Юхи́м Леоні́дович Звягі́льський (20 лютого 1933, Сталіне (нині Донецьк, Україна), Українська СРР — 6 листопада 2021, Київ, Україна) — український політичний та громадський діяч, виконувач обов'язків Прем'єр-міністра України (з вересня 1993 по червень 1994), 4-й віце-прем'єр-міністр України, народний депутат України I—VIII скликань (1990—2019), директор шахтоуправління Куйбишевська (1970—1979), директор шахти імені Засядька (1979—1992).
| Юхим Леонідович Звягільський | |
|---|---|
| | |
| в.о. Прем'єр-міністра України | |
| 22 вересня 1993 — 16 червня 1994 | |
| Президент | Кравчук Леонід Макарович |
| Попередник | Кучма Леонід Данилович |
| Наступник | Масол Віталій Андрійович |
| 4-й Перший віце-прем'єр-міністр України | |
| 11 червня 1993 — 4 липня 1994 | |
| Президент | Кравчук Леонід Макарович |
| Попередник | Юхновський Ігор Рафаїлович |
| Наступник | Марчук Євген Кирилович |
| Народився | 20 лютого 1933 Сталіне, нині Донецьк, Українська РСР, СРСР |
| Помер | 6 листопада 2021 (88 років) Київ, Україна |
| Похований | Байкове кладовище |
| Відомий як | політик |
| Громадянство | СРСР→ Україна |
| Національність | єврей |
| Alma mater | ДВНЗ ДонНТУ |
| Політична партія | Партія регіонів, Опозиційний блок |
| Батько | Леонід Звягільський |
| У шлюбі з | Людмила Юхимівна (1931) |
| Діти | дочка Стелла |
| Нагороди | |
| Підпис | |
| Юхим Леонідович Звягільський на сайті Верховної Ради | |
| Висловлювання у Вікіцитатах | |
| Медіафайли у Вікісховищі | |
Герой Соціалістичної Праці (1986), Герой України (2003), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2002), доктор технічних наук (2001), професор (1992). Заслужений шахтар УРСР. Почесний громадянин Донецька. Співпрезидент Єврейської конференції України. Один зі співзасновників та колишній член Партії регіонів. Єдиний депутат, який був у всіх перших восьми скликаннях Верховної Ради України.
Біографія Редагувати
Народився 20 лютого 1933 року в Сталіному (нині Донецьк) в родині службовця Леоніда Звягільського.
1956 року закінчив Донецький індустріальний інститут, здобув спеціальність гірничого інженера. Працював на шахті № 13 тресту «Куйбишеввугілля» помічником начальника, потім — начальником вугільної дільниці, головним інженером, директором. Одночасно займався науковою діяльністю. Від 1975 року — директор шахтоуправління «Куйбишевське» виробничого об'єднання «Донецьквугілля». Від 1979 року — директор шахти ім. Засядька виробничого об'єднання «Донецьквугілля».
Політичну кар'єру Звягільський починає ще в 1990 році. Обирається до складу першого скликання Верховної Ради України від КПРС. У березні 1990 року обраний Народним депутатом I скл. від Донецької області. Від листопада 1992 року — голова Донецької міської ради народних депутатів та голова виконкому.
У 1993 році Звягільський входить до складу Кабінету міністрів тодішнього прем'єр-міністра і другого президента України Леоніда Кучми. У червні 1993 року призначений першим віце-прем'єр-міністром України, а у вересні 1993 року на нього покладено виконання обов'язків прем'єр-міністра України. Навесні 1994 року обраний Народним депутатом України 2-го скликання. 4 липня 1994 року звільнений з посади першого віце-прем'єра.
В ході компанії по виборах президента України 1994 року був однією з головних мішеней критики опозиції президентові Леоніду Кравчуку, звинувачувався у зловживанні службовим положенням тощо. В результаті цієї компанії, тиску і погроз, опинився під слідством.
У 1994 році навколо персони Звягільського вибухнув величезний скандал, унаслідок якого щодо нього було відкрито справу в зв'язку з перевищенням ним своїх службових повноважень. Щоб не сідати за ґрати, нардеп був змушений сховатися в Ізраїлі в надії, що колись дебати вщухнуть.
Звягільського також звинувачували у вивезенні у 1994 році 300 млн доларів нелегальної готівки до Ізраїлю за допомогою ізраїльської спецслужби «Натів».
З листопада 1994 по березень 1997 року проживав в Ізраїлі, переховуючись від слідства. Ближче до кінця 1990-х рр. опозиція нагадала про те, що сталося, і навіть знайшла підтримку у Верховній Раді. У Генпрокуратуру було направлено запит про порушення кримінальної справи проти таких особистостей, як Кучма, Звягільський і колишній міністр Євген Лобов. Причиною було привласнення і розтрата 12 млн німецьких марок, які належали державі. У запиті фігурували такі поняття, як «організована злочинна група» і «незаконне привласнення в особливо великих розмірах». Заявлялося, що Юхим Леонідович розтратив виділені ФРН кошти в складі злочинного угруповання. На жаль, це звернення не призвело до жодних юридичних наслідків. Раніше ЗМІ стверджували, що Звягільський має величезний авторитет серед усього Донецького регіону і має дуже великий вплив.
За заявами численних джерел, торги за закриття справ проти Звягільського з його тодішнім патроном Леонідом Кучмою і їх загальними ворогами запекло йшли кілька років. Згідно анонімам, закриття кримінальних справ обійшлося політику в суму з шістьма нулями.
Після повернення став головою правління орендарів ОП «Шахта імені О. Ф. Засядька».
Повертається до активної політичної діяльності в 1997 році, одночасно займаючись справами орендного підприємства Шахта імені Засядько, яке в той же період постійно фігурувало в заголовках в зв'язку з численними аваріями зі смертельними наслідками.
У 1998—2002 роках — Народний депутат України 3-го скликання, активно займається будівництвом партійного осередку нової на той момент політичної сили на сході України — Партії регіонів. Член Комітету у закордонних справах і зв'язках з СНД. Народний депутат IV скл. з квітня 2002 року.
У 1999 році разом з депутатами Володимиром Рибаком та Миколою Янковським співпрацював з об'єднанням «За єдність, згоду і відродження»
У 2006 році став народним депутатом України (№ 9 списку Партії регіонів). У 2007 році вшосте став народним депутатом України (знову дев'ятий номер списку Партії регіонів), що вже тоді становило єдиний випадок. У 2012 році усьоме став народним депутатом України від Партії регіонів (ОВО № 45), і найстаршим депутатом Верховної Ради України.
Протягом 2006—2007 року — нардеп і одночасно член фракції Партії регіонів. З 2007 по 2012 рік — нардеп Партії регіонів.
У 2014 році стає народним обранцем від Опозиційного блоку, а також є членом фракції. Із цього часу член Комітету Верховної Ради України з питань паливно-енергетичного комплексу.
Під час Євромайдану, 16 січня 2014 року проголосував за «диктаторські» закони, і не голосував за їх скасування.
На позачергових парламентських виборах 2014 року знову здобув перемогу в одномандатному окрузі № 45. При цьому вибори відбулися лише на чотирьох дільницях округу.
Був членом Комітету Верховної Ради України у закордонних справах та співголовою Єврейської конференції України.
На подив багатьох, влітку 2019 року восьмикратний, вічний народний депутат самостійно відмовляється від участі в дев'ятих на його рахунку парламентських виборах і йде на пенсію у віці 86 років.
Смерть Редагувати
4 листопада 2021 року потрапив до реанімації через ускладнення від COVID-19, помер 6 листопада в Києві на 89-му році життя. Похований 9 листопада на центральній алеї Байкового кладовища (ділянка № 42а).
Доходи Редагувати
Юхим Звягільський був досить заможною людиною і не приховував цього. Згідно з оцінкою незалежних експертів, в період з 2010 по 2013 року його статки оцінювалися в 240—170 мільйонів гривень. У 2017 році він декларував дохід, що перевищує 16 мільйонів гривень. Також у літнього нардепа були вражаючі заощадження в банках, а конкретно, 85 млн 472 тис. гривень, 1 млн 442 тис. доларів і 183 тис. євро. Готівкові заощадження політика і його дружини також вражають: 1 млн 300 тис. гривень., 87 тис. доларів і 19 тис. євро. Дружина нардепа декларувала 140 тис. гривень і 17 тис. доларів. Звягільський заявляв права на два авто марок Lexus і BMW 760LI.
Чутки та скандали Редагувати
Будучи багаторічним директором донецької шахти імені Засядька, саме Юхим Леонідович є відповідальним за її катастрофічний техні́чний знос, постійне недотримання норм експлуатації та безпеки, що спричинило за собою численні жертви серед гірників. У період з 1999 по 2015 року на шахті сталося шість великих аварій, які забрали сотні життів. При цьому, сам Звягільський жодного разу не був притягнутий хоча б до дисциплінарної відповідальності за допущення аварійних ситуацій.
Згідно з поширеною думкою, як важіль тиску на Київ він придумав ідею створення Південно-Східної Української Автономної Республіки, яку в народі назвали ПіСУАР. Метою проекту був шантаж уряду з метою збереження субсидування донецьких і луганських шахт, більшість яких є збитковими, і невтручання в корупційні справи керівників галузі. Вважалося, що субсидії та лояльності з Києва гарантувала б владі спокій від можливих сепаратистів.
Численні джерела стверджують, що Звягільський уже кілька десятиліть є громадянином Ізраїлю, що порушує норми українського законодавства і позбавляє право займати державні пости.
Саме Звягільського називають батьком української корупції і одним з організаторів перших незаконних схем в парламенті і верхівці виконавчої влади, коли за певні гроші можна вирішити будь-які питання.
Окремі ЗМІ частково покладали на Звягільського відповідальність за підтримку проросійських настроїв, а після і бойовиків, які спровокували війну на сході України і окупацію Криму і Донбасу російською армією.
Депутата від одного з найбідніших регіонів України ловили на незаконних активах. Зокрема, на внучку політика нібито був оформлений розкішний особняк в Швейцарії, вартістю в мільйони доларів.
Нардепа звинувачували в незаконному отриманні контролю за багатими ресурсами ділянками землі, зокрема, вугільними родовищами і нафтовими ділянками на сході країни.
Протягом останніх шести років Звягільського постійно звинувачували в незаконній комерційній діяльності на території так званої ДНР, торгівлі з бойовиками і окупантами. Зокрема зазначалося, що за роботу шахти імені Засядька і наявних там активів, український нардеп перераховував терористам сотні мільйонів російських рублів на рік.
Нагороди і звання Редагувати
СРСР та УРСР Редагувати
- Герой Соціалістичної Праці (1986).
- Ордени Леніна (1986), Жовтневої революції (1981), Трудового Червоного Прапора (1971).
- Медаль «За доблесну працю. В ознаменування 100-річчя з дня народження В. І. Леніна» (1970).
- Заслужений шахтар України (1979).
Україна Редагувати
- 20 лютого 2003, в день 70-річчя Юхима Звягільського, йому присвоєно звання Герой України з врученням ордена Держави за визначні особисті заслуги перед Українською державою у розвитку вугільної промисловості, багаторічну законотворчу діяльність.
- Орден князя Ярослава Мудрого IV ст. (27 квітня 2013) — за вагомий особистий внесок у соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення, багаторічну сумлінну працю.
- Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (18 серпня 2009) — за вагомий особистий внесок у державне будівництво, багаторічну сумлінну працю, високий професіоналізм та з нагоди 18-ї річниці незалежності України.
- Державна премія України в галузі науки і техніки 2002 року — за розробку і впровадження нових ресурсозберігаючих засобів кріплення і охоронних конструкцій капітальних виробок на основі геомеханіки системи «кріплення — породний масив», що забезпечують ефективну експлуатацію вугільних шахт України (у складі колективу).
- Почесна грамота Кабінету Міністрів України (20 лютого 2003).
- Почесний громадянин м. Донецька (1998).
- Одна з вулиць Донецька в Київському районі міста з 2003 року має ім'я Юхима Звягільського.
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- . BBC News Україна (укр.). Архів оригіналу за 8 листопада 2021. Процитовано 6 листопада 2021.
- — офіційний сайт Партії регіонів, станом на липень 2001 року
- Архів оригіналу за 4 листопада 2014. Процитовано 1 грудня 2014.
- . Архів оригіналу за 29 листопада 2014. Процитовано 22 листопада 2014.
- . Архів оригіналу за 20 січня 2014. Процитовано 8 листопада 2014.
- . Архів оригіналу за 2 березня 2014. Процитовано 8 листопада 2014.
- . Архів оригіналу за 29 листопада 2012. Процитовано 20 лютого 2013.
- . 24 Канал (укр.). Архів оригіналу за 6 листопада 2021. Процитовано 6 листопада 2021.
- Указ Президента України № 144/2003 від 20 лютого 2003 року «Про присвоєння Ю. Звягільському звання Герой України»
- . Архів оригіналу за 3 травня 2013. Процитовано 28 квітня 2013.
- . Архів оригіналу за 14 січня 2021. Процитовано 28 квітня 2013.
- . Архів оригіналу за 13 січня 2021. Процитовано 24 березня 2011.
- . Архів оригіналу за 13 січня 2021. Процитовано 24 березня 2011.
- . Архів оригіналу за 31 серпня 2018. Процитовано 31 серпня 2018.
Джерела Редагувати
- Помер Юхим Звягільський [ 6 листопада 2021 у Wayback Machine.]// Укрінформ, 06.11.2021
- Головко В. В. Звягільський Юхим Леонідович [ 6 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 320. — 672 с. : іл. — ISBN 966-00-0610-1.
- Довідник «Хто є хто в Україні», видавництво «К. І.С» [ 18 липня 2020 у Wayback Machine.]
Посилання Редагувати
- Помер народний депутат восьми скликань Юхим Звягільський [ 6 листопада 2021 у Wayback Machine.]// Радіо Свобода, 06.11.2021
| Попередник: | 2-й в.о. Прем'єр-міністра України 22 вересня 1993 — 15 липня 1994 | Наступник: |
| Кучма Леонід Данилович | Масол Віталій Андрійович |