Щербако́в Олекса́ндр Фе́дорович (нар. 23 жовтня 1923 — 2 листопада 2002, Київ, Україна) — Герой Радянського Союзу, в часи Другої Світової війни — начальник розвідки 105-го дивізіону 36-го гвардійського мінометного полку 3-ї гвардійської танкової армії Воронезького фронту, гвардії старший лейтенант.
| Олександр Федорович Щербаков | |
|---|---|
| | |
| Народження | 23 жовтня 1923 Полтава, за іншими даними Рославль |
| Смерть | 2 листопада 2002 (79 років) Київ, Україна |
| Поховання | Байкове кладовище |
| Країна | СРСР→ Україна |
| Рід військ | артилерія |
| Роки служби | 1941-1955 |
| Партія | КПРС |
| Звання | старший лейтенант |
| Війни / битви | німецько-радянська війна |
| Нагороди |
Біографія ред.
Народився 23 жовтня 1923 року в Полтаві (за іншими даними — в місті Рославль нині Смоленської області) в робочій сім'ї. Після закінчення семи класів полтавської середньої школи № 15 поступив у 1938 році в механіко-технологічний технікум.
У Червону армію призваний у жовтні 1941 року. Закінчив свердловське піхотне училище. В серпні того ж року направлений у діючу армію на посаду командира взводу 36-го гвардійського мінометного полку. Гвардії старший лейтенант Щербаков особливо відзначився при форсуванні Дніпра і в боях на Букринському плацдармі.
23 вересня 1943 року гвардії старший лейтенант Олександр Щербаков з розвідувальною групою з п'ятьох добровольців разом з передовими стрілецькими підрозділами форсував Дніпро в районі села Григорівка. Свій спостережний пункт Щербаков обладнав поблизу переднього краю, виявив об'єкти ураження, визначив місця переправ і звідси коректував вогонь «катюш». Противник одинадцять разів намагався контратакувати наших воїнів, але, зміталися вогнем гвардійських мінометов, втрачаючи сотні убитих і поранених. На ділянці старшого лейтенанта Щербакова ворог втратив шість танків і декілька сотень солдат і офіцерів. Сам Щербаков був важко поранений і контужений, але не покинув позиції.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 грудня 1943 року за зразкове виконання бойових завдань командування, особисту відвагу і рішучість, проявлені при форсуванні Дніпра, гвардії старшому лейтенанту Щербакову Олександру Федоровичу було присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі Золота Зірка.
Наприкінці 1944 року О. Ф. Щербаков був направлений на навчання до військової академії, але наслідки важкого поранення і контузії не дозволили її закінчити.
Після війни продовжував службу в ЗС СРСР на командних посадах. З 1955 року підполковник Щербаков — в запасі. Після виходу в запас Олександр Федорович Щербаков проживав у Києві. Працював у Київській філії Всесоюзного науково-дослідного інституту монтажспецбуду старшим інженером.
Помер 2 листопада 2002 року. Похований у колумбарії Байкового кладовища.
Нагороди ред.
- Медаль «Золота Зірка» Героя Радянського Союзу (№ 2340)
- Орден Леніна
- Два ордени Вітчизняної війни 1-й ступеня
- медалі
Примітки ред.
- ↑ Біографія Олександра Федоровича Щербакова [ 28 вересня 2013 у Wayback Machine.] на сайті Полтава історична [ 3 серпня 2013 у Wayback Machine.]
- ↑ Біографія Олександра Федоровича Щербакова [ 24 травня 2012 у Wayback Machine.] на сайті Герои страны [ 5 лютого 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
Джерела ред.
- Біографія Олександра Федоровича Щербакова [ 28 вересня 2013 у Wayback Machine.] на сайті Полтава історична [ 3 серпня 2013 у Wayback Machine.]
- Біографія Олександра Федоровича Щербакова [ 24 травня 2012 у Wayback Machine.] на сайті Герои страны [ 5 лютого 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
- Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М.: Воениздат, 1988. — Т. 2. — 863 с. — ISBN 5-203-00536-2