| Ячейкін Юрій Дмитрович | |
|---|---|
| Псевдонім | Ю. Малий, Я. Карась та численні інші |
| Народився | 26 грудня 1933 Свердловськ, Уральська область, Російська СФРР, СРСР |
| Помер | 18 червня 2013 (79 років) |
| Громадянство | СРСР → Україна |
| Національність | росіянин |
| Діяльність | письменник |
| Alma mater | ННІ журналістики КНУ ім. Т. Шевченка |
| Мова творів | українська |
| Роки активності | 1957—2013 |
| Жанр | сатира, фантастика |
| Magnum opus | Пригоди капітана Небрехи |
| |
Яче́йкін Юрій Дмитрович (нар. 26 грудня 1933, Свердловськ — пом. 18 червня 2013) — український письменник і карикатурист. Найбільше відомий за циклом фантастико-гумористичних творів «Пригоди капітана Небрехи».
Біографія ред.
Юрій Ячейкін народився 26 грудня 1933 року в Свердловську (теперішній Єкатеринбург, Росія) в родині сталевара. За власними спогадами, ще з юності захоплювався фантастикою і читав будь-що з фантастичної літератури, що йому траплялося. Але тоді майбутній письменник помітив, що радянська «фантастика ближнього прицілу» майже не містить власне фантастики, а її прогнози навіть на найближчі роки часто не збуваються. Закінчивши середню школу, Юрій Ячейкін вступив до Київського державного університету ім. Тараса Шевченка на факультет журналістики. Там навчався з 1952 по 1957 рік, видавав рукописний журнал «УТЮГ» (Універсальне товариство юних гумористів), де опублікував свої твори «Нова історія Адама і Єви» і «Що і треба було довести». В цей час познайомився з Василем Симоненком і Анатолем Перепадею. Після цього два роки працював на заводі «Арсенал» у видавництві газети «Арсеналець». Пізніше писав фейлетони для газети «Вечірній Київ» (1960—1961), журналу «Перець» (1961—1968), працював в редакціях журналів «Вітчизна» і «Дніпро». Свої твори підписував псевдонімами, число яких перевищувало десяток.
Першою офіційною публікацією стала гумореска «Чому батьки тікають у відпустку?», надрукована в 1959 році в журналі «Вітчизна». Відтоді Юрій Ячейкін регулярно публікувався в періодичній пресі, а з 1965 року майже щорічно стали виходити і збірники його юмористики. У 1967 став членом Спілки письменників України. Крім літератури, Юрій Ячейкін займався карикатурою, виконував ілюстрації для журналу «Перець» та інших видань. Проте більшість його творів проілюстрував інший художник — Анатолій Василенко.
Коли радянська фантастика збагатилася творами таких авторів як брати Стругацькі та Єфремов, Ячейкін помітив прогалини в фантастиці україномовній. Також він зауважив, що в СРСР ігнорується ненаукова фантастика. Тому письменник став наслідувати гумористичну фантастику Гоголя, Марка Твена, щоб засобами сатири й гумору обійти обмеження. Зокрема так з'явився цикл «Пригоди капітана Небрехи». Пізніше Ячейкін згадував: «Якщо я писав свої твори, нічого не знаючи про фентезі, то не потрапив і під їхній вплив — моє невігластво пішло мені на користь. У моїх творах нема ніяких чудовиськ, ніяких жахів…». Письменник виступав за популяризацію дитячої літератури і критики дитячих творів, які тоді сприймалися як дещо неповноцінне.
Ячейкін прославився як автор книжок сатири та гумору, книжок для юнацтва, серед них: «Допотопна історія», «Зустрічі зі шпигуном», «Мемуари пророка Самуїла», «Однодобовий детектив», «Важко бути знаменитим», «За образом та подобою», «Слідство веде прокурор», «Кодова назва Ареса», «Рандеву зі Смертю», «Агент візантійської секрети», «Вірю — не вірю», «Люди без тіні», «Канікули серед пірамід», роману-дилогії «Пророцтво Ленори», «Друге бажання королеви», «Війна троянд», роману-трилогії «"Кодова назва "Едельвейс"», творами для дітей: «Дивовижні пригоди капітана Небрехи», «Оце повезло!», «Мої і чужі таємниці», «Народження АДАМАа», «Зоряні мандри капітана Небрехи», «Важке життя і небезпечні пригоди Павла Валеріановича Хвалимона», «Гості з греків», «Терези сміху» та ін.
В останні роки сильно хворів, майже осліп. Помер 18 червня 2013 року, похований на Байковому кладовищі.
Основні твори ред.
- Дивовижні пригоди Петра Фантастюка (1959)
- Фантастико-гумористичний цикл «Пригоди капітана Небрехи»
- Дивовижні пригоди капітана міжзоряного плавання Небрехи та його вірного штурмана Азимута у Всесвіті і на Землі (1965)
- Сувенір капітана Небрехи (1964)
- Розмова з дзеркалом (1964)
- Цікава арифметика (1964)
- Яблуко незгоди (1964)
- Пригоди на планеті стрибунців (1964)
- У часи комети (1964)
- Штучне око магістра Кіміхли (1969)
- Планета, якої нема (1969)
- По той бік світла (1969)
- Таємниця більярдної кулі (1965)
- Уславлений робот Малюк (Біографія робота) (1963)
- Народження АДАМа (1966)
- Спалах понаднової зірки (1969)
- На волосину від плагіату. З нових пригод капітана Небрехи (1970)
- Космічна халепа капітана Небрехи (1987)
- Дивовижні пригоди капітана міжзоряного плавання Небрехи та його вірного штурмана Азимута у Всесвіті і на Землі (1965)
- Кіно! Кіно!! Кіно!!!
- Специфіка й світогляд (1971)
- Творчий зліт (1971)
- Невагома вага (1971)
- Словесні портрети
- Переднє слово (1971)
- Остап Вишня. Весна. Усмішка з маловідомих творів (1989)
- Федір Маківчук. Здоровенькі були! (1989)
- Микола Білкун. Ми — люди свідомі (1971)
- Андрій Крижанівський. Батьки і діти (1971)
- Дмитро Молякевич. Про це — потім (1971)
- Юрій Прокопченко. Технологічний момент (1971)
- Іван Сочивець. Лисина і пиво (1989)
- Олег Чорногуз. Розмова з дзеркалом (1989)
- Химери зеленого змія: Коротка антологія НФ (1971—1989)
- Під кодовою назвою «Едельвейс» (у співавторстві з Петром Поплавським)
- Посланець (1979)
- Сплячий лелека (1981)
- Блакитна лінія (1984)
- Слідство веде прокуратор (1989)
- Нідзя Токугави (1991)
- Королівське прокляття
- Друге бажання королеви (2004)
- Війна Троянд (2005)
- Орлиця у двох коронах (2008)
Твори перекладені понад 20 мовами, повість «Допотопна історія» та декілька оповідань увійшли до багатотомної антології «Майстри світового гумору» (Югославія, 1968).
Нагороди і премії ред.
- Лауреат міжнародного конкурсу гумористів «Алеко»;
- Лауреат республіканської премії імені Миколи Трублаїні;
- Лауреат болгарської премії за гумористику «Срібний Їжак»;
- Дипломант літературного конкурсу КДБ СРСР «За найкращі твори літератури і кіно про чекістів та прикордонників».
Примітки ред.
- Помер письменник Юрій Ячейкін. Укр.Літ, засновник – НСПУ. Архів оригіналу за 24 червня 2013. Процитовано 19 червня 2013.
- Помер письменник Юрій Ячейкін : Укр.Літ, засновник – НСПУ. archive.is. 21 червня 2013. Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 17 грудня 2016.
- ↑ . Лаборатория фантастики (російською). Архів оригіналу за 29 грудня 2016. Процитовано 17 грудня 2016.
- Ячейкін Ю. Про обов'язковість казки для дітей та літератур. критики / Ю. Ячейкін // К., 1969. — С.201-206.
- . bukvoid.com.ua. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 17 грудня 2016.
- . ЛітАкцент. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 17 грудня 2016.
Література ред.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
- Авраменко Олег // Фантасты современной Украины. Энциклопедический справочник / под редакцией доктора филологических наук, профессора И. В. Чёрного. — Харьков: Издательский дом «Инвестор», 2007. — 640 с.
- Карацупа В. Українська фантастика другої половини ХХ століття у періодиці та книжкових виданнях / В. Карацупа, О. Левченко // Вісник Львівського університету. Сер. : Книгознавство, бібліотекознавство та інформаційні технології. — 2012. — Вип. 7. — С. 216—243.
Посилання ред.
- [[https://web.archive.org/web/20161220144901/http://vsiknygy.net.ua/interview/458/ Архівовано 20 грудня 2016 у Wayback Machine.] Юрій Ячейкін: «Капітан Небреха ─ це козак-характерник у космосі»]
- Твори Юрія Ячейкіна на «Українському Центрі» [ 26 січня 2021 у Wayback Machine.]
- Інформація про автора на «Лаборатории фантастики» [ 29 грудня 2016 у Wayback Machine.]