Юхан Борген (норв. Johan Borgen) 28 квітня 1902 Осло, Християнія — 16 жовтня 1979) — норвезький письменник, один з найбільших європейських письменників ХХ ст.
Юхан Борген | |
---|---|
норв. Johan Borgen | |
Ім'я при народженні | норв. Johan Collett Müller Borgen |
Псевдонім | Mumle Gåsegg |
Народився | 28 квітня 1902[…] Християнія[d], Норвегія |
Помер | 16 жовтня 1979[…] (77 років), 15 жовтня 1979 (77 років) або 16 листопада 1979 (77 років) Hvalerd, Естфол, Норвегія |
Країна | Норвегія |
Діяльність | письменник, літературний критик, журналіст, драматург, публіцист, критик |
Мова творів | норвезька |
Роки активності | з 1925 |
Жанр | роман і оповідання |
У шлюбі з | Annemarta Borgend |
Діти | Brett Borgend і Ane Borgend |
Нагороди | |
| |
Юхан Борген у Вікісховищі |
Син адвоката. Літературну діяльність почав, як журналіст. Збірники «Спостереження і заперечення» («Betraktninger og anfektelser», під псевд. Мумле Госегг, 1932) і «60 Мумле Госегг» («60 Mumle Gåsegg», 1936), направлені головним чином проти буржуазного лицемірства, принесли Боргену репутацію одного з найкрупніших гумористів Норвегії. Перший роман Боргена «Підбиваючи підсумки» («Når alt kommer til alt», 1934) зображає рефлектуючого буржуазного інтелігента. В п’єсах 30-х рр. «Конторшеф Лі» (1936), «Поки ми чекаємо» (1938) та ін. Борген показав себе майстром психологічного аналізу. Під час 2-ї Світової війни емігрував у Швецію, де написав «Літа немає і не буде» («Ingen sommer», Стокгольм, 1944, в Осло вид. в 1946) про настрої норвезької інтелігенції під час окупації. В романі «Стежка кохання» (1946) Борген засуджує пасивність частини інтелігенції, ворожої до фашизму. В трилогії «Маленький лорд» («Lillelord», 1955), «Темні воды» («De mørke kilder» ,1956) и «Тепер йому не втекти» («Vi har ham nå», 1957) найвідомішому його творі, показане формування, розвиток та крах особистості головного героя. В романі «Я» («Jeg», 1959) Борген віддав шану методу фрейдистського психоаналізу.
Твори ред.
- Dager på Grini, [Oslo], 1945;
- Noveller i utvalg. 1936—1961, Oslo, 1961;
- Blåtind, Oslo, 1964;
- Ord gjennom år. Essays, Oslo, 1966;
- Trær alene i skogen, Oslo, 1969.
Література ред.
- Суриц Е., Заключительная часть трилогии Боргена, «Иностранная литература», 1958, № 8;
- Houm Ph., Norges litteratur fra 1914 til 1950 årene, Oslo, 1955;
- Nag М., J. Borgen — ord-kunstner og kjemper, «Friheten», 1962, 4 mai.
Примітки ред.
- ↑ Encyclopædia Britannica
- ↑ SNAC — 2010.
- Nationalencyklopedin — 1999.
- Discogs — 2000.
- ↑ Norsk biografisk leksikon — Kunnskapsforlaget. — ISSN 2464-1502
- Store norske leksikon — 1978. — ISSN 2464-1480
- Encyclopædia Universalis (Франція) — Encyclopædia Britannica.
- http://www.worldatlas.com/webimage/countrys/europe/norway/nofamous.htm
- http://www.infoplease.com/encyclopedia/entertainment/norwegian-literature.html
- LIBRIS — 2012.
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- https://nbl.snl.no/Egil_Kapstad
Посилання ред.
- Борген Юхан // Зарубіжні письменники. Енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2005. — Т. 1 : А — К. — С. 163. — ISBN 966-692-578-8.