Іван Леонтійович Шура-Бура (* 1891, м.Борзна, тепер Чернігівська область — † 23 листопада 1921, містечко Базар, Базарська волость, Овруцький повіт, Волинська губернія) — підполковник Армії УНР.
| Іван Леонтійович Шура-Бура | |
|---|---|
| Підполковник | |
| | |
| Загальна інформація | |
| Народження | 1891 м.Борзна, Чернігівська губернія, Російська імперія, тепер Чернігівська область, Україна |
| Смерть | 23 листопада 1921 с. Базар, Овруцький повіт, Волинська губернія, тепер Народицький район, Житомирська область, Україна |
| Національність | українець |
| Військова служба | |
| Роки служби | 1918–1921 |
| Приналежність | УНР |
| Вид ЗС | Армія УНР |
| Рід військ | Сухопутні війська |
| Війни / битви | |
| Командування | |
| командир Синьої батареї у складі 3-ї Залізної дивізії | |
| Нагороди та відзнаки | |
Життєпис Редагувати
1-й ряд зліва направо: Володимир Лаврик, підхор. Іван Назаренко, полк. Григорій Чижевський, ген. Олександр Загродський, підп. Олександр Недзвецький, підп. Микола Чижевський, підп. Іван Шура-Бура.
2-й ряд зліва направо: чот. Дмитро Рябінін, чот. Павло Кузенський, чот. Савко Стасюк, гуртковий Михайло Дяченко.
3-й ряд зліва напрво: рой. Прокіп Баснюк, чот. Тимко Михальчук, чот. Петро Демченко, рой. Вадим Околовський, чот. Семен Антонів, рой. Сергій Полонський, козак Максим Викторів.
Народився у м. Борзна Чернігівської губернії. Закінчив чотирикласне міське училище в м. Борзна та навчальну команду «вольноопределяющихся». Останнє звання у російській армії — підпоручик артилерії. У 1917 р. перебував у німецькому полоні.
У січні 1918 р. одним із перших вступив до 1-ї Української (Синьожупанної) дивізії. Згодом — командир кулеметної сотні 7-го Українського полку 2-ї Української (Синьожупанної) дивізії військ Центральної Ради.
Після ліквідації дивізії у травні 1918 р. повернувся у Борзну. Брав активну участь у протигетьманському повстанні. У грудні 1918 р. виїхав до Києва, де вступив до 1-го Синьожупанного полку військ Директорії. Був командиром кулеметної сотні 1-го (згодом — 7-го) Синього полку 3-ї Залізної дивізії Дієвої армії УНР. З липня 1919 р. — командир Синьої батареї у складі 3-ї Залізної дивізії Дієвої армії УНР. Учасник Першого Зимового походу: командир 5-ї кулеметної сотні 3-го кінного полку Дієвої армії УНР. У 1920 р. служив у 3-й гарматній бригаді 3-ї Залізної дивізії Армії УНР.
Учасник Другого Зимового походу в тому числі бою під Малими Міньками.
В полон потрапив 16 листопада 1921. Розстріляний червоними під Базаром 23 листопада 1921 року.
Реабілітований 25 березня 1998 р.
Вшанування пам'яті Редагувати
- Його ім'я вибите серед інших на Меморіалі Героїв Базару.
Примітки Редагувати
- по іншим даним — прапорщик артилерії
Джерела Редагувати
- Тинченко Я.. Офіцерський Армії Української Народної Республіки. 1917—1921 c.501
- Державний архів СБУ, арх. 74629 фп., т. 1, арк. 42 — 42 зв.
- За державність. Матеріяли до історії Війська Українського. — Каліш, 1932. — Збірник 3. — Стор. 216 А.
- Удовиченко О. Третя Залізна дивізія. — Нью-Йорк, 1982. — Т. 2. — С. 131, 200.