Яків Бородавка-Нерода (Яцько Бородавка) (? — 1621) — український полководець та політичний діяч, гетьман Війська Запорозького. Обраний наприкінці 1619 року виписними і нереєстровими козаками, які повстали проти польсько-шляхетського гніту і оволоділи Запорізькою Січчю, суперник Петра Сагайдачного.
| Яків Бородавка (Нерода) | |
|---|---|
| | |
| Помер | 8 вересня 1621 Київ, Київське воєводство, Малопольська провінція, Корона Королівства Польського, Річ Посполита ·обезголовлення |
| Місце проживання | Річ Посполита |
| Діяльність | військовий |
| Роки активності | з 1619 |
| Посада | Гетьман Війська Запорозького |
| Військове звання | гетьман Війська Запорозького |
| Термін | 1619—1621 |
| Конфесія | православний |
Життєпис Редагувати
Про походження і ранній період життя Якова Бородавки не збереглося відомостей. Його родовим прізвищем було «Нерода», ним він підписував документи, а прізвисько «Бородавка» йому дали козаки. Якова Бородавку не раз обирали гетьманом Війська Запорозького. Вирізнявся політичним радикалізмом щодо відстоювання станових інтересів козацтва, а також віросповідної свободи православних українців та білорусів. Очолював морські походи на Тягиню 1619 року, Константинополь 9 серпня та Варну 1620 року.
Наприкінці 1619 року невдоволені Роставицькою угодою виписні козаки скинули з гетьманства поміркованого П. Конашевича-Сагайдачного й обрали гетьманом Якова Бородавку. Однак його гетьманський провід був недовгим — не пізніше лютого 1620 року Сагайдачний вернув собі гетьманську булаву. Проте, принаймні, від липня 1620 і до 30 серпня 1621 року гетьманський пост у Війську Запорозькому знову обіймав Яків Бородавка. У цей період за його активної політичної підтримки та організаційного сприяння єрусалимський патріарх Теофан III висвятив митрополита Іова Борецького і єпископів українсько-білоруської православної церкви.
У березні 1620 року до короля Сигізмунда III Вази було відправлено запорозьке посольство з вимогами легалізувати православну церковну ієрархію, позбавити унійне духовенство церковної влади і бенефіціїв та ін. В разі відхилення цих вимог козаки відмовлялися брати участь у війні Речі Посполитої з Османською імперією. Одночасно з відправкою цього посольства Яків Бородавка звернувся до канцлера литовського князя Х. Радзивілла з пропозицією укласти православно-протестантський політичний союз задля спільного відстоювання своїх конфесійних прав і свобод у Речі Посполитій, а також повідомив йому про намір запорожців розв'язати православно-унійні суперечності силовими методами. У цьому Якова Бородавку активно підтримував київський православний митрополит Іов Борецький.
У червні 1621 року в урочищі Суха Діброва зібралася козацька рада для розгляду питання про участь Війська Запорозького у війні проти Османської імперії. В раді взяли участь понад 50 тис. козаків та представники православного духовенства. Перед урядом Речі Посполитої були висунуті вимоги про дотримання конфесійних прав та свобод православних і відправлено послів до Варшави (у тому числі П. Конашевича-Сагайдачного та Й. Курцевича-Коріятовича).
За ухвалою ради понад 40-тисячне козацьке військо на чолі з Яковом Бородавкою виступило в похід проти османів. Однак гетьман не квапився з'єднуватися з коронним військом, очевидно, хотів дочекатися інформації від запорозьких послів про результати свого посольства. Разом з тим після поразки гетьмана Жолкевського під Цецорою він один насмілився здійснити похід в Молдову і прогнати на короткий час султанського ставленика Стефана IX Томшу. Козаки зруйнували місто Сороки і перемогли сілістрійського пашу, який загинув у бою.
Коли Сагайдачний вернувся з Варшави до козацького війська під Хотин, серед запорожців взяли гору ворожі до Якова Бородавки настрої. Як військовий провідник він був звинувачений у певних воєнних прорахунках і позбавлений гетьманської булави на користь Сагайдачного.
Багато історичних пісень повідомляють, що Бородавка гетьманував ще перед цим — після гетьмана Кішки і до 1606 року.
Джерела Редагувати
- Голобуцкий В. А. Запорожское казачество. — Киев, 1957. С. 162, 173—179.
- Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях.- Луцьк: Вежа, 2000.
- Довідник з історії України. За ред. І.Підкови та Р.Шуста.- К.: Генеза, 1993 [ 10 квітня 2009 у Wayback Machine.]
- Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — ISBN 5-325-00781-5.
- Віталій Щербак. Українське козацтво: формування соціального стану. Друга половина XV — середина XVII ст..- К.: Києво-Могилянська академія, 2006 [ 12 жовтня 2011 у Wayback Machine.]
- П. М. Сас.. БОРОДАВКА Яків// Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: В-во «Наукова думка», 2003. — 688 с.: іл. [ 4 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
| Попередник ? | Гетьман України 1619-1623 з перервами | Наступник ? |