www.wikidata.uk-ua.nina.az

Шумилов Михайло Степанович У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Шумилов Миха йло Степа нович Шуми лов 17 ли

Шумилов Михайло Степанович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Шумилов.

Миха́йло Степа́нович Шуми́лов (17 листопада 1895(18951117), село Верхня Теча Шадринського повіту Пермської губернії, тепер Катайського району Курганської області, Російська Федерація — 28 червня 1975, місто Москва) — радянський військовий діяч, генерал-полковник. Герой Радянського Союзу (26.10.1943). Депутат Верховної Ради СРСР 3-го і 4-го скликань (1950—1958). Депутат Верховної Ради УРСР 2-го скликання.

Шумилов Михайло Степанович
Народився 5 (17) листопада 1895
Верхня Теча, Шадринський повітd
Помер 28 червня 1975(1975-06-28) (79 років)
Москва, СРСР
Поховання
Мамаїв курган : 

Країна  СРСР
Діяльність військовий керівник, політик
Alma mater Чугуївське військове училище, Постріл і Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації
Учасник Перша світова війна, Громадянська війна в Росії, Громадянська війна в Іспанії, німецько-радянська війна, вторгнення СРСР до Польщі (1939) і радянсько-фінська війна
Посада депутат Верховної ради СРСР[d]
Військове звання генерал-полковник
Партія КПРС
Діти Igor Shumilovd
Нагороди


Q64830429?

The Order "Defence of the Motherland" 2nd Classd

Q64830433?

Біографія ред.

Народився в родині селянина. З відзнакою закінчив сільську школу, в результаті чого отримав земську стипендію для вступу в учительську семінарію.

У 1916 році був призваний до лав російської імператорської армії, після чого був направлений на навчання в Чугуївське військове училище. Після закінчення військового училища у 1917 році в чині прапорщика був направлений на посаду молодшого офіцера Кременчуцького піхотного полку, у складі якого з березня 1917 року брав участь у бойових діях на Західному фронті під час Першої світової війни.

У кінці 1917 року вступив у загін Червоної гвардії, а у квітні 1918 року добровольцем був призваний до лав РСЧА.

У 1918 році вступив до лав РКП(б).

Брав участь у бойових діях на Східному і Південному фронтах. У складі 4-го Уральського стрілецького полку, сформованого в Шадринську, служив на посадах командира взводу, роти, полку. У 1919 році був призначений на посаду командира 85-ї особливої стрілецької бригади, разом з якою форсував Сиваш і штурмував Перекоп. Воював проти військ Махна в Україні. Після закінчення громадянської війни продовжив служити в армії на посаді командира батальйону.

Після закінчення курсів старшого і вищого командно-політичного складу у 1924 році був призначений на посаду начальника штабу стрілецького полку, а після закінчення курсів удосконалення командного складу «Постріл» в 1929 році був призначений на посаду командира і воєнкома стрілецького полку, у 1933 році — на посаду начальника штабу стрілецької дивізії, а в 1937 році — на посаду командира стрілецької дивізії.

Перебуваючи на посаді радника при командувачі групи армій Центрально-Південної зони, брав участь у бойових діях під час громадянської війни в Іспанії.

У квітні 1938 року був призначений на посаду командира 11-го стрілецького корпусу, дислокованого в Білоруському військовому окрузі, після чого брав участь у вересні 1939 року в захопленні Західної Білорусі, а потім у радянсько-фінській війні. У липні 1940 року 11-й стрілецький корпус був включений до складу Прибалтійського військового округу.

З початком німецько-радянської війни корпус під командуванням Шумилова брав участь в оборонній операції в Прибалтиці. Невдовзі корпус відступив до Чудського озера і Нарвського шосе. У серпні 1941 року був призначений на посаду заступника командувача 55-ї армії у складі Ленінградського фронту, однак у листопаді того ж року був відкликаний у Москву і перебував у розпорядженні Головного управління кадрів Народного комісаріату оборони.

У січні 1942 року був призначений на посаду заступника командувача 21-ї армії у складі Південно-Західного фронту, після чого брав участь у бойових діях літа 1942 року на харківському напрямку і на Дону. У серпні 1942 року був призначений на посаду командувача 64-ї армії, яка воювала на Сталінградському фронті. 31 січня 1943 року керував допитом генерала-фельдмаршала Фрідріха Паулюса, взятого в полон 64-ю армією під Сталінградом. 16 квітня 1943 року 64-а армія була перетворена у 7-у гвардійську.

23 серпня 1943 року зі сходу у місто Харків з боями вступили частини 7-ї гвардійської армії генерала Шумилова і разом з частинами 69-ї армії генерала Крючонкіна (на півночі), 53-ї армії генерала Манагарова, 5-ї гвардійської танкової армії генерала Ротмістрова (на заході) вибили німецькі війська з міста і захопили 23 серпня 1943 року Харків.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 жовтня 1943 року за вміле керівництво військовими з'єднаннями під час форсування Дніпра і проявлені при цьому мужність і героїзм гвардії генерал-полковнику Михайлу Степановичу Шумилову присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка».

Після закінчення війни продовжував командувати 7-ю гвардійською армією. У червні 1946 — лютому 1947 року — командувач 13-ї загальновійськової армії Прикарпатського військового округу.

У 1947 році був направлений на навчання на Вищі академічні курси при Вищій військовій академії імені Ворошилова, після закінчення яких у квітні 1948 року був призначений на посаду командувача Біломорського військового округу.

У травні 1949 — жовтні 1955 року — командувач Воронезького військового округу.

У 1956 році вийшов у відставку, проте в квітні 1958 року був повторно призваний до лав Радянської армії і призначений на посаду військового консультанта Групи генеральних інспекторів Міністерства оборони СРСР.

Помер 28 червня 1975 року в Москві. Похований на Мамаєвому кургані у Волгограді.

Військові звання ред.

Нагороди ред.

Примітки ред.

  1. ↑ Шумилов Михаил Степанович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
    d:Track:Q649d:Track:Q17378135

2. Соловьв Н.Н. Мемориальный комплекс Славы в Харькове: Фотоочерк /Фото Евсюкова Ю.В.-Изд.5. Х.: Прапор, 1984.-С.43,52,53,59.

Посилання ред.

Шумилов Михайло Степанович. // Сайт «Герои страны» (рос.). 

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Shumilov Miha jlo Stepa novich Shumi lov 17 listopada 1895 18951117 selo Verhnya Techa Shadrinskogo povitu Permskoyi guberniyi teper Katajskogo rajonu Kurganskoyi oblasti Rosijska Federaciya 28 chervnya 1975 misto Moskva radyanskij vijskovij diyach general polkovnik Geroj Radyanskogo Soyuzu 26 10 1943 Deputat Verhovnoyi Radi SRSR 3 go i 4 go sklikan 1950 1958 Deputat Verhovnoyi Radi URSR 2 go sklikannya Shumilov Mihajlo StepanovichNarodivsya 5 17 listopada 1895 Verhnya Techa Shadrinskij povitdPomer 28 chervnya 1975 1975 06 28 1 79 rokiv Moskva SRSR 1 Pohovannya Mamayiv kurgan Krayina SRSRDiyalnist vijskovij kerivnik politikAlma mater Chuguyivske vijskove uchilishe Postril i Vijskova akademiya Generalnogo shtabu Zbrojnih Sil Rosijskoyi FederaciyiUchasnik Persha svitova vijna Gromadyanska vijna v Rosiyi Gromadyanska vijna v Ispaniyi nimecko radyanska vijna vtorgnennya SRSR do Polshi 1939 i radyansko finska vijnaPosada deputat Verhovnoyi radi SRSR d Vijskove zvannya general polkovnikPartiya KPRSDiti Igor ShumilovdNagorodi Q64830429 The Order Defence of the Motherland 2nd Classd Q64830433 Mediafajli u Vikishovishi Zmist 1 Biografiya 2 Vijskovi zvannya 3 Nagorodi 4 Primitki 5 PosilannyaBiografiya red Narodivsya v rodini selyanina Z vidznakoyu zakinchiv silsku shkolu v rezultati chogo otrimav zemsku stipendiyu dlya vstupu v uchitelsku seminariyu U 1916 roci buv prizvanij do lav rosijskoyi imperatorskoyi armiyi pislya chogo buv napravlenij na navchannya v Chuguyivske vijskove uchilishe Pislya zakinchennya vijskovogo uchilisha u 1917 roci v chini praporshika buv napravlenij na posadu molodshogo oficera Kremenchuckogo pihotnogo polku u skladi yakogo z bereznya 1917 roku brav uchast u bojovih diyah na Zahidnomu fronti pid chas Pershoyi svitovoyi vijni U kinci 1917 roku vstupiv u zagin Chervonoyi gvardiyi a u kvitni 1918 roku dobrovolcem buv prizvanij do lav RSChA U 1918 roci vstupiv do lav RKP b Brav uchast u bojovih diyah na Shidnomu i Pivdennomu frontah U skladi 4 go Uralskogo strileckogo polku sformovanogo v Shadrinsku sluzhiv na posadah komandira vzvodu roti polku U 1919 roci buv priznachenij na posadu komandira 85 yi osoblivoyi strileckoyi brigadi razom z yakoyu forsuvav Sivash i shturmuvav Perekop Voyuvav proti vijsk Mahna v Ukrayini Pislya zakinchennya gromadyanskoyi vijni prodovzhiv sluzhiti v armiyi na posadi komandira bataljonu Pislya zakinchennya kursiv starshogo i vishogo komandno politichnogo skladu u 1924 roci buv priznachenij na posadu nachalnika shtabu strileckogo polku a pislya zakinchennya kursiv udoskonalennya komandnogo skladu Postril v 1929 roci buv priznachenij na posadu komandira i voyenkoma strileckogo polku u 1933 roci na posadu nachalnika shtabu strileckoyi diviziyi a v 1937 roci na posadu komandira strileckoyi diviziyi Perebuvayuchi na posadi radnika pri komanduvachi grupi armij Centralno Pivdennoyi zoni brav uchast u bojovih diyah pid chas gromadyanskoyi vijni v Ispaniyi U kvitni 1938 roku buv priznachenij na posadu komandira 11 go strileckogo korpusu dislokovanogo v Biloruskomu vijskovomu okruzi pislya chogo brav uchast u veresni 1939 roku v zahoplenni Zahidnoyi Bilorusi a potim u radyansko finskij vijni U lipni 1940 roku 11 j strileckij korpus buv vklyuchenij do skladu Pribaltijskogo vijskovogo okrugu Z pochatkom nimecko radyanskoyi vijni korpus pid komanduvannyam Shumilova brav uchast v oboronnij operaciyi v Pribaltici Nevdovzi korpus vidstupiv do Chudskogo ozera i Narvskogo shose U serpni 1941 roku buv priznachenij na posadu zastupnika komanduvacha 55 yi armiyi u skladi Leningradskogo frontu odnak u listopadi togo zh roku buv vidklikanij u Moskvu i perebuvav u rozporyadzhenni Golovnogo upravlinnya kadriv Narodnogo komisariatu oboroni U sichni 1942 roku buv priznachenij na posadu zastupnika komanduvacha 21 yi armiyi u skladi Pivdenno Zahidnogo frontu pislya chogo brav uchast u bojovih diyah lita 1942 roku na harkivskomu napryamku i na Donu U serpni 1942 roku buv priznachenij na posadu komanduvacha 64 yi armiyi yaka voyuvala na Stalingradskomu fronti 31 sichnya 1943 roku keruvav dopitom generala feldmarshala Fridriha Paulyusa vzyatogo v polon 64 yu armiyeyu pid Stalingradom 16 kvitnya 1943 roku 64 a armiya bula peretvorena u 7 u gvardijsku 23 serpnya 1943 roku zi shodu u misto Harkiv z boyami vstupili chastini 7 yi gvardijskoyi armiyi generala Shumilova i razom z chastinami 69 yi armiyi generala Kryuchonkina na pivnochi 53 yi armiyi generala Managarova 5 yi gvardijskoyi tankovoyi armiyi generala Rotmistrova na zahodi vibili nimecki vijska z mista i zahopili 23 serpnya 1943 roku Harkiv Ukazom Prezidiyi Verhovnoyi Radi SRSR vid 26 zhovtnya 1943 roku za vmile kerivnictvo vijskovimi z yednannyami pid chas forsuvannya Dnipra i proyavleni pri comu muzhnist i geroyizm gvardiyi general polkovniku Mihajlu Stepanovichu Shumilovu prisvoyeno zvannya Geroya Radyanskogo Soyuzu z vruchennyam ordena Lenina i medali Zolota Zirka Pislya zakinchennya vijni prodovzhuvav komanduvati 7 yu gvardijskoyu armiyeyu U chervni 1946 lyutomu 1947 roku komanduvach 13 yi zagalnovijskovoyi armiyi Prikarpatskogo vijskovogo okrugu U 1947 roci buv napravlenij na navchannya na Vishi akademichni kursi pri Vishij vijskovij akademiyi imeni Voroshilova pislya zakinchennya yakih u kvitni 1948 roku buv priznachenij na posadu komanduvacha Bilomorskogo vijskovogo okrugu U travni 1949 zhovtni 1955 roku komanduvach Voronezkogo vijskovogo okrugu U 1956 roci vijshov u vidstavku prote v kvitni 1958 roku buv povtorno prizvanij do lav Radyanskoyi armiyi i priznachenij na posadu vijskovogo konsultanta Grupi generalnih inspektoriv Ministerstva oboroni SRSR Pomer 28 chervnya 1975 roku v Moskvi Pohovanij na Mamayevomu kurgani u Volgogradi Vijskovi zvannya red kombrig 15 06 1937 komdiv 4 11 1939 general major 4 06 1940 general lejtenant 31 12 1942 general polkovnik 20 10 1943 Nagorodi red Geroj Radyanskogo Soyuzu 26 10 1943 tri ordeni Lenina chotiri ordeni Chervonogo Prapora dva ordeni Suvorova 1 go stupenya orden Kutuzova 1 go stupenya orden Chervonoyi Zirki orden Za sluzhbu Batkivshini u Zbrojnih Silah SRSR 3 go stupenya medali pochesnij Licar komandor ordena Britanskoyi imperiyi Pochesnij gromadyanin Volgograda 4 travnya 1970 roku Byelciv 23 lyutogo 1966 roku Byelgoroda 1 serpnya 1963 roku Bratislavi Shebekino sela Verhtechenskogo ta in Primitki red a b Shumilov Mihail Stepanovich Bolshaya sovetskaya enciklopediya v 30 t pod red A M Prohorov 3 e izd Moskva Sovetskaya enciklopediya 1969 d Track Q649d Track Q17378135 2 Solovv N N Memorialnyj kompleks Slavy v Harkove Fotoocherk Foto Evsyukova Yu V Izd 5 H Prapor 1984 S 43 52 53 59 Posilannya red Shumilov Mihajlo Stepanovich Sajt Geroi strany ros Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Shumilov Mihajlo Stepanovich amp oldid 40421351