Михайло Щенятєв (рос. Михаил Данилович Щенятев; д/н — 1534) — військовий та державний діяч великого князівства Московського.
| Дата смерті | 1534 |
|---|---|
| Батько | Данило Щеня |
| Дитина | Щенятєв Петро Михайлович і Q4528698? |
Життєпис ред.
Належав до роду Патрикеєвих. Єдиний син воєводи Данили Щені-Патрикеєва та доньки князя Івана Васильовича Горбатого-Шуйського. Став першим, хто носив прізвище Щенятєва. Ймовірно почав військову службу під орудою батька, набувши певного досвіду.
Брав участь у війні з Литвою. У 1490, 1493 і 1494 роках як перший воєвода полків Правої руки брав участь у походах на Вязьму. напередодні чергової війни з Литвою у 1507 році призначається першим воєводою Великого полку в Одоєві, що розташовувався на кордоні. З початком бойових дій обороняв місто від нападів литовців та кримських татар. У січні 1510 році доручено пересилити зі Пскову до Новгороду посадників і знатних псковитянами з родинами, а звідти до Москви.
У 1511 році року призначено другим воєвода Великого полку на південний кордон. Тут проводив до Путивля ханшу Нур-Султан, дружиною кримського хана Менґлі I Ґерая, що відвідувала своїх дітей у Москві та Казанні й поверталася до Криму. Невдовзі стає першим воєводою Великого полку для охорони кордону від кримських татар.
1512 брав участь у відбиття нападу кримських татар. Того ж року долучився до нової війни з Литвою, де очолив полк Правої руки під загальною орудою свого батька. 11 серпня 1513 року під час походу великого князя Московського Василя III на Смоленськ, був посланий першим воєводою полку Правої руки як авангард основних сил. За різними відомостями наприкінці 1513 року або у травні 1514 року отримав чин боярина. Під час наступного походу на Смоленськ в 1514 знову був на чолі полку правої руки, а після взяття міста 7 серпня, посилений смолянами полк Щенятєва здійснив успішний рейд углиб литовської території, під час якого владу Москви покірно визнали міста Мстиславль, Кричів та Дубрівна. Призначено першим воєводою Великого полку до Мстиславля, привівши усіх жителів до присяги на вірність Москві. У 1515 році, під час походу до Дорогобужа, обіймав посаду першого воєводи передового полку, і того ж року воєвода Великого полку під час походу від Великих Лук до Полоцька.
1516 року перебував на воєводстві Вязьмі. Восени 1517 року був посланий воєводою до Серпухова до князя Андрія Старицького, замінивши князя Д. В. Ростовського-Оболенського. У 1518—1519 роках призначено першим воєводою великого полку на Оці для охорони від кримських татар. Невдовзі знову долучився до військових кампанії проти Великого князівства Литовського.
У 1520 році один із членів Боярської думи. Воднчоас призначається першим воєводою у майбутньому поході на Литву, але в Дорогобужі надійшов наказ припинити кампанію. Полки князя вже були зібрані в Дорогобужі, коли з Москви прибула звістка про скасування експедиції 1521 року під час нападу кримськотатарських військ на Москву стояв воєводою в Тарусі, потім переміщений першим воєводою до Серпухову. У травні 1522 року, напередодні очікуваного нападу кримських татар, із сотнею «найкращих» дворян супроводжував Василя III до коломенського військового табор, у де сам отримав призначення другим воєводою Великого полку, поступившись місцем головнокомандувача князеві Д. Ф. Бєльському.
1526 року зазнав опалу через негативне ставлення до розлучення Василя III із Соломонією та шлюбу з Оленою Глинською. Тому його було відправлено у фактичне заслання, призначивши 1527 року воєводою у Костромі. Знято опалу 1530 року у зв'язку з народженням спадкоємця. В 1531 стояв першим воєводою в Серпухові, потім переведено до Кашири. 1534 року приводив жителів Устюга до присяги у вірності Василю III, після чого постригся з ім'ям Мисаїл і помер цього ж року.
Родина ред.
- Василь (?—1547), боярин, воєвода.
- Петро (?—1568), боярин, воєвода
- донька — дружина князя Івана Бєльського
Джерела ред.
- Белов Н. В. Князья Щенятевы — воеводы Московского государства XVI в. // Историческое обозрение. Вып. 21. М., 2020. С. 61–67.
- В. Корсакова. Щенятев, Михаил Данилович // Русский биографический словарь: в 25 томах. — СПб.—М., 1896—1918.