Щитник Віллара Dryopteris villarii вид рослин із родини щитникових Dryopteridaceae зростає у Європі й Грузії Біологічна

Щитник Віллара (Dryopteris villarii) — вид рослин із родини щитникових (Dryopteridaceae), зростає у Європі й Грузії.

Щитник Віллара
Біологічна класифікація
Царство:	Рослини (Plantae)
Клада:	Судинні рослини (Tracheophyta)
Відділ:	Папоротеподібні (Polypodiophyta)
Клас:	Папоротевидні (Polypodiopsida)
Порядок:	Багатоніжкові (Polypodiales)
Підпорядок:	Polypodiineae
Родина:	Щитникові (Dryopteridaceae)
Рід:	Щитник (Dryopteris)
Вид:	D. villarii
Біноміальна назва
*Dryopteris villarii* (Bell) Woyn. ex Schinz & Thell., 1915

Опис ред.

Багаторічна рослина, вкрита жовтуватими залозами. Листки 15–60 см завдовжки, вузьколанцетні, подвійно перисті, у кластерах, запашні. Сегменти листка довгасто-ланцетні, перисті, численні, ланцетоподібно-зубчасті. Ніжка листка товста, завдовжки приблизно 1/2 довжини пластини, чорна біля основи, на решті довжини бліда або жовто-зелена, зі світло-червоно-бурими однотонними лусочками. Соруси чіткі, у 2 ряди, зрілі соруси частково торкаються. 2n=82, 164.

Поширення ред.

Зростає у Європі (Албанія, Австрія, Англія, Болгарія, Франція [у т. ч. Корсика], Німеччина, Греція, Швейцарія, Ліхтенштейн, Іспанія [у т. ч. Балеари], Італія [у т. ч. Сардинія, Сицилія], Боснія і Герцеговина, Чорногорія, Хорватія, Македонія, Сербія та Косово, Словенія, Україна — Крим, Північний Кавказ) й Грузії. Населяє скелі та осипи високих гір.

В Україні вид виявлений у Гірському Криму. У ЧКУ має статус «вразливий».

Галерея ред.

Примітки ред.

. Das nationale Daten- und Informationszentrum der Schweizer Flora. Архів оригіналу за 9 серпня 2020. Процитовано 12.09.2021. (нім.)
↑ . Tela Botanica. Архів оригіналу за 12 вересня 2021. Процитовано 12.09.2021. (фр.)
. Catalogue of Life. Архів оригіналу за 12 вересня 2021. Процитовано 12.09.2021. (англ.)
. Plants of the World Online. Kew Science. Архів оригіналу за 26 липня 2020. Процитовано 12.09.2021. (англ.)
. Euro+Med Plantbase. Архів оригіналу за 12 вересня 2021. Процитовано 12.09.2021. (англ.)
Махиня, Л. М.; Мінарченко, В. М.; Двірна, Т. С.; Тимченко, І. А.; Ковальська, Н. П. Лікарські папоротеподібні, плауноподібні та хвощеподібні України. — Київ : Паливода А. В, 2018. — 181 с.

Це незавершена стаття про папороті.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] . Das nationale Daten- und Informationszentrum der Schweizer Flora. Архів оригіналу за 9 серпня 2020. Процитовано 12.09.2021. (нім.)

[tela-botanica-2] . Tela Botanica. Архів оригіналу за 12 вересня 2021. Процитовано 12.09.2021. (фр.)

[3] . Catalogue of Life. Архів оригіналу за 12 вересня 2021. Процитовано 12.09.2021. (англ.)

[4] . Plants of the World Online. Kew Science. Архів оригіналу за 26 липня 2020. Процитовано 12.09.2021. (англ.)

[5] . Euro+Med Plantbase. Архів оригіналу за 12 вересня 2021. Процитовано 12.09.2021. (англ.)

[6] Махиня, Л. М.; Мінарченко, В. М.; Двірна, Т. С.; Тимченко, І. А.; Ковальська, Н. П. Лікарські папоротеподібні, плауноподібні та хвощеподібні України. — Київ : Паливода А. В, 2018. — 181 с.