — Т. 3, кн. V : Літери К — Ком. — С. 623-624. — 1000 екз.
Примітки Редагувати
- Lundy D. R. The Peerage
- Kindred Britain
- ↑ Andrew MacKillop, Steve Murdoch. Military Governors and Imperial Frontiers C. 1600—1800: A Study of Scotland and Empires. Brill Academic Publishers, 2003. с. 103.
- Loyalty and Identity: Jacobites at Home and Abroad. Springer, 2009, с. 82.
- Karl August Varnhagen von Ense: Leben des Feldmarschalls Jakob Keith, 1844, S. 59.
- Исторические аспекты Вольного Каменщичества] (рос.)
- Макидонов А. В. Персональный состав административного аппарата Новороссии XVIII века. — Запорожье: Просвіта, 2011. — С. 288—289.
- Liste der Ritter des Kgl. Preußischen hohen Ordens vom Schwarzen Adler, Verleihungen 1749, Decker, Berlin, 1851
- Karl August Varnhagen von Ense: Leben des Feldmarschalls Jakob Keith, 1844, S. 253 und 257.