Іван Тимофійович Шльомін (21 березня 1898 — 10 січня 1969) — генерал-лейтенант Радянської Армії. Герой Радянського Союзу (1945).
| Іван Тимофійович Шльомін | |
|---|---|
| рос. Иван Тимофеевич Шлёмин | |
| Народження | 12 березня 1898 Труново (Тверська губернія) Російська імперія |
| Смерть | 10 січня 1969 (70 років) Москва, СРСР |
| Поховання | Новодівичий цвинтар |
| Країна | СРСР |
| Приналежність | Радянська армія |
| Рід військ | піхота |
| Освіта | Військова академія імені М. В. Фрунзе |
| Роки служби | 1917—1962 |
| Партія | КПРС |
| Звання | Генерал-лейтенант |
| Командування | 201-й стрілецький полк, Академія Генерального штабу РСЧА; 5-я танкова армія; 12-я армія; 6-я армія; 46-а армія. |
| Війни / битви | Перша світова війна Громадянська війна в Росії Німецько-радянська війна |
| Нагороди | |
| Шльомін Іван Тимофійович у Вікісховищі |
Біографія Редагувати
Іван Шльомін народився 21 березня 1898 року у селі Труново (Тверської губернії), в селянській родині. Росіянин. Освіта середня.
У 1917 році був призваний в Російську імператорську армію, брав участь у Першій світовій війні. У листопаді 1917 року був демобілізований у званні «унтер-офіцер».
Після Жовтневої революції вступив до лав Червоної Армії (1918), у складі якої воював з військами Юденича біля Петрограда та в Естонії.
У 1920 р. І. Шльомін закінчив 1-ші Петроградські піхотні курси, а у 1921 р. — Вищу тактико-стрілецьку школу комскладу РЧСА імені Комінтерна. У тому ж 1921 році І. Т. Шльомін був командиром взводу, пізніше роти піхотних курсів.
У 1925 році він закінчив Військову академію імені М. В. Фрунзе і у 1932 році — оперативний факультет того ж навчального закладу.
Міжвоєнний період Редагувати
У серпні 1925 року переведений у війська. Спочатку призначений на посаду начальника штаба 38-го стрілецького полку, у жовтні 1926 р. він став начальником оперативної частини 13-ї Дагестанської стрілецької дивізії. У квітні 1930 року І. Т. Шльоміна призначено начальником штабу 74-ї Таманської стрілецької дивізії. Починаючи з травня 1932 року працював у Штабі РСЧА (з 1935 року — Генеральный штаб).
У 1932 році був начальником 6-го відділу Оперативного управління. В 1935 році — начальник відділення 1-го відділу. З травня 1936 р. — начальник навчального відділу Академії Генерального штабу РСЧА. У листопаді 1937 року призначений начальником Академії Генерального штаба РЧСА та головний редактором часопису «Военная мысль» (Після нетривалої служби на посаді командира 201-го стрілецького полку (грудень 1936 р. — листопад 1937 р.)
У роки Німецько-радянської війни Редагувати
Німецько-радянську війну генерал-майор І. Т. Шльомін почав на посаді начальника штабу 11-ї армії Прибалтійського Особливого округу.
У травні 1942 року Шльомін став начальником штабу Північно-Західного фронту. У листопаді 1942 року його було переведено на посаду начальника штабу 1-ї гвардійської армії Південно-Західного фронту.
21 січня 1943 року генерал-майор І. Т. Шльомін був призначений командуючим 5-ї танковою армією Південно-Західного фронту. На цій посаді відзначився у січні — лютому 1943 р. при наступі у Донбасі, коли його армія просунулася на кілька сотень кілометрів і визволила Морозовську, Тацинську, Каменськ-Шахтинський і Красний Сулін.
19 березня 1943 року І. Т. Шльоміну було присвоєно військове звання «генерал-лейтенант».
У січні-квітні 1943 року генерал-лейтенант Шльомін командує 12-ю армією Південно-Західного фронту, з 11 вересня 1943 р. по 27 травня 1944 р. — 6-ю армією того ж фронту (20 жовтня 1943 р. — 3-й Український), з 27 травня 1944 р. по 16 січня 1945 р. — 46-ї армії (СРСР) 3-го (потім — 2-го) Українських фронтів.
Під керівництвом генерал-лейтенанта І. Т. Шльоміна війська брали безпосередню участь у Сталінградській битві, Донбаській, Никопільско-Криворізькій, Березнеговато-Снигірьовській, Одеській, Яссько-Кишинівскій, Дебреценскій та Будапештській військових операціях. Війська армій, якими командував генерал Шльомін, 15 разів відзначалися подяками Верховного Головнокомандувача.
Повоєнна доба Редагувати
Після війни І. Т. Шльмін обіймав посади:
- Липень 1945 р. — начальник штабу Південної групи військ СРСР (сформовано на базі 3-го Українського фронту).
- Квітень 1948 року — заступник начальника Головного штабу Сухопутних військ, начальник оперативного управління.
- 1954 р. — старший викладач і заступник начальника кафедри Вищої військової академії ім. Ворошилова
У березні 1962 року генерал-лейтенант І. Т. Шльомін вийшов у запас.
Мешкав у Москві. Помер 10 січня 1969 року, похований на Новодівочому цвинтарі) (ділянка № 5).
Нагороди Редагувати
1 липня 1945 року Івану Тимофійовичу Шльоміну присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Також нагороджений:
- 3-ма орденами Леніна
- 4-ма орденами Червоного Прапора
- 2-ма орденами Суворова 1-го ступеня
- орденом Кутузова 1-го ступеня
- орденом Богдана Хмельницького 1-го ступеня.
- медалями
Цікаві факти Редагувати
- Генерал-лейтенант І. Т. Шльомін був одним із небагатьох воєначальників, які після служби на штабних посадах змогли проявити себе на посадах командувачів арміями.
- Після визволення Півдня України на чолі 6-ї армії він командував 46-ю армією, яка брала участь у тих же військових операціях.
Примітки Редагувати
- В. П. Агафонов. Неман! Неман! Я — Дунай! — М.: Воениздат, 1967[недоступне посилання]
- . Архів оригіналу за 11 травня 2015. Процитовано 22 травня 2016.
- . Архів оригіналу за 29 травня 2016. Процитовано 22 травня 2016.
Посилання Редагувати
- Нагородні листи І. Т. Шльоміна на сайті «Подвиг народа» [ 14 квітня 2010 у Wayback Machine.] (рос.)
- Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М. : Воениздат, 1988. — Т. 2. — 863 с. с. — 100 000 прим. — ISBN 5-203-00536-2. (рос.)
- Шльомін Іван Тимофійович. // Сайт «Герои страны» (рос.).
- Карта бойового шляху генарал-лейнанта І Т. Шльоміна https://pamyat-naroda.ru/commander/1406/ [ 23 червня 2016 у Wayback Machine.]