Мико́ла Степа́нович Шлепако́в (трапляється ще написання — Шлєпаков; 11 березня 1898, село Моклочиха, тепер Маловишерського району Новгородської області, Росія — 13 квітня 1968) — український філософ родом із Росії. Доктор філософських наук. Професор. Засновник і перший завідувач кафедри історії філософії в Київському університеті на філософському факультеті. Батько історика Арнольда Шлепакова.
| Шлепаков Микола Степанович | |
|---|---|
| Народився | 11 березня 1898 Новгородська область, РСФРР |
| Помер | 13 квітня 1968 (70 років) |
| Діяльність | філософ |
| Заклад | КНУ імені Тараса Шевченка |
| Посада | завідувач кафедри історії філософії Київського університету |
| Науковий ступінь | доктор філософських наук |
Біографія Редагувати
Микола Шлепаков був членом РСДРП(б) з дореволюційним стажем. Брав участь у громадянській війні на боці червоних: був політпрацівником у дивізії Миколи Щорса.
З 1922 року працював в Україні в системі освіти. 1930 року закінчив Інститут червоної професури. Того ж року здобув звання професора й розпочав викладати філософію у вищих навчальних закладах Харкова — інституті коммунального господарства та університеті.
У 1932 сектор науки НКО УРСР запропонував кандидатуру Шлепакова Харківській державній науковій бібліотеці імені В.Г. Короленка на посаду консультанта - бібліографа до науково-методичного відділу. Цей відділ був сформованим на базі консультаційно - бібліографічного, яким керував Б. О. Борович. Завданням Шлепакова було очистити від «шкідливої літератури» предметовий каталог, створений Боровичем та побудувати його на засадах марксизму - ленінизму.
Під час війни, у 1941—1943 роках, працював в Об'єднаному українському державному університеті в Казахстані.
Від 1945 року викладав у Київському університеті, де був деканом філософського факультету, засновником і першим завідувачем кафедри історії філософії. Читав курс історії філософії, в останні роки — спеціальні курси з критики сучасної буржуазної філософії та соціології.
Наукова діяльність Редагувати
Хоч Шлепаков послідовно дотримувався положень марксистської філософії в радянській інтерпретації, усе ж він ознайомлював студентів із новітніми надбаннями західноєвропейської філософії та соціології.
Автор праць із діалектичного та історичного матеріалізму та історії філософії, серед яких:
- Про форми переходу різних країн до соціалізму. — К., 1957.
- Книга В. І. Леніна «Матеріалізм і емпіріокртицизм» — могутня зброя в боротьбі проти сучасної буржуазної філософії і ревізіонізму. — К., 1959.
Література Редагувати
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — Т.10. — С.3877.
- Шлепаков Микола Степанович // Український радянський енциклопедичний словник : [у 3 т.] / гол. ред. М. П. Бажан. — 1-ше вид. — К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1968. — Т. 3 : Плюс — Ь. — 856 с. — С.803.
- Шлєпаков Микола Степанович // Огородник І. В., Русин М. Ю. Українська філософія в іменах: Навчальний посібник / За редакцією М. Ф. Тарасенка. — К.: Либідь, 1997. — С.309—310.
- Сєдих В.В. Про участь М.С. Шлепакова в процесі політизації реальних каталогів ХДНБ ім. В.Г. Короленка у передвоєнний період(1930-ті роки).
Посилання Редагувати
| Це незавершена стаття про українського науковця. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Сєдих, В. В. Про участь М. С. Шлепакова в процесі політизації реальних каталогів ХДНБ ім. В. Г. Короленка у передвоєнний період (1930-ті роки) / В. В. Сєдих. - С.80-88 // Короленківські читання 2013. «Бібліотеки, музеї, архіви у медіа-просторі регіону»