| Олег Вікторович Шинкаренко | |
|---|---|
| Народився | 20 лютого 1976 (47 років) Запоріжжя |
| Громадянство | Україна |
| Діяльність | журналіст,письменник |
| Сфера роботи | творче і професіональне письмоd, фантастика, журналістика, кіносценаристикаd і музика |
| Мова творів | українська |
| Жанр | оповідання, роман, драма, вірш |
| Премії | Лауреат премії видавництва «Смолоскип» (2006) |
| | |
| Висловлювання у Вікіцитатах |
Оле́г Ві́кторович Шинкаре́нко (нар. 20 лютого 1976) — український журналіст та письменник. Член Національної спілки письменників України.
Біографічні відомості Редагувати
Олег Шинкаренко народився 20 лютого 1976 року у Запоріжжі. Закінчив Запорізьку інженерну академію (інженер з автоматики та контрольно-вимірювальних приладів), Класичний приватний університет (перекладач з англійської) та Міжнародну Академію Журналістики (Intajour, Hamburg). Працював інженером, а також кореспондентом декількох місцевих видань. З 2008 року мешкає у Києві, де займається журналістикою. Редагував сайт літературного конкурсу «Коронація слова» [ 3 травня 2012 у Wayback Machine.]. З 2002 року очолював , керував кіноклубом при видавництві «Смолоскип».
Знімав відеоматеріали для проекту (видеоподсайту «Телекритика»).
Під час Євромайдану написав багато статей про події в Україні для американського сайту The Daily Beast [ 10 березня 2016 у Wayback Machine.]. Писав також для проєктів Інституту висвітлення війни та миру[en] та Future Challenges [ 11 березня 2016 у Wayback Machine.].
З 2013 року працює на «Громадському Радіо», для якого створював два авторських подкасти: «Філософський Барабан» та «Механіка Революції». Від 2016 до 2018 року разом з Українською Гельсінською спілкою з прав людини створював подкаст «Правова Абетка».
Творчість Редагувати
Література
Перше оповідання написав наприкінці 80-х. Шкільне захоплення науковою фантастикою, постмодернізмом та чорним гумором вплинуло на стиль його прози, надавши їй вкрай гротескного нахилу. Друкувався у виданнях «НАШ», «ШО», «Хрещатик», «Forbes Україна», «Index on Censorship[en]». У 2006 році отримав літературну премію від видавництва «Смолоскип» за збірку оповідань «Як зникнути повністю» («Смолоскип». Київ, 2007). У 2009 році закінчив перший роман під робочою назвою «Смачного!», присвячений молодіжній субкультурі людожерів.
У 2013 році написав роман «Кагарлик» — сатиричну антиутопію про життя в Україні у 2114 році, через сто років після вторгнення російської армії та багатьох інших трагічних подій. Роман присвячено пошукам відповіді на питання про справжню ідентичність людини. Книжка видана у 2014 році у «Видавництві Сергія Пантюка». Друге видання роману вийшло у 2015 році у видавництві «Люта Справа». Третє видання роману «Кагарлик» у перекладі англійською мовою вийшло у видавництві Kalyna Language Press.
У 2016 році написав роман «Перші Українські Роботи», який вийшов у видавництві «Люта Справа».
У 2017 році написав роман «Череп», який вийшов у видавництві «Люта Справа».
У 2019 році написав роман «Бандера Distortion», який вийшов у видавництві «Дім Химер».
Музика
У 1994 році створив музичний ансамбль «Пропаганда чутками». Надалі грав у групах «Реліктові вантажівки», «Школа танців» та «Роза». У 2009 році створив студійний проект «Сирени Титану», в рамках якого записує альбом на вірші сучасних українських поетів.
Кіно
У 2007 році написав кіносценарій для фільму режисера Наталі Рекункової «Зникнення Вавілонова» за мотивами власного оповідання зі збірки «Як зникнути повністю».
Дослідження
У 2014 році, працюючи інтерном в Institute for Public Affairs (IVO), Slovak Republic, написав дослідження «Ukrainian media market in a period of transformation after the Euromaidan».
Політичне переслідування Редагувати
За негативні відгуки на адресу тоді чинного Президента Януковича В. Ф., був запрошений на співбесіду в СБУ, після чого пояснив, що різкі вислови вживав «під впливом емоцій», що вибачається перед тими, кого ці вислови могли образити, і що «постарається» більше нікого не ображати.
Янукович назвав історію з допитом блогера Олега Шинкаренко в прокуратурі «перегином СБУ».
У відповідь Олег Шинкаренко заявив, що «Єдине, що народ може робити, коли його дошкуляє своїми діями влада, — лаятися і погрожувати…»
Посилання Редагувати
- — Блог Олега Шинкаренка
- Інтерв'ю з Олегом Шинкаренком на порталі «Буквоїд» [ 3 січня 2015 у Wayback Machine.]
- Інтерв'ю з Олегом Шинкаренком на «Радіо Свобода» [ 30 січня 2009 у Wayback Machine.]
- Кіносценарій Олега Шинкаренка «Старенькі» (читає автор) [ 3 січня 2015 у Wayback Machine.]
Примітки Редагувати
- ↑ Czech National Authority Database
- . Архів оригіналу за 7 листопада 2017. Процитовано 3 листопада 2017.
- . forbes.ua. Архів оригіналу за 28 серпня 2021. Процитовано 28 серпня 2021.
- . journals.sagepub.com. Архів оригіналу за 28 серпня 2021. Процитовано 28 серпня 2021.
- . books.lutasprava.com. Архів оригіналу за 6 травня 2020. Процитовано 5 вересня 2016.
- . books.lutasprava.com. Архів оригіналу за 26 листопада 2020. Процитовано 13 квітня 2017.
- . chimeraspublisher.com.ua. Архів оригіналу за 28 серпня 2021. Процитовано 28 серпня 2021.
- . Архів оригіналу за 1 жовтня 2015. Процитовано 4 серпня 2010.
- [. Архів оригіналу за 26 січня 2018. Процитовано 12 квітня 2022. назва посилання УкрРудПром «Виктор Янукович: „История с блогером — перегиб“» (рос.)]
- . Архів оригіналу за 30 листопада 2010. Процитовано 8 січня 2012.