Шикачик реюньйонський Реюньйонський шикачик самець Реюньйонський шикачик самиця Охоронний статусНа межі зникнення МСОП 3

?

Шикачик реюньйонський

Реюньйонський шикачик (самець)

Реюньйонський шикачик (самиця)

Біологічна класифікація

Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клас:	Птахи (Aves)
Ряд:	Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина:	Личинкоїдові (Campephagidae)
Рід:	Оругеро (Lalage)
Вид:	Шикачик реюньйонський

Біноміальна назва

Lalage newtoni
(Pollen, 1866)

Поширення реюньйонського шикачика Сучасний ареал Вимерлий

Синоніми

Oxynotus newtoni
Coquus newtoni
Coracina newtoni

Посилання

Вікісховище:	Lalage newtoni
Віківиди:	Lalage newtoni
МСОП:	22706569

Шика́чик реюньйонський (Lalage newtoni) — вид горобцеподібних птахів родини личинкоїдових (Campephagidae). Ендемік Реюньйону.

Таксономія ред.

Реюньонський шикачик був науково описаний нідерландським натуралістом Франсуа Поленом в 1866 році під назвою Oxynotus newtoni. Зібрані зразки (самець і самиця, спіймані 4 січня 1865 року) були передані до Британського музею. Опис реюньонського шикачика був включений до другого тому «Recherches sur la faune de Madagascar et de ses dépendances». Вид довгий час відносили до роду Шикачик (Coracina), однак за результатами молекулярно-генетичного дослідження реюньонський шикачик разом з 5 іншими видами був переведений до роду Оругеро (Lalage). Підвидів не виділяють. Реюньйонський шикачик утворює надвид з маврикійським шикачиком. Ці два види розділилися приблизно 1,25 млн років назад.

Опис ред.

Довжина птаха становить 17,7-22 см, з яких 1,6 см припадає на дзьоб, а 8,5 см — на хвіст. Довжина крила становить 10 см, довжина цівки — 2,5 см. Середня вага птаха становить 31-36 г.

Виду притаманний статевий диморфізм. У самців верхня частина тіла попелясто-сіра, нижня частина тіла сірувата, крила чорні, кінчик хвоста білий, обличчя темно-сіре. У самиці верхня частина тіла бура, над очима білі "брови", нижня частина тіла біла, поцяткована вузькими горизонтальними смужками. Дзьоб і лапи сизі, очі карі.

Поширення і екологія ред.

Поширення реюйньонських шикачиків обмежене двома невеликими ділянками на північному заході острова, загальною площею 29 км². У 1866 році вид зустрічався на висоті від 800 до 1400 м над рівнем моря, у 2012 році — лише на висоті понад 1100 м над рівнем моря, в заростях незайманого гірського тропічного лісу.

Поведінка ред.

Реюньйонські шикачики живляться комахами, їх личинками, а також плодами. Сезон розмноження триває з вересня по лютий. За сезон може вилупитися два виводки. Реюньонські шикачики є моногамними і територіальними, площа гніздової території становить 13-17 га. Гніздо чашоподібне, неглибоке, зроблене з гілочок, моху, лишайників і павутиння. В кладці 2-3 яйця розмірами 26,5×28,5 мм. Яйця синьо-зелені, поцятковані коричнюватими плямками. Інкубаційний період триває 15-17 днів, кладку насиджують самець і самиця по черзі. Пташенята покидають гніздо на 20 день.

Збереження ред.

МСОП класифікує цей вид як такий, що знаходиться на межі зникнення. За оцінками дослідників, у світі залишилося близько 65 реюньйонських шикачиків.

Примітки ред.

BirdLife International (2016). . Архів оригіналу за 30 жовтня 2021. Процитовано 30 жовтня 2021.
Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). . World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 7 травня 2014. Процитовано 25 вересня 2021.
Taylor, B. (2005). Reunion Cuckoo-shrike (Coracina newtoni). del Hoyo, J., Elliott, A., Sargatal, J., Christie, D.A. & de Juana, E. (eds.) (2013). Handbook of the Birds of the World Alive. Lynx Edicions. Архів оригіналу за 27 maja 2014.
Damien Fouillot & Marc Salamolard: Reunion Cuckoo-shrike Coracina newtoni. W: The Birds of Africa. T. VIII: The Malagasy Region. A&C Black, 2013, ss. 663–665. ISBN 9780713665321.
Richard Bowdler Sharpe: Catalogue of Birds in the British Museum. T. 4. Cichlomorphae. Part II. 1879.
Pollen, François P. & D.C. van Dam: Recherches sur la faune de Madagascar et de ses dépendances. T. 2. Mammifères et oiseaux. Leiden: 1868, s. 83. [] помилка: {{lang}}: немає тексту (допомога)
Jønsson, K.A.; Bowie, R.C.K.; Nylander, J.A.A.; Christidis, L.; Norman, J.A.; Fjeldså, J. (2010). Biogeographical history of cuckoo-shrikes (Aves: Passeriformes): transoceanic colonization of Africa from Australo-Papua. Journal of Biogeography 37 (9): 1767–1781. doi:10.1111/j.1365-2699.2010.02328.x.

Це незавершена стаття з орнітології.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] BirdLife International (2016). . Архів оригіналу за 30 жовтня 2021. Процитовано 30 жовтня 2021.

[2] Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.

[ioc-3] Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). . World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 7 травня 2014. Процитовано 25 вересня 2021.

[hbwa-4] Taylor, B. (2005). Reunion Cuckoo-shrike (Coracina newtoni). del Hoyo, J., Elliott, A., Sargatal, J., Christie, D.A. & de Juana, E. (eds.) (2013). Handbook of the Birds of the World Alive. Lynx Edicions. Архів оригіналу за 27 maja 2014.

[gb-5] Damien Fouillot & Marc Salamolard: Reunion Cuckoo-shrike Coracina newtoni. W: The Birds of Africa. T. VIII: The Malagasy Region. A&C Black, 2013, ss. 663–665. ISBN 9780713665321.

[cbbm-6] Richard Bowdler Sharpe: Catalogue of Birds in the British Museum. T. 4. Cichlomorphae. Part II. 1879.

[org-7] Pollen, François P. & D.C. van Dam: Recherches sur la faune de Madagascar et de ses dépendances. T. 2. Mammifères et oiseaux. Leiden: 1868, s. 83. [] помилка: {{lang}}: немає тексту (допомога)

[8] Jønsson, K.A.; Bowie, R.C.K.; Nylander, J.A.A.; Christidis, L.; Norman, J.A.; Fjeldså, J. (2010). Biogeographical history of cuckoo-shrikes (Aves: Passeriformes): transoceanic colonization of Africa from Australo-Papua. Journal of Biogeography 37 (9): 1767–1781. doi:10.1111/j.1365-2699.2010.02328.x.