Шимо́н Ашкена́зі (пол. Szymon Askenazy; (28 грудня 1866 або 28 грудня 1865, Завихост, Свентокшиське воєводство — 22 червня 1935, Варшава) — польський історик, дипломат. Творець львівської школи польських істориків («школи Ашкеназі»). Представник Польщі у Лізі Націй.
| Шимон Ашкеназі | |
|---|---|
| | |
| Народився | 28 грудня 1866 або 28 грудня 1865 Завихост, Сандомирський повіт, Свентокшиське воєводство, Республіка Польща |
| Помер | 22 червня 1935 Варшава, Польська Республіка |
| Поховання | Єврейський цвинтар у Варшаві (Воля)d :
|
| Країна | Польща |
| Національність | єврей |
| Діяльність | дипломат, історик, науково-педагогічний працівник, письменник, політик |
| Alma mater | Геттінгенський університет Варшавський університет |
| Галузь | історія |
| Заклад | Варшавський університет ЛНУ імені Івана Франка |
| Вчене звання | професор |
| Членство | Польська академія знань |
| Нагороди | |
| Автограф | |
Висловлювання у Вікіцитатах Шимон Ашкеназі у Вікісховищі |
З життєпису Редагувати
Народився у містечку Завихост біля Сандомира. Його батьки, Регіна і Вольф, були багатими купцями. Ашкеназі був нащадком давнього єврейського роду, який протягом багатьох століть мешкав у Польщі й був славний лікарями (серед них лікар Сигізмунда Августа) і рабинами.
Навесні 1883 року, отримавши атестат зрілості із золотою медаллю в II Варшавській гімназії, вступив, за рекомендацією свого батька, на Юридичний факультет Варшавського університету, який закінчив у 1887 році. Після завершення навчання він проходив дворічну судову практику, але так і не пов'язав свою подальшу діяльність з юридичною практикою. Відповідно до своїх захоплень, підбадьорений Адольфом Павіньским, продовжив навчання за історичним напрямом в Німеччині, в Геттінгенському університеті Навчання в Геттінгені закінчив отриманням докторського вченого ступеня за захист праці: «Die Letzte Polnische Koenigswahl» (1894 р.).
З 1890 року за сприяння свого товариша Тадеуша Корзона став автором статей у Великій ілюстрованій енциклопедії. Однак, переважно Ашкеназі у цей час займається написанням своєї праці «Польсько-прусський союз» (пол. Przymierze polsko-pruskie), яка друкувалось частинами у виданні «Biblioteka Warszawska», а в подальшому витримала 3 перевидання у 1900, 1901 та 1918 роках. Заходи щодо габілітації в Львівському університеті, завдяки підтримці медієвіста Тадеуша Войцеховського, «червоного князя» Адама Сапіги та багатого галицького землянина Карла Лянцкоронського, не зустріли перепон і в 1897 році він був переведений.
У 1902–1914 роках — професор Львівського університету, з 1928 — почесний професор Варшавського університету, з 1909 — член Польської академії знань, з 1924 — почесний член Польського історичного товариства.
Спеціалізувався у галузі політичної історії Польщі XIX–XX століть (залишаючи поза увагою економічні проблеми): «Князь Юзеф Понятовський» (1905), «Росія — Польща. 1815–1830» (1929) та інші. Вів гостру полеміку з представниками краківської історичної школи, боровся з їх песимізмом у поглядах на історію Польщі, засуджував політичне угодовство. Пробуджував незалежницькі настрої серед польського суспільства. Виступав за приєднання Східної Галичини до Польщі, проти державної незалежності України. Творець львівської школи польських істориків — «школи Ашкеназі», з якої вийшло кілька відомих учених: Н. Гонсяровська-Грабовська, Владислав Конопчинський, Маріан Кукель, Ян Рутковський, М. Сокольницький та інші.
У 1920–1923-х — представник Польщі у Лізі Націй. За політичними поглядами був близький до Юзефа Пілсудського.
Твори Редагувати
- Ministeryum Wielhorskiego 1815—1816: dodatek 1812—1813–1814 [ 29 вересня 2011 у Wayback Machine.] (1898)
- Wczasy historyczne Tom 1 [ 25 серпня 2011 у Wayback Machine.] (1902) Tom 2 [ 17 серпня 2011 у Wayback Machine.] (1904)
- Sto lat zarządu w Królestwie Polskiem : 1800—1900 [ 12 вересня 2011 у Wayback Machine.] (1903)
- Uniwersytet Warszawski [ 29 вересня 2011 у Wayback Machine.] (1905)
- Rosya — Polska, 1815—1830 (1907)
- Łukasiński Tom 1 [ 29 вересня 2011 у Wayback Machine.] (1908) Tom 2 [ 29 вересня 2011 у Wayback Machine.] (1908)
- Dwa stulecia: XVIII i XIX: badania i przyczynki Tom 1 [ 29 вересня 2011 у Wayback Machine.] (1901) Tom 2 [ 29 вересня 2011 у Wayback Machine.] (1910)
- Царство Польское. 1815—1830 гг. [ 13 січня 2016 у Wayback Machine.] (1915)
- Przymierze polsko-pruskie [ 10 вересня 2011 у Wayback Machine.] (1918)
- Napoleon a Polska Tom 1 (1918) Tom 2 (1918) Tom 3 (1919)
- Nauka uniwersytecka a kolejność studjów w uniwersyteckiej nauce prawa [ 12 вересня 2011 у Wayback Machine.] (1921)
- Książę Józef Poniatowski 1763—1813 [ 11 вересня 2011 у Wayback Machine.] (1922)
- Gdańsk a Polska [ 29 вересня 2011 у Wayback Machine.] (1923)
- Uwagi [ 12 вересня 2011 у Wayback Machine.] (1924)
- Szkice i portrety [ 29 вересня 2011 у Wayback Machine.] (1937)
Література Редагувати
- Р. М. Шуст Аскеназі Шимон // ЕСУ
- Barycz H. Na przełiomie dwóch stuleci. Z dziejów polskiej humanistyki w dobie Młodej Polski. — Wrocław, 1977. — 332 s. (пол.)
- Dutkiewicz J. Szymon Askenazy i jego szkoła. — Warszawa: Państwowe Wydawnictwo Naukowe, 1958. — 249 s. (пол.)
- Zahorski A. Szymon Aszkenazy // Historycy warszawscy ostatnich dwóch stuleci. Praca zbiorowa. — Warszawa: Czytelnik, 1986. — 495 s. — ISBN 83-07-01055-1. (пол.)
Посилання Редагувати
- Аскеназі // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
Примітки Редагувати
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #130101370 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- http://www.yivoencyclopedia.org/article.aspx/Askenazy_Szymon
- http://www.jhi.pl/psj/Askenazy_(Aszkenazy)_Szymon