Бори́с Бори́сович Шуле́вський — український геральдист. Автор понад 40 гербів і проектів гербів міст і селищ міського типу України.
| Борис Шулевський | |
|---|---|
| Країна | Україна |
| Національність | українець |
| Галузь | геральдика |
| Відомий завдяки: | створенню понад 40 гербів і проектів гербів міст і селищ |
Був членом Комісії з геральдики Всесоюзного об'єднання колекціонерів-фалеристів (ВОКФ), головою Експертної групи Комісії з геральдики ВОКФ.
Творчість Редагувати
Автор гербів міст і селищ міського типу Хмельницької області — Дунаївців (затверджено 25 січня 1990 року), Городка (затверджено 23 червня 1989 року), Ярмолинців (затверджено у січні 1991 року), Сатанова (затверджено 23 червня 1989 року) . Ці герби, як зазначив історик Юрій Савчук, об'єднуються деякими спільними рисами: це характерний поділ щита, зображення у вільному полі золотого усміхненого сонечка, написи — назви міст. Хоча проекти Шулевського позначені прагненням опертись на історичну традицію. проте це прагнення не завжди послідовне. Зокрема, він відкинув старовинну емблему Дунаївців, яка, за словами Юрія Савчука, «могла б стати окрасою будь-якого європейського герба» (мається на увазі зображення журавля з каменем у піднятій лапі; його повернено до герба міста ухвалою сесії Дунаєвецької міської ради від 9 квітня 2003 року). Також, на думку Юрія Савчука, невдалими були спроби Шулевського поєднати давні й новочасні символи. .
У 1960—1980 роках Борис Шулевський ввів до опису створених ним ескізів гербів нове поняття — «український щит». Хоча зображення були вміщені в доволі традиційну для Європи форму щита — іспанську, з округлою базою, геральдист-оформлювач пішов далі: цей щит він ввів додатково ще до одного щита, поданого у вигляді картуша (це видно на прикладі гербів Бородянки, Кагарлика, Сквири, Рокитного, Козина, Ржищева, Українки, Ворзеля, Бучі Київської області). Очевидно, саме щит-дублер і вважав Шулевський «українським», хоча за типологією той схожий до варязького. Гостра критика геральдистів на адресу нововведення, зокрема Георгія Вілінбахова , дещо призупинила множення помилок, хоча, як зазначила історик Ярослава Іщенко, «на місцях ще продовжували існувати і навіть затверджувати новотвори з назвою міста в главі, з дивовижними формами щита та подібними за графічно-мистецьким втіленням фігури (будівлі, терикони, палаючі зірки, тепловози, рейки, знаряддя праці тощо), що аж ніяк не вирізняли місто» .
Примітки Редагувати
- Напиткін Валерій. Геральдика Хмельниччини. — Тернопіль: Підручники і посібники, 2005. — С. 14, 15, 28, 38.
- Савчук Юрій. Міська геральдика Поділля. — Вінниця: Континент-ПРИМ, 1995. — С. 120.
- Вестник геральдиста. — 1990. — № 2(3). — С. 16
- Іщенко Ярослава. Геральдична мова й термінологія, основні приписи та наукові поняття. оригіналу за 24 січня 2011. Процитовано 24 січня 2011.
Посилання Редагувати
| Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |